Денис Устименко завідує відділенням інтервенційної кардіології Сумської центральної міської лікарні за кілька десятків кілометрів від російського кордону. Він оперує під звуки вибухів, координував трансплантації серця просто під час повномасштабного вторгнення — і не думає залишати рідне місто. Про пацієнтів, роботу між тривогами та найбільшу гордість розповів сайту Трибуна.Суми.
Сон із кардіограмами
Завідувач відділення інтервенційної кардіології, реперфузійної та інтенсивної терапії Сумської центральної міської лікарні Денис Устименко зізнається: як і більшість студентів медичного, він довго не міг визначитися зі спеціальністю та дуже не любив розшифрувати кардіограми. Проте про кардіологію завжди мріяла його мама.
“Знаєте, як було: подивився “Доктора Хауса”, захотілося бути якимось модним терапевтом, подивився фільм про криміналіста, захотілося бути судмедекспертом. Вийшов серіал “Інтерни”, вирішив, що хороша спеціальність — дерматовенерологія. Тому я дуже довго обирав, якось жоден варіант не “запалював”.
Перелом стався несподівано — буквально уві сні. Напередодні заняття з кардіології на інтернатурі йому наснилося, що він впевнено розшифровує кардіограми. А назавтра, коли викладач дав таке завдання, Денис справді почав відповідати правильно.
“Викладач, який давно мене знає, розуміє, що щось не те. Я ніколи кардіограми не розшифровував, а тут раптом так орієнтуюся в ЕКГ. Він в шоці, я в шоці. І якось з того моменту все понеслося”, — з посмішкою згадує лікар.
Шлях інтерна почався у блоці інтенсивної терапії ЦМЛ, потім влаштувався кардіологом у Сумський кардіодиспансер. Там були перші операції та знайомство з командою кардіохірургів із Інституту серця. І саме тоді, за словами Устименка, “все стало на своє місце”, чоловік зрозумів, у якому напрямку точно хоче розвиватися.
Операція під час прильоту
Суми — прифронтове місто. До кордону з Росією — кілька десятків кілометрів. Центральна міська лікарня неодноразово потрапляла під обстріли. Денис Устименко говорить, що вже пристосувалися до роботи в таких умовах, тож відділення працює стабільно навіть під звуки вибухів. А ангіограф, на якому проводиться більшість втручань, обладнали власним автономним живленням.
“Психологічно, напевно, важко. Бо не хочеться десь під завалами опинитися. Але в цілому, дякуючи всім колегам, ми мужньо вистоюємо. Вже звикли до всього: і до роботи без світла, і до вибухів. Тобто, глобально ми пристосувалися, але, звичайно, хочеться більш спокійно працювати”, — зізнається чоловік.
Лікар згадує про ситуацію, яка трапилася нещодавно: вони якраз поклали пацієнта на операційний стіл та готувалися до процедури — і саме в цей момент поряд прилетіло.
“Почули, але нічого не зупиняли. Продовжили свою роботу. Закінчили операцію, вийшли подивитися — слава Богу, не у нас”, — каже він спокійно, майже буденно.
Коли лунає повітряна тривога і є пряма загроза — персонал переводить пацієнтів в укриття. Тих, хто не може іти самостійно, везуть на каталках. Частина хворих, які лежать у відділенні, потребує цілодобового спостереження.
Серця, які врятували
Найбільш пам’ятні випадки за час практики — успішні історії лікування, — ділиться Денис Устименко. Кілька пацієнтів надходили у відділення з такими показниками, що їх уже ставили в чергу на трансплантацію серця. Але після виконаних маніпуляцій — стентування, імплантації пристроїв, закриття дефектів — вони відновлювалися настільки, що пересадка ставала непотрібною. Згодом ці люди поверталися до активного повноцінного життя. Такі історії дають лікарям наснагу працювати далі та відчувати, що вони на своєму місці.
Вже під час повномасштабного вторгнення Сумська ЦМЛ стала і базою для трансплантацій — команда з Інституту серця під керівництвом Бориса Тодурова провела тут три операції. Денис Устименко виконував роль трансплант-координатора.
“Звісно, операції такого рівня запам’ятовуються. Я взагалі люблю щось нове. Тим паче, коли це трансплантація, коли ти бачиш, як приносять нове серце: воно не стукає, і потім його заводять — воно починає битися. Це, звичайно, красиво і захоплююче. А потім бачиш того хворого через якийсь час, бачиш, що в нього все добре, і це вражає”, — ділиться лікар.
Зараз операцій на відкритому серці в Сумах не роблять із безпекових та технічних причин: “Є питання в хірургах. Враховуючи нашу складну безпекову ситуацію, ми дуже близькі до кордону з РФ і постійні обстріли, фахівці з інших регіонів трішки побоюються і не дуже хочуть їздити до нас. Але, я думаю, що скоро ми все відновимо, зараз є ще питання по обладнанню, нам треба трішки часу”.
За словами лікаря, через війну кількість звернень з важкими станами збільшилася. У середньому ж через відділення проходить близько 1,5 тисячі пацієнтів за рік.
“Ясно, що всі психоемоційні стани пов’язані з серцево-судинною системою. Тому, на жаль, інфаркти, інсульти почастішали. Багато людей звертаються у запущеному стані, тягнуть до останнього, і війна — одна з причин цього”, — розповів чоловік.
Команда — головне досягнення
У 2024 році лікар отримав “Орден Святого Пантелеймона”. Проте його головна гордість — команда. У відділенні працює 13 кардіологів і близько 35 медсестер і санітарок, які знають свою роботу і виконують її злагоджено.
“Як би там не було, самому важко, а коли всі працюють в одному напрямку, то стає простіше. Звичайно, відзнака — це дуже приємно. Це значить, що я все роблю правильно”, — ділиться Денис.
Зараз у відділенні під його керівництвом розвивають ритмологічну допомогу: виконують абляції для лікування аритмій, закриття міжпередсердних дефектів. Також фахівці роблять стравохідне УЗД, яке критично необхідне у кардіохірургії. Денис постійно їздить на навчання та намагається впроваджувати нові кардіологічні технології. Днями повернувся зі Словенії, де переймав досвід європейських колег.
Мрія — умови, як у Європі
Графік роботи у Дениса Устименка — з восьмої ранку і до останнього пацієнта. Буває, що операції затягуються, трапляються ургенції, тож часто працює без вихідних. На хобі чи спорт, говорить, фізично немає часу. Аби психологічно перезавантажитися — обирає звичайний відпочинок з рідними. “Іноді кілька годин просто нічого не робити і дає головний ресурс”, — говорить лікар.
Найбільша мрія — умови у його лікарні як у Європі чи Америці — такі, щоб пацієнт не думав, де взяти гроші, а лікар не вигадував, де заробити. Також робота відділення стала б ефективнішою, аби була можливість придбати обладнання для внутрішньосудинного УЗД, для літотрипсії та відкритої кардіохірургії.
Молодим лікарям Денис радить одне: обирати те, що до душі. Не думати про фінанси, поради батьків і тренди.
“Будь-яка спеціальність в медицині дає широкий масштаб для розвитку. Треба робити те, що подобається — і тоді все буде”, — говорить лікар.
Сам Денис про вибір професії не жалкує. Також, говорить, не збирається залишати рідні прифронтові Суми.
“Тут народився, тут навчився. Тут все по-домашньому, тут всі рідні, близькі. Стільки років віддано саме цьому місту, своєму розвитку тут. Навіть попри війну, — міняти точно нічого не хочеться і починати десь щось з нуля”.
Доки ми спілкувалися, під кабінетом лікаря, вже зібралась черга з пацієнтів і він турботливо проводить одного з чоловіків до свого столу.
