Родини безвісти зниклих та полонених періодично отримують повідомлення від невідомих, які за винагороду або виконання певних дій обіцяють надати інформацію про їхніх рідних. Такі звернення часто супроводжуються тиском, вимогами та маніпуляціями.
Журналісти «Трибуна.Суми» поспілкувалися з родинами з Сумщини та зібрали випадки подібних звернень.
Деякі родини, які стикалися з подібними повідомленнями, не погодилися говорити публічно — з міркувань безпеки та побоювань нових атак.
Більшість опитаних нами рідних отримували повідомлення від невідомих або дзвінки з номерів із кодами різних країн, серед яких були як російські, так і українські номери. На тому кінці слухавки спілкувалися російською мовою та представлялися переважно працівниками силових структур або військових госпіталів.
Іноді рідні отримували фото або відео нібито своїх близьких. Після цього зазвичай з’являлися погрози та образи, а також тиск — особливо коли родина ставила уточнювальні запитання або просила зв’язатися зі своїм рідним.
У більшості історій, про які нам розповіли родини, невідомі вимагають кошти у різній валюті — гривнях, доларах, євро або криптовалюті. Натомість обіцяють різні «послуги»: можливість поспілкуватися з рідним, внесення до списків на обмін або навіть повернення додому. Подекуди також пропонують виконати певні дії або передати конфіденційну інформацію.
***
На футболці Анни — фото її зятя. Родина розшукує його з березня 2025 року після зникнення поблизу села Демидівка Бєлгородської області. Вдома на нього чекають дружина та троє дітей.
«Це важко. Хочеться, щоб він був поруч, бачив, як ростуть його діти. Не хочеться думати, що відповісти племінниці на запитання: “А мій тато буде на випускному?”. Ми всі сподіваємося, що він живий і чекаємо вдома», — говорить жінка.
У травні 2026 року на телефон сестри Анни надійшло повідомлення з канадського номеру, чоловік представився Олександром Демченко і повідомив, що Валерій Яровий у полоні та перебуває в госпіталі. Невідомий відправник представився лікарем і запевняв, що може допомогти звʼязатися дружині з її чоловіком.
«Сестра мені одразу зателефонувала і нас охопила паніка. Я відчула тривожність і ми разом думали, як відповісти так, щоб не нашкодити. Я навіть не знала, що порадити сестрі. Вирішили розпитати детальніше цього чоловіка, хто він такий, а також задати уточнюючі питання про нашого рідного», — згадує Анна.
Рідні Валерія почали шукати в інтернеті людину на імʼя Олександр Демченко і знайшли інформацію, що лікар з таким імʼям і прізвищем дійсно працював в одному із російських госпіталів кардіологом.
На уточнюючі питання щодо стану здоровʼя Валерія та особливих прикмет, на тому кінці переписки відповідали «не можу знати, я не ведучий лікар». Фото та відео дружині військового також відмовили надати. Натомість їй висунули вимогу записати відеозвернення до чоловіка. Протягом кількох днів переписка з невідомим тривала, він писав про втрачену можливість звʼязатися зі своїм рідним і намагався тиснути на сестру Анни.
«Ми звісно знаємо про випадки, коли пишуть шахраї рідним. Зазвичай вони вимагають кошти, але в нас була нетипова ситуація. Втім все ж відеозвернення ми вирішили не надсилати, адже не знали, як його можуть використати і не мали жодної інформації про стан Валерія, не бачили відео з ним, фото, не отримали відповіді на жодне уточнююче питання», — розповідає Анна.
Жінка згадує, що своє фото вона бачила в одному з російських пабліків у телеграм. На світлині вона тримає портрет свого зятя під час акції на підтримку безвісти зниклих та військових. Систематично Російська Федерація висвітлює такі заходи як мітинги проти бездіяльності української влади і стверджує, що люди вийшли не нагадати про військових, які не повернулися додому, а засудити чинну владу України.
«Вони пишуть і образливі слова про нас і ставлять рекорди на кількості загиблих. Це радше висвітлюється як протест, а не як мирна акція на підтримку наших рідних».
У січні 2026 року в одному з медіа Російської Федерації звʼявилася публікація про одну з акцій в Сумах на підтримку безвісти зниклих та полонених. Російські журналісти використали відео з акції, у своїй публікації вони стверджували, що українська влада не реагує на такі звернення. Це непоодинокі публікації. На різних російських медіаплатформах ми знайшли схожі матеріали, у яких акції висвітлюють як захід, де рідні нібито звинувачують владу у бездіяльності, байдужості та корупції.
Марина Приходько вже понад два роки розшукує свого сина Андрія. Він зник безвісти на Бахмутському напрямку у травні 2024 року.
З родиною Андрія Приходько неодноразово намагалися звʼязатися невідомі. Найчастіше у рідних намагалися вимагати кошти.
«У перші тижні як мій син зник безвісти, його дівчині надійшло кілька повідомлень. У них йшлося, що мого Андрія бачили в одній із лікарень Харківської області. Як стверджували, він поранений, без свідомості лежить. Нам пропонували заплатити кошти за бензин і обіцяли привезти його додому», — розповідає Марина.
Після цього родина почала уточнювати, в якій саме лікарні він перебуває, і просила фото як підтвердження. У відповідь на запитання більше не відповідали і на зв’язок не виходили.
Згодом дівчині Андрія надійшло повідомлення вже з іншого акаунта. Він запевняв, що військовий перебуває у них. Як стверджували, захисник був звʼязаний, плакав і просив, щоб його забрали рідні. Рідні знову попросили фото або відео. Натомість невідомі почали погрожувати та ображати. Рідним одне за одним надходили повідомлення про те, що вони роблять гірше Андрію і якщо не почнуть співпрацювати – його відправлять у СІЗО.
«Вони писали і писали, це був неймовірний тиск. Нам казали, що ми будемо кусати собі лікті. І морально це звісно надзвичайно важко переносити. Вже пройшов час, а тягар лежить на серці. Думаєш: а що якщо б ми тоді не так вчинили, а раптом це правда, і досі йде холод по шкірі. Але треба думати прораховувати і не тільки серцем керуватися, а й розумом».
В обох випадках родина Андрія зверталась до поліції. Правоохоронці надали алгоритм дій у таких випадках. Марина згадує про ще одне отримане повідомлення в один із месенджерів. Воно було адресоване зі сторінки з жіночим фото. Невідомий акаунт питав у матері, чи знає вона Андрія Приходька. Також вказано було дату народження сина. Це повідомлення жінка проігнорувала. Вона говорить, що ці дані можна взяти з відкритих джерел і радить рідним не писати всю інформацію про рідних в соцмережах.
«Два перші повідомлення прийшли на номер дівчини Андрія, оскільки вона виклала його фото та інші дані в інстаграм і вказала свій номер для звʼязку. На жаль, це можуть використовувати шахраї, тож треба бути уважним. Також я знаю про випадки, коли рідні у відчаї пишуть у пошукові російській чат-боти, де залишають всі дані. І з цим теж варто бути обережним, адже на тій стороні цим користуються. Вони ловлять нас на кожній дрібниці. Тож, не треба соромитись звертатися до наших правоохоронних структур. Бо вони працюють, щоб і нас убезпечити і наших військових».
***
Рідні військовополонених та зниклих безвісти перебувають у постійному фоновому стресі. У такому стані людина швидко виснажується емоційно і може реагувати на будь-які, навіть сумнівні джерела інформації.
Як зазначає старший оперуповноважений управління протидії кіберзлочинам у Сумській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України Артем Бухтіяров, цим користуються шахраї та ворожі структури, застосовуючи психологічний тиск для отримання даних або грошей.
Зокрема, Російська Федерація та пов’язані з нею структури використовують подібні схеми не лише з фінансовою метою, а й для збору розвідувальної інформації та дестабілізації суспільства.
«Росія — це ворожа країна, яка для досягнення своїх цілей не гребує жодними методами. Вона використовує емоційний стан родин українських військових і цивільних, незаконно позбавлених волі».
Зловмисники відстежують публічні повідомлення родичів у соцмережах, створюють фейкові профілі або маскуються під волонтерів, журналістів чи представників державних структур, а також можуть видавати себе за правоохоронців або представників російських військових формувань. Отримана інформація може використовуватися для планування операцій проти українських військових або їхніх родин через збір персональних даних.
Артем Бухтіяров описує типову схему поступового втягування жертв: спочатку шахраї передають незначну або частково правдиву інформацію, щоб викликати довіру, а згодом висувають нові вимоги. Вони можуть поступово ескалюватися — від передачі додаткових даних до небезпечних дій, зокрема фотографування об’єктів або виконання завдань, що можуть мати кримінальні наслідки.
Подібні маніпуляції можуть мати й небезпечний фізичний вимір, коли людей фактично залучають до виконання завдань, пов’язаних із передачею інформації про військові об’єкти або розміщенням небезпечних предметів. Такі дії кваліфікуються як кримінальні правопорушення.
«Не рекомендую виходити на контакт із такими особами. Для цього існують уповноважені державні органи, які займаються поверненням військових та обмінними процесами».
***
Окремий напрям маніпуляцій — обіцянки вплинути на процес обміну військовополонених. За даними кіберполіції, будь-які пропозиції «включити до списків обміну за гроші» є шахрайством.
Процедури обміну здійснюються виключно між уповноваженими державними структурами і не передбачають жодних приватних домовленостей.
«Не існує жодних платних списків обміну. Усі процеси відбуваються виключно через офіційні механізми», — наголошують у кіберполіції.
Артем Бухтіяров згадує один із викритих кіберполіцією випадків шахрайства.
У родин українських військовополонених вимагали 60 тисяч доларів США за нібито включення військових до списків обміну.
Щоб переконати жертв, фігуранти видавали себе за представників правоохоронних органів і посилалися на нібито зв’язки з окупаційними формуваннями.
Зловмисники дистанційно отримували інформацію про військовополонених через свої контакти в незаконних збройних формуваннях. Повернення військових вони не планували. Подібні схеми, навпаки, можуть ускладнювати процес звільнення.
«Бували випадки, коли процес звільнення захисника переривався, щойно ворог отримував можливість впливати на його близьких і вимагати від них певних дій».
У таких ситуаціях людина могла зникати зі списків на обмін і тимчасово випадати з процесу повернення, зокрема на території Російської Федерації.
Небезпечною є також передача будь-яких фото- та відеоматеріалів, геолокацій, координат або інформації про місце перебування військових. Особливо чутливими є дані про сімейний стан, дітей, адресу проживання та інші персональні відомості, які можуть використовуватися для психологічного тиску.
«Таку інформацію в жодному разі не слід передавати стороннім або неперевіреним особам. Лише офіційні органи державної влади мають повноваження працювати з такими даними».
***
Однією з поширених схем шахрайства, спрямованих на родини зниклих безвісти та військовополонених, є фішинг.
Фішингові сторінки імітують державні органи, банки або благодійні організації та змушують користувачів вводити персональні дані.
Після цього інформація використовується для доступу до акаунтів, викрадення коштів або персональних даних.
Такі атаки часто маскуються під повідомлення про допомогу,петиції або перевірку даних.
Правоохоронець радить уважно перевіряти посилання, які надходять у месенджери або на електронну пошту.
Офіційні державні сайти України використовують домен .gov.ua.
Будь-які інші адреси або схожі, але змінені символи можуть бути ознакою фішингу. Також небезпечними є сторінки, що пропонують авторизацію через сторонні сервіси або месенджери.
Кіберполіція радить дотримуватися базових правил для безпеки родин безвісти зниклих та військовополонених:
- не публікувати персональні дані у відкритому доступі;
- не довіряти невідомим контактам;
- перевіряти джерела інформації;
- користуватися лише офіційними державними каналами;
- уточнювати у співрозмовника ім’я, прізвище та посаду.
«Будь-який представник уповноваженого органу має ідентифікаційні дані і не приховує їх», — зазначають у кіберполіції.
У разі підозри на шахрайство рекомендується звертатися до кіберполіції через офіційний сайт, за номером 102 або до найближчого підрозділу поліції.
У кіберполіції наголошують, що значну частину шахрайських схем можна розпізнати заздалегідь, якщо користуватися перевіреними джерелами інформації.
На офіційному сайті кіберполіції можна переглянути типові шахрайські схеми, поради з кібербезпеки та інструкції щодо захисту персональних даних: https://stopfraud.gov.ua/
Також фахівці радять стежити за інформацією у телеграм-каналі «Брама», який публікує попередження про кіберзагрози, фішингові ресурси та нові шахрайські практики, а також дозволяє повідомляти про підозрілі сайти для перевірки та блокування.
За консультаціями щодо пошуку зниклих безвісти, обміну військовополонених та повернення цивільних можна звернутися до Офісу Омбудсмана:
0 800 501 720, (044) 299 74 08, hotline@ombudsman.gov.ua
Алгоритм дій у випадку шахрайських схем і фішингових атак доступний за посиланням:
https://www.ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/yakim-mozhe-buti-shakhraistvo-veb.pdf
