Розбита під час обстрілу віконна рама, з одного боку якої лежить російська книга, а з іншого – українські. Так побачив «Точку неповернення» Антон Дубодєлов — куратор галереї «Library Gallery» у Сумському національному аграрному університеті.
Ідея артпростору з’явилася навесні 2025 року. Протягом кількох місяців його облаштовували в просторій конференц-залі бібліотеки СНАУ. В один із таких днів влітку 2025 року університет атакували російські безпілотники.
— Ми не чули, як воно дзижчало, а потім почули крики. Спочатку був приліт по цьому корпусу, де знаходиться галерея. Потім, коли ми повернулися зі сховища, щоб забрати речі та йти додому, був другий приліт по сусідній будівлі, — згадує Антон Дубодєлов.
Від землі до бібліотеки
Спершу галерею хотіли назвати «Land», тобто «земля», через те, що вона розташована в аграрному університеті. Згодом обрали назву «Library Gallery» як таку, що більше відповідає суті, адже простір буквально знаходиться у бібліотеці.
Відкрили галерею у вересні 2025 року виставкою лендарту. На заході зібрали різних митців, які раніше працювали під час фестивалю у Могриці, та через повномасштабну війну тепер виставляються у Сумах або інших містах.
Сам простір, у якому розташована галерея, впливає на тематику виставок. За словами Антона Дубодєлова, хоча він свідомо і не шукає митців, так чи інакше пов’язаних з аграрною сферою, але поки що виставляють переважно таких. Тож це і стало специфікою артпростору, тим, що його відрізняє від інших.
— Навіть, коли ми не шукаємо, нам трапляються такі художники. Це, напевно, так треба з цією галереєю. Наприклад, виставка художниці Ольги Сергієнко, яка пише квіти. Або ж «Серпи часу» Ярослава Медведєва, творчість якого так само пов’язана із землею, — ділиться Антон.
Галерея «Library» доволі віддалена від середмістя. За словами Антона Дубодєлова, на відкриття виставок та зустрічі з художниками люди приїздять, не зважаючи на відстань. Також постійно заходять викладачі та студенти університету.
Говорить, якби на певну виставку прийшло мало людей, він би задумався про те, що зробив не так в її організації. Шукав би, що треба виправити, аби викликати більше інтересу в аудиторії.
Для Антона цінні усі художники, із якими він працює. Якщо все ж таки когось виокремити, то він називає Олексія Малиха — учасника лендарту в Могриці. Нещодавно у галереї виставляли його роботи, які ґрунтуються на різних культурах і безпосередньо пов’язані з природою.
Також взимку тут проводили виставку артефактів і світлин, які надали військові. Антон говорить, що навіть це можна пов’язати з аграрною сферою, адже те саме маскування так чи інакше невід’ємне від природи.
Загалом у «Library Gallery» планують фокусуватися на художниках із сучасними темами, які мають цікаві ідеї, не обов’язково пов’язані з аграрною тематикою. Якщо ж говорити про мрії, то Антону б хотілося організувати у Сумах виставку нині покійного художника Олександра Ройтбурда, одну з картин якого можна побачити у Сумському художньому музеї.
Рятувальне коло
Серед митців, чиї твори виставляють у Сумах, є немісцеві художники. Минулого року, коли ширилася інформація про можливий наступ росіян, усі їхні роботи евакуювали. Наразі ж, за словами Антона, художники довіряють йому свої твори і охоче надсилають їх до Сум.
Галерея відрізняється від музею багато чим, передусім розміром колекції і тим, що в музеях фонди зберігаються постійно. До того ж у галереї за бажання автора може відбуватися продаж творів.
На думку Антона Дубодєлова, якщо захотіти, у Сумах можна налічити близько 40 галерей. Для нього це місце, де виставляються твори мистецтва і яке має свою сторінку з оновленнями у соціальних мережах.
— Зрозуміло, я можу в себе на дачі щось повісити, вести інстаграм і це буде моя народна галерея, образно кажучи, — говорить Антон.
У галереї не ставлять за мету спеціально однаково представляти жінок та чоловіків. Та на думку Антона, в ідеалі вони мають бути представлені приблизно порівну.
При виборі тих, кого варто виставити у галереї, він інколи одразу розуміє, що це саме той митець, який потрібен. Іноді ж може мати сумніви і радиться з колегами.
Попередньо перевіряє репутацію людини, адже знає випадки, коли це ставало проблемою. У його практиці такого, щоб картини повісили, а потім зняли через якісь питання до постаті митця не було. Та траплялося, що планували когось запросити, а потім відмовлялися через неоднозначність позиції автора.
— Не лише у наш час, а в усі часи важить, чи довіряємо ми людині. Творчість — це важливо, але й думки художника — також, — впевнений Антон.
Повномасштабна війна впливає на художників по-різному. Хтось занурюється у тему війни, дехто навпаки відволікається і в творчості перемикається на щось інше, до прикладу, природу.
— Можливо, це і правильно — відволікатися. Для декого це може бути рятувальним колос. Художник має право висловлюватися у своїй творчості, як хоче, але й люди мають право обирати, на яку виставку іти, — говорить Антон.
Щодо того, чи хочуть сум’яни бачити війну у мистецтві — все так само індивідуально. Антон Дубодєлов вважає, що мистецтво під час війни — річ необхідна. І наша сучасна культура вже тісно пов’язана з війною.
Як куратор артпростору він може розповідати про представлені на певній виставці твори. Каже, для когось із відвідувачів важлива майже наукова точність, а хтось хоче просто подивитися, подумати й надихнутися.
— Я можу щось дати, розповісти, але людина вільна в своєму виборі. Комусь треба більше, комусь менше, кожен бере по собі — скільки треба, — вважає Антон.
На роботу ж приходить тому, що йому подобається мистецтво, каже, без галерей місто б стало спорожнілим.
— Мистецтво, краса — це суб’єктивні речі. Люди приходять через теми, які їх цікавлять. Іноді це професійне — митці, викладачі, ті, хто якось пов’язані з цією сферою. А інші люди просто хочуть відволіктися, до прикладу, до нас приходять переселенці. Заходить і молодь, бо їй теж треба себе десь реалізувати, — говорить Антон.
Точка неповернення
Розбита під час російської атаки віконна рама досі стоїть між книжкових стелажів у бібліотеці.
Сенс інсталяції «Точка неповернення» для Антона Дубодєлова — це те, що російський вплив може бути не лише безпосередньо зброєю, а й літературою, мистецтвом, культурою, медіа. Російські книги можуть бути такими ж небезпечними, як і російські набої.
— Важливо дійсно дійти до тієї точки неповернення, коли українці повністю спалять мости з ворогом. Ми бачимо, як люди зараз тримають свою культуру — вони ніби наїжачились, готові захищати те, що у них є завдяки ЗСУ, — пояснює Антон.
Він вважає, що суспільство ще не дійшло остаточно до цієї точки неповернення, але йде і цей прогрес помітний.
***
Відвідати галерею «Library Gallery» можна за адресою вулиця Герасима Кондратьєва, 160.
Графік роботи: понеділок-субота з 09:00 – 16:00. Вхід вільний.
Наразі в галереї триває виставка робіт художниці Ольги Сергієнко під назвою «Live». На ній представлені «портрети» квітів, які мають на меті передати не лише зовнішню красу, а й складні емоційні стани під час великої війни.
***
Фото сайту Трибуна.Суми
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
