Після ударів по цивільній інфраструктурі російська сторона майже завжди пропонує власне пояснення: мовляв, атакований об’єкт нібито мав військове призначення. Так сталося і після удару по сортувальному терміналу Нової пошти в Сумах 17 червня.
Російські державні ресурси та пропагандистські Telegram-канали поширили повідомлення про те, що нібито було уражено логістичний центр ЗСУ, який використовувався для перевезення та зберігання безпілотників та військового обладнання.
Однак офіційна позиція компанії повністю спростовує ці твердження. У коментарі редакції “Трибуна.Суми” в Новій пошті наголосили: сортувальний хаб у Сумах є виключно цивільним об’єктом. Тут сортували гуманітарну допомогу, продукти харчування, медикаменти, особисті речі та інші вантажі першої необхідності. Інформація про нібито зберігання зброї, боєприпасів чи безпілотників не відповідає дійсності.
У компанії також підкреслили, що поширення таких тверджень є частиною інформаційної кампанії, покликаної виправдати атаку на цивільну інфраструктуру та сформувати хибне уявлення про характер ураженого об’єкта.
Рятувальники гасять пожежу після удару по Новій пошті. Фото: ДСНС
Чому Росія створює такі пояснення?
Політологиня Андріана Костенко пояснює: подібні заяви мають одразу кілька цілей, і жодна з них не стосується встановлення істини.
За її словами, під час війни діють норми міжнародного гуманітарного права. Навмисні удари по цивільних об’єктах можуть стати предметом міжнародних судових розглядів, тому Росія заздалегідь намагається створити інформаційну версію подій, яка в майбутньому дозволить ставити під сумнів відповідальність за воєнні злочини.
“Росія намагається захистити себе від майбутньої міжнародної відповідальності. Це прагматична мета — ускладнити доведення власних злочинів. Адже потім доведеться спростовувати всі ці заяви, збирати додаткові докази, а це складний і тривалий процес”, — пояснює експертка.
Політологиня Андріана Костенко
Фактично інформаційна кампанія починається одночасно з військовою атакою. Якщо ракета чи дрон руйнують цивільний об’єкт, то майже одразу з’являється версія про його нібито військове використання та відео або фото атаки.
Пропаганда працює не лише на зовнішню аудиторію
Ще одна важлива ціль таких повідомлень — російське суспільство. За словами Андріани Костенко, авторитарний режим постійно потребує пояснення власним громадянам, чому триває війна та чому російська армія завдає ударів по українських містах.
“Для росіян створюється картина, що всі удари нібито є високоточними й спрямовані виключно по військових цілях. Це дозволяє владі підтримувати лояльність населення і не допустити зростання протестних настроїв”, — говорить політологиня.
Таким чином, пропаганда стає інструментом внутрішньої політики Росії. Якщо громадяни вірять, що армія атакує лише військові об’єкти, суспільству легше виправдати продовження війни.
Чому такі повідомлення адресовані й українцям
Водночас російські інформаційні кампанії спрямовані не лише на власне населення. За словами експертки, Москва розраховує, що частина українців також може засумніватися у справжніх обставинах ударів.
Логістичні компанії, поштові оператори чи транспортні підприємства є зручними об’єктами для таких маніпуляцій. Адже пропаганда використовує просту логіку: якщо пошта перевозить різні вантажі, то можна заявити, що серед них була й військове обладнання.
“Саме такі наративи можуть працювати навіть в українському суспільстві. Людина думає: “Можливо, справді там щось зберігалося”. Це дуже небезпечна історія”, — зазначає Андріана Костенко.
Саме тому після кожного подібного удару важливо не лише повідомляти про наслідки атаки, а й пояснювати механізми російської пропаганди.
Інформаційна війна триває паралельно з бойовими діями
Експертка наголошує: будь-яка сучасна війна ведеться одночасно у двох площинах — військовій та інформаційній. Завдання пропаганди — не лише виправдати конкретний удар, а й поступово сформувати вигідне для Кремля сприйняття війни. Це і спроба уникнути міжнародної відповідальності, і підтримка лояльності російського населення, і пошук прихильників або колаборантів на окупованих чи прифронтових територіях.
Саме тому одна й та сама неправдива теза може повторюватися десятками різних ресурсів. Її мета — не обов’язково переконати всіх. Достатньо посіяти сумнів.
Чому документування фактів має значення
За словами Андріани Костенко, вже сьогодні Україна збирає докази для майбутніх міжнародних судових процесів.
Йдеться не лише про фото чи відео наслідків ударів. Важливими є свідчення очевидців, історії постраждалих, документи, експертні висновки та інші матеріали, які допомагають відновити повну картину подій.
“Такі докази потрібно збирати саме в момент вчинення злочину. З часом знайти свідків або підтвердити окремі обставини набагато складніше”, — зазначає вона.
Водночас експертка визнає, що сучасна система міжнародного права часто демонструє свою обмежену ефективність. Проте це не означає, що документування злочинів втрачає сенс. Навпаки — саме системний збір доказів створює основу для майбутньої юридичної відповідальності.
Більше, ніж спростування
Історія з ударом по терміналу Нової пошти в Сумах показує, що після своїх атак Росія намагається вести ще одну війну — інформаційну.
Тому протидія дезінформації полягає не лише у спростуванні окремих неправдивих повідомлень. Значно важливіше розуміти, навіщо вони з’являються.
Коли Росія називає цивільний об’єкт “військовою ціллю”, вона не просто пояснює власні дії. Вона одночасно працює над кількома завданнями: створює аргументи для майбутнього захисту в міжнародних судах, підтримує лояльність власного населення, намагається посіяти сумніви серед українців і розмити межу між правдою та пропагандою.
Саме тому критичне ставлення до подібних заяв, перевірка фактів і розуміння механізмів інформаційної війни стають важливою частиною стійкості суспільства не менше, ніж захист від фізичних атак.
