Садиба Суханових-Сумовських, що знаходиться по вулиці Петропавлівській, примітна не лише своїм мініпалацом, а й тим, що є прикладом вцілілого архітектурного комплексу. Окрім основної двоповерхової будівлі, де зараз знаходиться Інститут прикладної фізики НАН України, тут збереглося приміщення колишньої контори, господарчі споруди й автентична огорожа.
Під час російського ракетного удару 13 квітня 2025 року, який забрав життя 35 людей, архітектурний ансамбль зазнав значних пошкоджень. Трибуна.Суми вже писала про те, як садиба Суханових-Сумовських пережила обстріл. Цього разу ми звернули увагу на конторське приміщення, яке знаходиться поруч — по вулиці Петропавлівській.
Аби дізнатися про наслідки ракетного удару й що вже зробили, щоб мінімізувати шкоду, а також про значення цієї будівлі для Сум, ми поговорили із заступником директора Інституту прикладної фізики Олександром Сахаровим, очільником Сумського осередку ГО «Добробат» Олексієм Клюєвим та істориком Дмитром Кудіновим.
Витримали лише стіни
За кілька хвилин до першого удару 13 квітня 2025 року заступник директора Інституту прикладної фізики Олександр Сахаров був у приміщенні закладу. Щойно він сів у автівку і проїхав кілька кварталів, почув вибух, згодом — другий. Після цього чоловік одразу повернувся назад.
— На дорозі горів факел із восьми машин, горів автобус, жах був просто. На вулиці лежали люди. Я забіг у будівлю інституту і побачив охоронця, який лежав нерухомо. Він був на вулиці під час першого прильоту, потім побіг в укриття, але постраждав від другого удару, — згадує Олександр Сахаров.
Перший приліт пошкодив Конгрес-центр, другий — один із корпусів СумДУ, а також садибу Суханових-Сумовських, яка знаходиться навпроти.
Від вибухової хвилі в будівлі контори зруйнувався дах, вилетіли більше 20 вікон цокольного і першого поверху, а також міжкімнатні двері. Усередині зруйнувалися перегородки між кімнатами, а фасад побило осколками і шрапнеллю. Олександр Сахаров говорить — витримали лише стіни. Зараз у будівлі контори вимкнене опалення, пошкоджене водопостачання, а електрика підключена за тимчасовою схемою.
Як і для палацу, для будівлі контори зробили приблизні прорахунки вартості відновлення. За словами Олександра Сахарова, сума становить 150 мільйонів гривень. Приміщення Інституту фізики перебуває в державній власності, натомість контора, яка також є пам’яткою архітектури місцевого значення, знаходиться у приватній. Та за словами Олександра, який є довіреною особою власника, існує спільне бачення, що майбутня реставрація має проходити комплексно для всього ансамблю. Наразі на відновлювальні роботи шукають кошти, та їм має передувати експертна оцінка пошкоджень і створення фахового проєкту відновлення.
— Якщо все відновлювати, то лише в комплексі й разом із парканом. Я тут навчався — у корпусі СумДУ, коли тут ще був сільськогосподарчий інститут, працюю в Інституті фізики з 1997 року. Як корінному мешканцю Сум мені це все дуже болить, тож ці будівлі для мене дуже близькі й мені їх дуже жаль, — говорить Олександр.
Ми не отримали дозволу від власника зайти усередину будинку контори, та за словами Олександра Сахарова, який доглядає за спорудою, після того, як її привели до ладу й вивезли з неї дві вантажівки будівельного сміття, приміщення виглядає прийнятно.
Допомагали ліквідувати наслідки обстрілу у тому числі й співробітники Інституту фізики, та основні роботи з порятунку споруди виконали волонтери Сумського осередку ГО «Добробат».
Ворог наробив біди
Очільник Сумського осередку ГО «Добробат» Олексій Клюєв згадує обстріл 13 квітня 2025 року, як один з найбільш трагічних для Сум, адже від ракетних ударів загинуло багато людей.
— Наша команда дуже швидко прибула на місце обстрілу й найперше ми шукали людей, яким була потрібна допомога, переносили їх в укриття. Тож спочатку я не розумів масштабу руйнування, а лише протягом дня, коли ми працювали на локації, усвідомив, якої біди наробив ворог, — згадує Олексій Клюєв.
У перші дні волонтери закривали вікна житлових приміщень, згодом до них звернулася адміністрація Інституту фізики з проханням законсервувати будівлю й зробити пошкоджений дах. Спочатку зайнялися вибитими вікнами, а щойно власник будівлі закупив усі необхідні матеріали, приступили до перекриття даху в будівлі контори. За словами Олексія, для цього зібрали найпрофесійніших волонтерів, адже вони мали проводити роботи на висоті у безопорному просторі.
Спочатку демонтували частину даху, яка була повністю зруйнована. Олексій Клюєв згадує, що листове залізо було зім’яте силою вибуху, ніби папір. Коли це було можливо, метал рівняли й з нього робили конструкції для водовідведення по периметру будівлі, аби опади не замочували цегляну кладку.
Волонтери звели каркас тимчасової покрівлі, замінили балки, де це було потрібно, й покрили будівлю брезентом. Площа тимчасового даху сягає 300 квадратних метрів.
Архівні фото надані Олександром Сахаровим
— Ми розуміли, що цю будівлю навряд чи будуть відновлювати найближчим часом, тому робили на совість, аби покрівля витримала дощі і сніг. Також ми розуміли важливість цієї будівлі для міста. Це один із найскладніших об’єктів, якими ми займалися, тож я дуже вдячний волонтерам, які були залучені, — говорить Олексій Клюєв.
За його словами, роботи ускладнювали несприятливі погодні умови — сильні вітри й зливи. Волонтери постійно збирали воду у тазики та бідони й виносили їх, аби волога не потрапляла усередину приміщення. Загалом над проєктом працювали більше 10 людей, а самі роботи зайняли кілька місяців, адже паралельно ГО «Добробат» була залучена й на ліквідації наслідків прильотів в інших місцях Сум.
Архівні фото надані Олександром Сахаровим
Олексій Клюєв час від часу відвідує будівлю контори й підтримує зв’язок з Олександром Сахаровим. Говорить, якщо після цієї зими з’являться місця протікання або треба буде ще щось полагодити, волонтери «Добробату» охоче допоможуть, аби вберегти архітектурну пам’ятку від подальших руйнувань.
Окраса міста Суми
Окрім того, що садиба Суханових-Сумовських є окрасою міста Суми, для історика Дмитра Кудінова вона важлива й тим, що це майже повністю вцілілий архітектурний комплекс у середмісті. Подібних садиб, хоч і меншого розміру, у Сумах було набагато більше, та в період радянської влади у них забирали присадибну територію й нерідко її забудовували.
Ще донедавна цей архітектурний ансамбль був повністю збережений і займав майже весь квартал, розтягнувшись від вулиці Петропавлівської до Покровської. Та потім частину колишнього приватного саду забрали і на ній побудували бібліотеку Української академії банківської справи, яка згодом стала Конгрес-центром СумДУ.
Архівні фото сайту Трибуна.Суми. Травень 2025
— До 2007 року садиба Суханових-Сумовських була повністю збережена. Це великий мінус, що через рішення Єпіфанова (ред. З 1996 по 2012 рік — ректор Української академії банківської справи) ми втратили частину комплексу. Там була зелена територія, яку оточувала огорожа, і досі залишається питання, куди поділася її безпосередня окраса — стовпи й грати. Чи їх здали на брухт, чи використали за якимось іншим призначенням — невідомо, — говорить Дмитро Кудінов.
Мова йде про історичну огорожу, частину якої зруйнував російський ракетний удар, та частину сум’яни все ще можуть бачити, коли проходять повз.
Сам палацовий комплекс побудований у стилі історизму. Цей напрям в архітектурі був популярний у другій половині 19 століття і уособлював оновлений погляд на вже існуючі стилі. Тобто на готику, ренесансу й барокову архітектуру, рококо і класицизм. За словами Дмитра Кудінова, садиба створена в еклектичному стилі, тобто поєднує різні напрямки, та переважають у ній неоренесансні форми.
Для такої архітектури характерне використання русту — оздоблення фасаду імітацією великих каменів, при чому внизу ці прямокутники взяті під шубу, а вище — гладенькі. Також будівля контори декорована пілястрами – імітаціями колон й кронштейнами — елементами, що виступають на фасаді й підтримують карнизи. Центральний вхід до неї прикрашений колонами іонічного стилю, тобто такими, що мають характерні витончені завитки. Споруда має мансарду, тобто житлове приміщення, облаштоване на горищі, а на вході зберігся дерев’яний різьблений тамбур.
Цей комплекс побудував у першій половині 1890-х років Микола Суханов — прийомний син купця, міського голови й почесного громадянина міста Суми Дмитра Суханова. За словами історика, є вірогідність, що для спорудження садиби використовували таку саме цеглу, що й для перебудови Спасо-Преображенського собору. Для цього у середмісті побудували тимчасову цегельню.
Вхід до господарської частини садиби має арку в необарочному стилі. Саме сюди раніше заїжджали карети і навіть автівки, адже Микола Суханов відомий як один із перших автомобілістів у місті Суми.
Контора і панська садиба й понині з’єднані і підземним переходом, який використовували, аби в холодну пору року було зручніше перейти із однієї будівлі в іншу. Наразі цей перехід не експлуатується.
На початку 20 століття Микола Суханов з невідомих причин несподівано продав садибу родині Сумовських. А вже у 1907 році до власниці маєтку Олени Сумовської звернулася міська влада з пропозицією придбати його для облаштування міського училища. Жінка назвала вартість у 125 тисяч рублів. Дмитро Кудінов говорить, що якщо конвертувати цю суму на сучасні долари, то це майже 16 мільйонів — таку ціну місто не подужало, тож від покупки відмовилося.
Окрім того садиба відома тим, що на початку Першої світової війни родич Сумовської Оскар Гансен перевіз сюди свою художню колекцію, яка деякий час зберігалася у маєтку. Він не встиг вивезти мистецькі твори до наступу більшовиків у 1919 році, тож вони була націоналізовані і вже наступного року стали основою новоствореного Сумського художнього музею.
Відома контора і ще одним історичним фактом — взимку 1917-1918 року тут перебував штаб Сумської Червоної гвардії — бойового крила сумського міського комітету РСДРП (б). Саме тут у підвалі 26 грудня 1917 року відбулося таємне засідання міського комітету партії, де вирішилося питання про захоплення влади у місті Суми силою. На згадку на фасаді залишалася пам’ятна табличка, яку через кілька років після Революції Гідності розбили учасники смолоскипної ходи на честь дня народження Степана Бандери.
Важко не звернути уваги, що будівля контори не поступається у зовнішньому вигляді панській садибі. Дмитро Кудінов говорить, що у ті часи контора так само була обличчям власника, як і палац, тож тодішні архітектори дотримувалися відповідного стилю, аби всі будівлі виглядали гармонійно.
І хоча в радянські часи акцентували увагу на таких спорудах, як прикладах того, що мільйонери дарма витрачали кошти на їхнє оздоблення, містяни любили таку архітектуру і нею пишалися.
Садибі пощастило
Якщо у приміщенні палацу у радянські часи довгий час розміщувався міський осередок комуністичної партії, то в будівлі контори працювали журналісти телерадіокомпанії, поки для них не побудували окремий офіс. У кінці 1990-х на початку 2000-х тут знаходився ректорат Банківської академії.
Дмитро Кудінов вважає, що садибі Суханових-Сумовських пощастило саме через те, що в ній постійно розміщувалися різні організації, які проводили ремонти і більш-менш слідкували за станом будівлі. Деяким архітектурним пам’яткам у місті Суми пощастило набагато менше — старовинні огорожі руйнували, як трапилося з лікарнею Святої Зінаїди чи класичною гімназією, а самі будівлі стояли занедбаними, як, до прикладу, садиба Харитоненка.
Для історика садиба Суханових-Сумовських важлива й тим, що у Сумах збереглося не так багато архітектурних пам’яток, а ті що залишаються, продовжують руйнуватися. Загалом, Дмитро Кудінов виділяє п’ять етапів руйнації архітектурної спадщини в обласному центрі. Перший — це свідома ліквідація храмів на початку 1930-х, наступним стала Друга світова війна. Третім етапом називає суттєву перебудову середмістя у 1970-1980 роки, коли знищили колишню вулицю Миколаївську із забудовою початку 19 століття і на її місці побудували нинішню площу Незалежності. Четвертим етапом стали 2000-2010 роки — часи стихійної забудови, коли приватні власники докорінно перебудовували старовинні будинки або руйнували їх і натомість зводили новобудови. Зараз відбувається п’ятий етап руйнації сумської архітектури — від російської агресії.
На думку Дмитра Кудінова, відновити садибу Суханових-Сумовських буде не надто важко, але в цьому питанні важливий час. Чим довше споруда буде стояти пошкодженою і потерпати від опадів, тим складнішими і дороговартіснішими будуть роботи з реставрації.
Зруйновані елементи ліпнини можна відтворити за збереженими зразками. Можливо, вдасться врятувати аутентичні віконні рами, якщо ж ні, то їх варто замінити на схожі. Повернути аутентичний колір споруді допоможуть кольоризовані світлини початку 20 століття. Дмитро Кудінов вважає, що для відновлення важливо створити гарні архітектурні проєкти, а також звернути увагу на закони ЄС про збереження архітектурної спадщини.
***
Матеріал створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Текст представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
