Крива хата, Білий дім, Пентагон — сум’яни по-різному називають будівлю Сумської обласної державної адміністрації, що знаходиться на площі Незалежності, й так само по-різному ставляться до зовнішнього вигляду цієї архітектурної споруди.
У 2025 році будівля адміністрації часто з’являлася у новинах, адже за цей рік по ній влучили 7 російських безпілотників, ще 4 поцілили по площі Незалежності, а один пошкодив Воскресенський собор, що знаходиться поруч.
За інформацією Сумської обласної ради, під час обстрілів були повністю зруйновані вхідні групи, тобто скляні входи до будівлі й частково парапети над ними. Також пошкоджено 118 вікон різних розмірів, в залежності від поверху й місця розташування, та 7 міжкімнатних дверей. Влучання БПлА призвели до руйнації окремих внутрішніх перегородок будівлі та декоративного покриття підлоги. Також частково ушкоджена покрівля й приміщення, де знаходиться сесійна зала. Наразі Сумська обласна рада не прораховувала приблизної суми, яка необхідна на відновлення будівлі.
Трибуна.Суми поспілкувалася з історичним мотиватором та співавтором подкасту «Комік+історик» Євгеном Мурзою щодо історичної цінності будівлі адміністрації для міста Суми й з представницею Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Сумській області Ларисою Якубенко, яка знаходилася усередині споруди під час одного з прильотів.
Частина світового стилю
Історик Євген Мурза одразу пропонує відійти від стереотипного уявлення про радянську архітектуру як про сірі й грубі коробки, й поглянути на адміністрацію під іншим кутом. Це монументальна споруда, яку побудували у 70-х роках і яка є відбитком свого часу. Він впевнений, що пройде 30-50 років і ця будівля матиме ще більше значимості, адже в такому стилі вже майже нічого не створюють.
Проєкт розробляв колектив архітекторів на чолі з Ольгою Вірченко. До нього входить зала засідань і готель Суми, що домінує над усією площею. Увесь ансамбль нагадує деяким людям серп і молот, але документальних підтверджень цієї теорії немає. Євген Мурза порівнює це з поширеною думкою про Сумську обласну наукову бібліотеку, яка багатьом нагадує квітку лотоса, як символ знань, та її архітектор такого сенсу в проєкт не закладав. Будівлю адміністрації історик пропонує розглядати не лише як радянський спадок, якого хочеться позбутися, а як споруду, яку будували сум’яни, наші дідусі і бабусі, вкладали у неї свою працю. Тож те, що вона може експлуатуватися й приносити користь, а не знищена, — це лише плюс для міста.
— Це не лише совєтська архітектура, це частина світового стилю, який називається модернізм, а конкретніше його течії — бруталізму. Цей напрямок більш безкомпромісний, грубий та монументальний — тож ця будівля не має декору, не оформлена ззовні якимись матеріалами, — говорить Євген Мурза.
За словами історика, сам термін бруталізм не лише про брутальність, а й про бетон, адже з французької béton brut — це «неприкрашений цемент». Цікаво, що спочатку будівля була білою, і отримала свій нинішній колір з часом.
Євген Мурза говорить, що у світі бруталізм втілював чесність, адже він такий само грубий та складний, як саме життя. Ця ідея сподобалася в Радянському Союзі, адже відповідала прагненням комуністів вести боротьбу із буржуазним стилем життя й його купецькою та аристократичною архітектурою.
У Сумах прикладами модернізму Євген Мурза називає театр імені Щепкіна, Сумську обласну наукову бібліотеку, молодіжний центр «Романтика», ресторан «Кристал». Будівлі у цьому стилі є по всьому світу: в Італії, Німеччині, США. Як практикуючий екскурсовод Євген зустрічав людей, які відвідують певні міста, аби подивитися саме такі споруди. Впевнений, що якщо така архітектура доглянута й гарно освітлена, то дійсно може вражати, особливо іноземців.
Уявлення про сучасне місто
Сама площа Незалежності не завжди виглядала так, як зараз. Раніше на місці теперішнього майдану проходила вулиця Миколаївська, а історична міська забудова плавно переходила до Троїцького мосту. Та ще в 30-х тут зруйнували церкву, на місці якої зараз стоїть хрест, знесли будинки й сквер. На думку історика, було б краще, якби тут залишалася затишна вулиця, але сум’янам ще й пощастило, адже при Радянському Союзі існував намір перебудувати весь старий центр і поставити тут 9-ти та 14-ти поверхові будинки.
— Ми гуляємо по відносно низькій забудові вулиць Соборної та Воскресенської, виходимо на площу і бачимо гіганта, який просто увірвався в маленький, компактний центр — це великий контраст. Раніше мені не подобалася ця площа — її сірість, нерівні плити й те, що під час сильного вітру тут ніде сховатися. Вона була транзитною, такою, яку ми просто проходили. Тепер же, коли тут встановили Алею пам’яті, площа Незалежності отримала новий, повноцінний сенс. Тепер люди не просто проходять, а зупиняються біля Алеї пам’яті, — говорить Євген Мурза.
У минулому столітті модернізм уособлював уявлення про сучасне місто. Коли люди почали масово переїжджати із сіл до міст, ті почали розростатися і саме така забудова відповідала цьому процесу. Тож основні приклади цього стилю були побудовані в Україні з кінця 50-х і до кінця 80-х років.
— Ці споруди дуже цінні. Якщо уявити нормальне, мирне життя, яке рано чи пізно повинно бути, то історичний центр Сум має певні переваги. Так, багато чого було зруйновано, але історію назад не повернеш, треба дивитися вперед. Небагато міст України можуть похизуватися тим, що історичний центр такий компактний і має різну архітектуру, яка достатньо гармонійно між собою поєднується, — вважає Євген Мурза.
Будівля адміністрації функціональна і має багато вікон, що допомагає мінімізувати використання штучного освітлення. Вікна великі й не мають кватирок, адже це б позбавило споруду монументальності. Раніше свіже повітря подавалося всередину спеціальною системою, наразі ж на фасаді хаотично розміщені кондиціонери, що, на думку Євгена, дещо псує його зовнішній вигляд. Усередині будівля оформлена гранітом і мармуром, що ніби компенсує її зовнішню простоту.
Відповідь на питання щодо того, чи вписується ансамбль в історичний центр міста, для Євгена Мурзи суб’єктивна. Для фанатів цього стилю – однозначно. Сам Євген говорить, що раніше не дуже любив таку архітектуру та згодом переосмислив і почав поважати. Із мінусів ансамблю на площі Незалежності історик називає те, що споруда закриває вид на Спасо-Преображенський та Воскресенський собори з боку Набережної річки Стрілки.
За словами історика, середмістя псують деякі інші будівлі, як то недобудований торговий центр на вулиці Соборній. Також він вважає за необхідне вирішити питання з автомобілями — налагодити систему доступу, паркінгу та штрафів. А найголовніше — мати логіку та ідею подальшого розвитку історичного центру Сум.
Цінувати своє
Під час одного з прильотів безпілотника по будівлі Сумської ОДА у вересні 2025 року Євген Мурза проводив поруч екскурсію. Коли він і учасники почули шум, то відбігли в інший бік, а за кілька секунд безпілотник впав і вибухнув.
— Я за фахом не архітектор, та, на мою думку, це дуже міцна будівля і ці пошкодження для неї більш косметичні. Все це можна відновити — і вікна, і фасад. Можливо, навіть повернути первісний вигляд, – говорить Євген.
Він вважає, що сум’яни інколи недооцінюють своє місто через те, що не можуть або не хочуть побачити його красу. Та історик відмічає, що з початку повномасштабної війни у багатьох змінилося відчуття свого і тепер люди цінують і свою панельку чи хрущовку, адже це спогади, це дім.
Євген Мурза доволі критично ставиться до ідеалізації умовної Європи, архітектуру якої українці можуть ставити набагато вище за свою. Говорить, що Європа різна, і що для жителів інших країн — ми також закордонні і цікаві. Ми маємо певну перевагу, адже тут є щось інше, щось нове.
— Якщо уявити в майбутньому розвиток центру міста, як туристичного й культурного, то знайомство з містом Суми може вражати. Тут можна побачити, як жила Совєтська Україна, це історія. Тут все поруч — і Воскресенський собор у стилі козацького бароко, якому 300 років, і унікальний Спасо-Преображенський собор, далі — дерев’яна альтанка. Це стільки емоцій — різні епохи і різні відчуття, — говорить Євген Мурза.
Про Суми небагато знають в інших регіонах, адже навіть шкільні екскурсії часто возять дітей із Сумщини на Захід України, але історик не пригадує випадків, щоб було навпаки. Та він впевнений, що тут є що подивитися і чим зацікавити людей різного віку.
— Коли ви приїжджаєте в інше місто, особливо закордон, то ви відкриті для нових вражень. Ви хочете побачити нове, а для тих, хто живе там — це повсякденність. Сподіваюся, українці позбавляться стереотипних уявлень про Європу і почнуть цінувати і своє, — говорить Євген Мурза.
Євген проводить авторські екскурсії Сумами, за його словами, наразі саме з туристичними цілями у місто люди не приїжджають, а якщо й приходять до нього на захід, то це переважно військові чи їхні родичі, які приїхали їх навідати.
Трималися за офіс до останнього
Представниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Сумській області Лариса Якубенко та її колега орендували офіс на сьомому — верхньому поверсі адміністрації. Над ними знаходиться лише технічний поверх.
У день одного з прильотів безпілотника вони знаходилися у своєму кабінеті, повітряної тривоги не було. Колега Лариси побачила БПлА у вікно, він пролетів повз і влучив поруч із будівлею по території автостоянки. Приблизно за пів години вже по будівлі влучив ще один безпілотник. Тоді всі почали виходити у коридор і ставати під стінами. Лариса Якубенко згадує, як перед тим, як вийти із кабінету, вони з колегою переписали на флешку інформацію, яку не хотіли втратити, й вимкнули комп’ютери.
— На поверсі було багато людей, всі вийшли в коридор, аби сховатися за двома стінами. Закривали двері й спускалися вниз, у сховище сходами, адже ліфтом було небезпечно користуватися. Мене вразило, що хоча люди і злякалися після гучного вибуху, але паніки не було, всі спокійно виходили. В укритті також, хоча і було тісно, але всі намагалися дати місце іншим, — згадує Лариса Якубенко.
Працівники перечікували у підвалі, поки їм не дозволили залишати будівлю. Виходили по кілька людей й розходилися у різні боки, аби не стати ціллю для наступних дронів.
Після того обстрілу Лариса ще деякий час попрацювала у будівлі Сумської ОДА, та згодом переїхала в інше місце, аби не наражатися на небезпеку.
— Ми трималися за наш офіс до останнього й вперто ходили на роботу аж до серпня. Та потім зрозуміли, що треба виїжджати. До нас сюди приходило багато людей, приїжджали представники медіа з районів, ми спілкувалися, — згадує Лариса Якубенко.
Говорить, що за час великої війни журналістська спільнота згуртувалася і конкуренція відійшла на задній план, на першому тепер — взаємопідтримка і обмін матеріалами. Разом з тим помічає в колегах і емоційну, і фізичну втому, наслідки стресу й вигорання.
Лариса та її колега встигли вивезти все обладнання, яке залишилося неушкодженим, адже після одного з прильотів у кабінеті вилетіли вікна, деформувалася віконна рама й порвалися жалюзі.
Жінка говорить, що її кабінет постраждав мінімально, якщо порівняти з іншими. У деяких приміщеннях, які були ближчими до епіцентру удару, вибиті двері й посічені склом стіни. Якби під час влучань там знаходилися працівники, вони б постраждали. Наразі у будівлі адміністрації ніхто не працює, аби убезпечитися від можливих повторних обстрілів.
— Прильотів було багато, ми не рахували. Вони почалися влітку, були й вдень, і вночі. Я заходила в кабінети до інших людей, які тут працювали, там страшне що творилося — все склом усипане, навіть меблі повилітали. Ми відбулися, можна сказати, переляком, — говорить Лариса.
Вибиті вікна в будівлі закрили OSB-плитами, у порожніх коридорах подекуди стоять обперті об стіни, винесені вибуховою хвилею, міжкімнатні двері.
Перед тим, як знову залишити свій кабінет, Лариса поливає квіти.
Ми спускаємося з сьомого поверху сходами з панорамними вікнами, крізь які відкривається чудовий вид на Воскресенський собор. Із гучномовця доноситься «Повітряна тривога триває, залишайтеся в безпечних місцях».
***
Фото сайту Трибуна.Суми
Матеріал створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Текст представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
