Попри те, що всі українці зараз живуть в умовах війни, яка сама по собі є масштабним проявом насильства, багато хто не може знайти спокій навіть у себе вдома. Бо те, що українське суспільство часто називає справами сімейними, в які не варто втручатися стороннім, нерідко призводить до глибоких психологічних і тяжких фізичних травм та називається домашнім насильством.
Щоб долати стереотипи й знижувати рівень толерантності до цього явища, громадянське суспільство шукає ефективні креативні рішення. Одним з таких стала настільна квест-гра «Nокдауn», яку створила громадська організація «Ліга сучасних жінок» у межах проєкту «Скажи «Ні!» домашньому насильству» за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA) у співпраці ГО «Інноваційні соціальні рішення».
Що це за гра
Гра складається з трьох раундів, які поєднують у собі різні ігрові механізми: картки, кросворд, пазл, лабіринт тощо. Під час цих раундів учасники(-ці) здобувають не лише теоретичні знання, а й отримують практичні завдання, які краще пояснюють зміст, форми, прояви, наслідки домашнього насильства та відповідальність за нього. Також вони мають змогу попрацювати зі своїми стереотипами й наприкінці отримати інформацію про організації та установи, які надають допомогу постраждалим.
Розробницею гри «Nокдауn» стала доцентка кафедри соціальної роботи і менеджменту соціокультурної діяльності Сумського державного педагогічного університету Ольга Полякова.
Грати в «Nокдауn» можна, починаючи з 13 років. Кількість гравців(-чинь) може варіюватися і сягати понад 10. Оскільки це квест, учасників(-ць) можна об’єднувати у групи, які по черзі проходитимуть кожен окремий етап. Середня тривалість гри — близько півтори години, але також може варіюватися, залежно від групової динаміки.
Завдяки проєкту «Скажи «Ні!» домашньому насильству» у Сумах відбулося три одноденних тренінги для студенток місцевих вишів, під час яких вони не лише самі зіграли у цю гру, а й стали її фасилітаторками.
«Ми надрукували 60 таких ігор. І майже всі їх подарували учасницям проєкту. У нас було до них прохання: щоб після навчання вони проводили цю гру серед однолітків, одногрупників, друзів, близьких. І багато дівчат це дійсно роблять. Це був наш задум: ми подарували їм ігри, щоб вони могли далі їх використовувати», — пояснює представниця ГО «Ліга сучасних жінок» Анна Крамар.
Під час підсумкової зустрічі з учасницями проєкту «Скажи «Ні!» домашньому насильству» якраз обговорювали досвід дівчат у проведенні гри та складнощі, які у них виникали.
Нас так виховують
Учасниці гри мали різний рівень обізнаності у тематиці: у більшості були лише поверхові знання або не було жодних, тоді як студентка Сумського державного педагогічного університету Вікторія Гриценко писала на тему домашнього та гендерно зумовленого насильства наукову роботу. Але й тих, й інших на участь у тренінгу спонукала цікавість до гри, бо здавалося, що поєднати гру і таку складну тематику неможливо.
«Після гри я зрозуміла, що була дуже далека від розуміння проблеми. Так, я мала теоретичні знання, знала визначення та трішки законодавство, але коли під час гри ми дійшли до роботи зі стереотипами, повсякденними ніби-то безневинними фразами, я зрозуміла, що не завжди можу визначити, що є нормою, а що насильством. Ну, і вчергове зрозуміла, що насильство з нами від самого народження, нас виховують у культурі його толерування, і тоді вже в дорослому віці ми сприймаємо його як норму», — розповідає Вікторія Гриценко.
Її колежанка Дарина Сторожець, студентка Сумського національного аграрного університету (СНАУ), підтверджує, що саме на цьому ґрунті часто розгорталися дискусії, бо учасниці не могли дійти спільної думки, чи є описане на картці нормою, чи проявом насильства. Проте ці дискусії були конструктивними й не переростали у сварки.
А от студентській ректорці СНАУ Діані Дерев’янченко ще на моменті публікації оголошення про гру довелося зіштовхнутися з хвилею агресії. Обурення викликало зауваження, що перш за все гра розрахована на дівчат.
«Самі ж дівчата й почали писати агресивні коментарі та висловлювати невдоволення. Мовляв, чому це їх треба чомусь вчити, а не чоловіків, які в більшості випадків є кривдниками. Я намагалася пояснити, що їм треба вміти захищатися, протистояти проявам насильства, чи принаймні його розпізнавати, але це не допомогло. Саме ті, кого моє оголошення обурило, так і не прийшли на гру», — говорить дівчина.
Рівна рівним
Ірина Швець, також студентка СНАУ, говорить, що учасники(-ці), хоч і зареєструвалися до неї на гру за власним бажанням, але настрій мали скептичний. Та вже після перших хвилин гра їх «затягнула», вони включилися і стали проявляти жвавий інтерес.
Дівчина говорить, що і для неї, коли вона сама грала в гру, і для учасників(-ць), для яких вона її проводила, статистика щодо домашнього та гендерно зумовленого насильства виявилася шокуючою. Ніхто й уявити собі не міг, що ця проблема настільки масова.
Вікторія Гриценко проводила гру і для своїх подруг, і для одногрупників(-ць), і для рідних, у тому числі чоловіків. Вона неодноразово ставала у пригоді, коли були тривалі вимкнення світла.
«Це правильно, що і гру, й інформацію про домашнє насильство їм доносила саме я, як їхня подруга чи рідня. До мене більше довіри, ніж до сторонньої людини. І дівчата, і батьки потім мені дякували й говорили, що у них відкривалися очі на багато речей, про які вони раніше не замислювалися. А ще, поки ми виконували одну вправу, встигли запам’ятали алгоритм дій у такій ситуації та кілька номерів телефонів організацій, які допомагають постраждалим», — розповідає Вікторія.
Дівчата погоджуються, що такий формат — хороший спосіб доносити до молоді серйозні речі, якими самостійно вони могли б і не зацікавитися. Через настільну гру значно легше навчатися, а завдяки її яскравій візуальній складовій отримана інформація запам’ятовується краще.
«Мене ця гра змінила. Тепер, коли я помічаю якісь прояви насильства, можу вступитися, пояснити свою позицію і навіть зацитувати законодавство. Тобто зігравши у цю гру, я легко осягнула найголовніші речі, не перечитуючи тисячі сторінок книг та законів», — підсумовує Вікторія Гриценко.
Чому студентки
Організаторки мали щонайменше дві причини, чому цільовою аудиторією свого проєкту обрали саме студенток. По-перше, молодь менш схильна до стереотипного мислення і їй легше виховати в собі нетерпимість до різних проявів та форм насильства, які суспільством виправдовуються й сприймаються як норма. По-друге, в університетах легше зібрати організовану групу учасників(-ць).
Хоча організаторки експериментували й з відкритою реєстрацією на свої заходи. Тоді записувалися дуже різні учасниці, і в одній групі могли знаходитися і дівчина 16 років, і жінка 50+. Спершу це було незвично, але згодом усі погодилися, що так цікавіше, бо можна обговорити досвід різних поколінь, прослідкувати якусь тяглість.
«Дуже мало постраждалих від домашнього та гендерно зумовленого насильства звертається по допомогу. Це наслідок того, що насильство у нас виправдовують. Навіть самі постраждалі. Нам це змалку закладають народними «мудростями» на кшталт «Б’є — значить любить». Хто це сказав? Це ж алогічно. Б’є — значить свідомо обирає насильство як форму комунікації. Бо це швидше приводить кривдника до мети, або він не знає іншої форми», — пояснює Анна Крамар.
Саме тому в організації переконані, що нетерпимість до насильства потрібно закладати якомога раніше й за допомогою цікавих, креативних та доступних методів.
***
Кілька комплектів гри-квесту «Nокдауn» залишилося в офісі «Ліги сучасних жінок», де час від часу гру проводять для всіх охочих. Тож, за бажання, можна слідкувати за оголошеннями або звернутися до організації з таким запитом й прийти пограти.
Але розробники гри наголошують: оскільки вона освітня, проводити її має фасилітатор — людина, яка вже в неї грала і має підготовку.
***
Медіапідтримка організовується у межах програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству за фінансової підтримки уряду Канади Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA). Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій ініціативі, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA або партнерів.
