Паралельно з бойовими діями Росія веде активну інформаційно-психологічну кампанію щодо Сумської області. Її метою є створення враження про невідворотність наступу на Суми, деморалізація населення та вплив на міжнародну аудиторію. Аналіз російських державних і наближених до Кремля медіа свідчить, що вони систематично поширюють одні й ті самі наративи щодо наближення фронту до обласного центру, часто без незалежних підтверджень або всупереч інформації української сторони.
Ми поспілкувалися з представниками української армії та психологинею про те, навіщо росіяни поширюють таку дезінформацію.
“10 кілометрів до Сум”
Одним із поширених повідомлень на російських ресурсах у червні є твердження, що російське угруповання “Сєвер” нібито веде успішний наступ безпосередньо на Суми. У публікаціях стверджується, що українська оборона “руйнується”, а російські війська “послідовно просуваються до обласного центру”. Такі повідомлення регулярно з’являються у російських інформаційних ресурсах і передруковуються мережею регіональних видань.
24 червня російське Міноборони заявило про нібито захоплення села Іволжанське в Сумській області. Цю заяву без перевірки поширили численні російські медіа, повторюючи формулювання про те, що “підрозділи угруповання “Сєвер” встановили контроль над населеним пунктом”.
Водночас українське угруповання військ “Курськ” заявило, що ця інформація не відповідає дійсності: Іволжанське перебуває під контролем Сил оборони України, розташоване в глибокому тилу, а жодних штурмових дій у районі села не відбувалося.
Після заяв про Іволжанське окремі російські ресурси почали стверджувати, що захоплення цього населеного пункту нібито дозволило російським військам “вийти до околиць Сум” або створити безпосередню загрозу місту. У матеріалах робляться висновки про майбутній штурм міста та близькість російських сил до міської межі, хоча ці твердження не підтверджуються незалежними джерелами.
Мапа з Telegram-каналу “Медведь”
У Telegram-каналі “Медведь” про Іволжанське пишуть: “Це село важливе не лише своєю питною водою, а й тим, що відкриває нашим підрозділам переправу та закріплення на південному березі річки Олешня, а також глибший захід у лісовий масив, що тягнеться до околиць Сум. Паралельно наші частини взяли під контроль ліс на захід від Запсілля, розпочали бої за Велику Рибицю та просуваються у бік Могриці. Могриця — це вхід у ліс, що веде до Сум, вже зі сходу. Загроза виходу на північно-східну околицю міста стає дедалі реальнішою”.
Так, російський пропагандист Юрій Подоляка у своєму Telegram-каналі пише, що російська армія вже у Іволжанському і продовжує наступ, а до міста Суми та його околиць лишається тільки великий ліс за 10 км.
Про те, що до Сум російській армії лишилося близько 10 км, 28 червня заявив і Володимир Путін.
Позиція української сторони
Редакція Трибуна.Суми звернулася за коментарем до Центру комунікацій угруповання військ “Курськ” та до начальника відділу комунікацій 14-го армійського корпусу полковника Віталія Саранцева.
На своїй сторінці у Facebook УВ повідомило, що оперативна обстановка на Сумському напрямку залишається стабільно напруженою, однак ознак прориву української оборони або підготовки Росії до масштабної наступальної операції наразі не спостерігається.
Представники угруповання зазначають, що російські війська продовжують застосовувати тактику інфільтрації малими групами, а інколи навіть окремими військовослужбовцями, намагаючись проникнути через лінію бойового зіткнення. Водночас масованих штурмових дій противник не проводить, а його активність не призвела до помітних тактичних чи стратегічних успіхів.
Мапа DeepState
На думку українських військових, дії РФ на цьому напрямку мають насамперед відволікаючий характер. Їхньою метою є розтягнення української лінії оборони та відволікання сил від інших ділянок фронту, а не проведення повномасштабного наступу на Суми.
В УВ “Курськ” наголошують, що заяви російської сторони про нібито “масштабний наступ” на Суми не відповідають реальній ситуації.
На думку Віталія Саранцева, існує два можливі пояснення появи таких заяв. Перше — російське військове командування може отримувати недостовірні доповіді від своїх підрозділів, які перебільшують власні успіхи. Друге, більш імовірне, — Кремль свідомо використовує подібні повідомлення для підтримки власної пропаганди та створення ілюзії постійного просування.
Віталій Саранцев у коментарі наголосив, що між інформаційними заявами та реальною підготовкою наступальної операції існує принципова різниця. Підготовка до великого наступу супроводжується накопиченням особового складу, техніки, боєприпасів, створенням резервів та іншими характерними ознаками. Наразі таких ознак на Сумщині не фіксують. За його словами, українські військові наразі не спостерігають і накопичення сил РФ у смузі відповідальності 14 армійського корпусу. Фіксуються лише планові ротації російських підрозділів і спроби покращити тактичне положення, але не підготовка до широкомасштабної наступальної операції.
Віталій Саранцев
Саранцев звернув увагу, що подібні неправдиві заяви російська сторона робить регулярно. Раніше аналогічні повідомлення стосувалися Кіндратівки, Миропілля, Запсілля, Іволжанського та інших населених пунктів, хоча фактична ситуація на місцевості цьому не відповідала.
На переконання УВ “Курськ”, такі повідомлення є складовою інформаційно-психологічної кампанії та не можуть розглядатися як достовірне відображення оперативної ситуації.
Окремо військові наголошують, що регулярні артилерійські удари по Сумах не є доказом наближення російських військ до міста. Більшість артилерійських систем і реактивних систем залпового вогню, які використовує РФ, мають дальність ураження від 15 до 40 кілометрів, що дозволяє вести обстріли безпосередньо з території Росії.
Реальне наближення фронту, за оцінкою українських військових, мало б проявлятися насамперед у зміні лінії бойового зіткнення та втраті контролю над населеними пунктами, а не лише у збільшенні кількості обстрілів.
УВ “Курськ” також відзначає певну закономірність між активізацією російської пропаганди та ситуацією на полі бою. За оцінкою військових, найбільш гучні заяви про нібито “прорив” або “захоплення” українських населених пунктів з’являються саме тоді, коли російські війська не мають реальних результатів, які можна продемонструвати командуванню. На думку української сторони, таким чином, інформаційні повідомлення покликані компенсувати відсутність фактичного просування та створити ілюзію успішного наступу.
За оцінкою угруповання, Суми є зручною ціллю для російських інформаційних операцій через близькість до державного кордону та статус обласного центру. Поширення повідомлень про нібито швидке наближення російських військ дозволяє Кремлю одночасно впливати на власну аудиторію та чинити психологічний тиск на українське суспільство.
Суми, червень 2026 року
Віталій Саранцев вважає, що заяви про наступ на Суми є частиною психологічного впливу на українське суспільство. Подібні повідомлення також поширювалися щодо Харкова, Запоріжжя та Херсона і, на його думку, є типовим елементом російської інформаційної кампанії. Мета таких повідомлень — посіяти паніку серед населення, підірвати довіру до української влади та військового командування, а також створити враження неминучого просування російської армії, яке не підтверджується реальною ситуацією на фронті.
У зв’язку з цим військові закликають громадян орієнтуватися виключно на офіційні джерела інформації — повідомлення Генерального штабу ЗСУ, угруповання військ “Курськ” та Сумської обласної військової адміністрації.
Частина психологічної війни
За словами кризової психологині Оксани Іванцової, регулярна поява повідомлень про наближення наступу чи окупації є частиною цілеспрямованої психологічної війни.
“Психологічні операції завжди супроводжували збройні конфлікти. Росія веде війну не лише зброєю, а й інформацією. Це ще один фронт, на якому вона намагається впливати на українське суспільство”, – пояснює психологиня.
Оксана Іванцова
Найперша реакція, на яку розраховує противник, – страх. Повідомлення про можливий наступ на велике місто викликають у людей тривогу, а сильний страх погіршує здатність критично мислити. Людина починає діяти емоційно, може приймати поспішні рішення, відчувати дезорієнтацію та втрачати впевненість у власних оцінках ситуації.
Особливо небезпечним це стає в умовах постійного інформаційного потоку. За словами Оксани Іванцової, більшість людей щодня споживає десятки повідомлень із різних джерел, насамперед із Telegram-каналів. У цьому потоці правдиві новини змішуються з припущеннями, маніпуляціями, відвертими фейками та російською пропагандою. Без навичок критичного мислення людині дедалі складніше відрізнити достовірну інформацію від неправдивої.
У результаті виникає ще одна небезпечна тенденція – втрата довіри до будь-яких джерел. Коли одночасно існують взаємовиключні повідомлення, людина починає сумніватися навіть в офіційних заявах. Саме такого ефекту, на думку психологині, й прагне Росія: позбавити українців внутрішньої опори та зробити їх більш вразливими до маніпуляцій.
Суми, червень 2026 року
“Страх буквально вибиває фундамент з-під ніг. Людина перестає розуміти, кому довіряти, на що спиратися, як ухвалювати рішення. Це робить її більш керованою”, – зазначає Іванцова.
Ще однією можливою метою таких інформаційних кампаній психологиня називає спробу спровокувати нову хвилю внутрішньої міграції. Постійні повідомлення про нібито неминучий наступ можуть змусити частину людей залишати свої домівки не через реальну зміну безпекової ситуації, а через паніку. Водночас вона наголошує, що на практиці рішення про евакуацію українці здебільшого ухвалюють після реального загострення бойових дій або з особистих причин, а не лише через інформаційні вкиди.
Психологиня радить не піддаватися інформаційному перевантаженню. Насамперед варто обмежувати безперервне споживання новин, особливо з неперевірених джерел, орієнтуватися на офіційні повідомлення військових та органів влади, а також концентруватися на тому, що перебуває під власним контролем. Йдеться не про ігнорування небезпеки, а про готовність до різних сценаріїв без паніки: мати план дій, знати, як діяти у разі загрози, але не дозволяти страху визначати власні рішення.
На переконання Оксани Іванцової, саме цього й намагається досягти противник – не стільки переконати українців у правдивості своїх повідомлень, скільки виснажити їх психологічно, посилити тривогу, хаос і недовіру. Проте досвід повномасштабної війни показує, що українське суспільство значною мірою навчилося розпізнавати такі інформаційні атаки й не реагувати на них так, як цього очікує Росія.
