Навчальні манекени, бинти, незліченна кількість тренувальних турнікетів – Євген Титаренко показує матеріали, якими вже 10 років навчає людей рятувати життя. Його курси об’єднують теорію й практику, готуючи учасників діяти швидко та ефективно у критичних ситуаціях.
Злий фельдшер
Євген Титаренко — головний медик Добровольчого формування №8 Сумської територіальної громади. Він організовує евакуацію та навчає бійців тактичної медицини, працює з цивільними на курсах та готує людей до критичних ситуацій.
Освіту Євген здобув у 2013 році, закінчивши медичний коледж із відзнакою. Тоді він почав працювати в третій поліклініці по розподілу, а згодом – фельдшером у навчальному закладі. До повномасштабної війни чоловік поєднував медицину та захоплення музикою.
Сумську музичну сцену Євген Титаренко пам’ятає ще з 90-х. У 1996 році разом із друзями він заснував гурт «Гараж», який проіснував недовго, але бажання грати в колективі не зникло.
«Ми тоді швидко розпалися, але думка про гурт мене не відпускала. І вже у 2019 році ми знову зібралися — так з’явився “Злий фельдшер-бенд”».
Назва гурту має цілком реальне походження. Коли Євген працював у коледжі харчової промисловості, студенти його прозвали «злим фельдшером».
«Довідки я їм не давав просто так. І колись студенти мені сказали, що я злий фельдшер. Я подумав, що це дуже крута назва гурту», – посміхається Євген.
До повномасштабної війни гурт виступав у Сумах на музичних фестивалях, а також брав участь у всеукраїнських заходах.
З 24 лютого 2022 року гурт на паузі. Євген зізнається, що не може грати, адже у війну важко підтримувати цю сферу, але музика постійно з ним.
«Я слухаю рок, рок-н-ролл, кантрі, блюз. Музика вона як ліки, має дуже цікавий психологічний вплив. Зараз у планах переслухати 70-х роки».
Тактична медицина в Сумах
У 2014 році Росія розпочала збройну агресію проти України. Тоді Євген зацікавився тактичною медициною. У ті роки про неї йому було відомо небагато.
«Мені дуже хотілося навчитися цьому, бо я не розумів, що значить тактична медицина. Звісно, нас навчали військовій медицині. Але турнікет я вперше побачив саме на цих курсах».
Євген згадує, що у 2014 році рівень підготовки медиків із тактичної медицини був низьким. Попри медичну освіту й практичний досвід, реальних навичок роботи в умовах бойових дій майже не було.
«Ми були медиками, але не розуміли, як працює медицина на війні. Щоб лікар почав допомагати, пораненого спершу треба донести живим. За моїми підрахунками, якби у 2014–2016 роках люди знали базові речі з тактичної медицини — як зупинити кровотечу, накласти турнікет, перев’язати пораненого, — можна було б урятувати до 60% тих, хто загинув. Багато смертей сталися просто через те, що люди не знали, що робити», — каже він.
До 2018 року Сумській області майже не було системної підготовки з тактичної медицини, лише поодинокі ініціативи. Євген працював інструктором, співпрацював із місцевими організаціями та проводив курси для військових, зокрема в Харкові та на Донбасі. Згодом Євген заснував ГО «Купина».
«Всі знають вірш “Любіть Україну”. Там є рядок про “неопалиму купину”. Це рослина, яка витримує велику температуру та не згорає під час пожежі. Хотілося, щоб назва передавала дух витривалості та стійкості».
ГО «Купина» проводить курси домедичної допомоги для цивільних. Вони проходять за благодійні внески, які дозволяють організації покривати витрати на виїзди до військових. Для самих військових курси залишаються безкоштовними.
Євген показує логотип своєї громадської організації, на якому зображений чумний лікар.
«Я співпрацював до повномасштабної війни з Грунівською Січчю і там пройшов іспит козака, отримав своє ім’я — Ворон. І мені спало на думку пов’язати його з логотипом. Чумні лікарі мали специфічну роботу: прибирали наслідки та проводили профілактику. Тактична медицина теж пов’язана з роботою з наслідками та підготовкою людей до різних ситуацій».
Сьогодні у команді «Купини» працює дев’ять інструкторів.
З початком повномасштабного вторгнення склад команди організації суттєво змінився. Багато інструкторів пішли захищати Батьківщину, сам Євген став добровольцем.
14 березня 2025 року на війні загинув Фарид Хуссейн — інструктор «Купини», який навчав тактичній медицині з 2016 року. За день до повномасштабного вторгнення він разом із Євгеном провів останній тренінг.
«Я зателефонував Фариду десь 25–26 числа, і він мені сказав, що поїхав на Дніпро. Фар буквально горів цим всім, з перших днів пішов захищати наші землі. Він дуже подорослішав, коли пішов служити, одразу зрозумів, що таке війна, що таке втрати. Фар був мені як молодший брат. Навіть в складних ситуаціях з нього важко було щось дістати особисте, він ніколи не скаржився. Іноді ми розмовляли довго, як кажуть, по душам. Він дуже рідко з чимось не погоджувався, ми просто багато чого обговорювали. Я досі в серці маю велику скорботу, і вона болить. Часто сльози просяться зі словами “він тільки-но почав жити”. Сумую за ним», — згадує Євген.
Фарид ділився досвідом бойових дій і практичними нюансами тактичної медицини, зокрема евакуації поранених та застосування медичних алгоритмів на полі бою.
«Фар — це людина, яка завжди була поруч і з якою ми підтримували зв’язок. Його досвід багато вніс у курси з тактичної медицини — я дуже багато чого від нього дізнався», — каже Євген.
Турнікет у сумці – це рівень свідомості
Євген тримає у руках запакований турнікет. Інструктор говорить, що важливо вміти ним користуватися і носити з собою саме той, яким людина навчалася зупиняти кровотечі. Адже кожен турнікет має свої особливості.
«Турнікет у сумці – це вже рівень свідомості. Важливо не тільки його мати при собі, а й вміти швидко його відкрити та накласти», — говорить Євген.
На думку інструктора, сьогодні кожен має носити з собою аптечку. Навіть якщо людина не має навичок, це підвищує шанси вижити у критичній ситуації.
«Бувають моменти, коли люди вміють надати допомогу, а нічим. Тому важливо мати аптечку та переглядати її хоча б раз на півроку. Також раджу мати декілька бинтів — чим більше, тим краще. Тампонада дуже важлива, особливо при кровотечах у паху, під пахвами чи в зоні шиї. Турнікет у таких випадках можна накласти тільки вузловий, він коштує близько 13 тисяч гривень, а тампонада обійдеться 200–500 грн. Тобто врятоване життя може коштувати 500 гривень», — пояснює Євген.
Будь живий
У «Купині» проводять курси тактичної медицини та домедичної допомоги різних рівнів. Спочатку це були стандартні навчання за протоколами, зокрема курси рівня ASM, які тривають до 48 годин. Однак з часом команда зрозуміла: курси потребують більше базових навичок і їх відпрацювання та менше теорії.
«Ми побачили, що людям важливо не знати якісь медичні терміни, а розуміти, що робити. Тому згодом створили окремий адаптований курс — “Будь живий”. Він триває 6 годин», — розповідає Євген.
Навчання починається з вміння правильно падати. За словами Євгена, більшість людей бояться або не вміють цього робити. Далі учасники відпрацьовують зупинку кровотечі, накладання турнікетів і пов’язок, перевірку дихання.
«Цей курс ми виношували, можна сказати, як дитину. Декілька разів переглядали його та вдосконалювали. Найголовніше — закласти навички до автоматизму, щоб у стресі працювала м’язова пам’ять. Вмієш накладати турнікети — це вже 60% того, що ти врятуєш життя. Вмієш пов’язки — ще плюс 20%. А якщо вмієш відкривати рот, ложити на бік, наліпити оклюзійну наліпку — то це вже 80–97% шансів, що людина виживе», — каже Євген.
Під час занять використовують сценарії, наближені до реальних умов. Також інструктори задіюють шум, крики, музику, роботу в захисних окулярах і рукавичках. Це, за словами Євгена, допомагає не розгубитися в стресовій ситуації й діяти автоматично.
Коли трапляється біда — наші знання зникають
Євген організовує курси для цивільних у Сумах 2 рази на місяць. Попри близькість міста до бойових дій, на навчання приходить небагато людей, в середньому близько 12 відвідувачів.
Інструктор зазначає, що важливо не просто закінчити курс і отримати сертифікат, а запам’ятати навички.
«Багато людей приходять лише тоді, коли термін сертифікату закінчується, але це неправильно. Треба приходити, коли ти вже не можеш згадати, або щось не зрозумів до кінця чи не вдалося. У нас є учениця Валентина, їй близько 60 років, і спершу їй було важко. Але вона приходила майже на всі заняття, повторювала те, що не виходило. На фінальній симуляції показувала, як правильно діяти», — розповідає Євген.
Поновлювати отримані навички з домедичної допомоги інструктор радить кожні 3-6 місяців.
«Коли трапляється біда, знання швидко зникають. Відновити їх можна лише через практику. Ті, хто регулярно тренується, розуміють, що навіть місяць без практики знижує якість виконання. Навички не зникають повністю, але слабшають. Я вже не кажу про рівень майстерності професійних медиків — у них навіть базові речі залишаються. Але якщо вони не працюють з цим постійно, у екстреній ситуації можуть трохи «зависнути», хоча допомогу все одно надають»
Євген згадує 13 квітня 2025 року. Тоді росія атакувала центр Сум «Іскандерами», загинуло 35 людей, 127 отримали поранення. На місці трагедії опинилися троє інструкторів «Купини», які змогли надати допомогу. Після цього Євген зробив обов’язковими тренування для всіх інструкторів.
«Є така проблема – люди звикають до обстрілів. В цивільних умовах люди сподіваються на медиків. Але якщо медики не працюють з цим постійно, у екстреній ситуації навіть вони можуть трохи «зависнути», хоча допомогу, звісно, все одно надаватимуть. Та сподіватися на когось все ж не варто. Треба вчитися допомогти собі»
***
Фото сайту “ТрибунаСуми” та ГО “Купина”.
