Іноді покупці питають в Анни про якусь модель дитячих колготок чи кофтинки, вона автоматично тягнеться за ними рукою, а потім згадує, що цього товару більше немає. Все це згоріло під час пожежі, коли по торгових рядах Центрального ринку влучив російський безпілотник. Вогонь зруйнував не просто дві палатки, а справу життя, якою Анна займалася більше 30 років.
Про те, що було втрачено під час обстрілу 15 серпня 2025 року, кому вдалося відновити роботу, а кому — ні, Трибуна.Суми поспілкувалася з підприємицями, чий бізнес зазнав тоді найбільших втрат.
Починати заново
У той день Анна йшла за своїми справами, аж раптом їй зателефонувала подруга й сказала бігти на ринок, бо там горять її палатки. Жінка не пам’ятає, як вона після цього вскочила у маршрутку й опинилася на місці. Навколо все було чорне й палало, стояли пожежні машини. Місце влучання вже обгородили, та Анна якось пробігла до свого ряду. Вона одразу зрозуміла, що це її ятка, адже дитячим одягом поруч торгувала лише вона. Її товар вже поливали зі шлангу й вигрібали з палатки те, що від нього залишилося.
Після цього жінка повернулася туди, де всі чекали. Каже, знаходилася у сильному стресі. Окрім того, людей попереджали про можливий повторний приліт.
— Я смутно пам’ятаю той день. Наступного ранку ми прийшли і тут була дуже сумна картина. Весь тиждень я перебувала в такому стані, що намагалася не виходити з дому, — згадує Анна.
На своїх торгових місцях підприємиця зберігала не лише товар по сезону, а й зимовий, аби не носити його додому. Цей асортимент вона збирала роками, а його обгорілі залишки згребли бульдозером і вивезли на смітник. Урятувати нічого не вдалося.
Виникали думки й не повертатися до торгівлі, та згодом, здебільшого завдяки підтримці близьких та постачальників, Анна розпочала знову, як колись у 1994, з нуля. Виправляється — навіть не з нуля, а з мінусу.
На ринок жінка вийшла перед Новим роком. Не знає, як знайшла сили, найтяжчим було саме почати заново. Зараз вона потихеньку розширює асортимент, назустріч йдуть деякі оптові продавці — дають речі у борг. Та каже, що до того вибору товару, який був раніше, ще далеко. Анна планує за можливості замовляти більше речей, головне — щоб не було більше обстрілів.
— Було страшно і зараз страшно, коли летить. Навіть утричі страшніше через те, що ми пережили. Але іншого виходу немає, — говорить підприємиця.
Каже, вже трошки заспокоїлася та взяла себе в руки. Заробляти, як раніше, жінка стане не скоро, та найскладніше — прийти і розпочати — вона вже зробила.
Нам нічого не дали
Навпроти працює Тетяна — у неї ятка з жіночою білизною. Такі вироби загоряються дуже швидко, тож коли пожежу потушили, жінка побачила, що її товар вигорів до тла. Вона оглянула дві свої зруйновані палатки, зробила кілька фото й пішла додому.
— Були сумніви, чи продовжувати, бо коштів на це не було. Думала, чи залишатися взагалі тут, чи кудись їхати. А потім один із постачальників, із яким я роками працювала, погодився дати мені в борг. Тому тепер хоча б можу на хліб заробляти, — говорить Тетяна.
Багатьох оптових торговців лякає те, що в прикордонній зоні прилетіти може будь-куди. І якщо товар знову згорить, то невідомо, як підприємиця його оплатить.
Тетяна відновила роботу у листопаді 2025 року. На ринку вона вже 35 років і за цей час назбирала широкий вибір білизни. Раніше її палатки були до стелі завішені бюстгальтерами й трусиками, тепер речей небагато.
— Те, що тут зараз є — ніщо, порівняно з тим, що було раніше. Це одна сота частина того асортименту. Людина підходить, а запропонувати їй нічого. Треба, щоб було, чим торгувати, — говорить Тетяна.
На її роботу впливає і те, що над головою продовжують гудіти безпілотники, прильоти частішають, а впевненості в завтрашньому дні немає. Але працювати — треба.
Підприємиця помічає, що покупців меншає, думає, що це через те, що із Сум багато хто виїхав. Та вона вчиться підлаштовуватися — зараз приходить більше людей старшого віку, тож і продукцію підбирає під них.
Усі підприємці, які постраждали, написали колективну заяву до місцевої влади із проханням про допомогу, але підтримки не отримали.
— Я думаю, допомога має бути, адже я все життя платила податки. Але нам нічого не дали, — говорить Тетяна.
Хоча їй і страшно, та товар Тетяна і зараз залишає в палатці. Носити його туди-сюди важко, а прилетіти може всюди. Тож сподівається на краще.
Дожити до весни
Віта торгує поруч прикрасами й аксесуарами для волосся. Тепер, коли жінка отримує товар, ділить його на дві частини — одну залишає у палатці, іншу відносить додому.
Наступного дня після прильоту вона перебирала згорілу біжутерію й складала у сумку те, що ще можна було врятувати.
— Дорогий товар був весь побитий, багато поплавилося, викидала упаковками. Сережки і браслети порозліталися від вибухової хвилі в різні сторони. Дивлюся, краби-метелики наче залишилися живі-здорові, а вдома розгледіла, що вони всі покручені. Таке не продаси, — говорить Віта.
Врятувати вдалося небагато, бо навіть те, що не згоріло, мало дефекти. Більше тижня підприємиця приводила у порядок заколки і прикраси — відчищала від копоті й піни, сушила. А тоді дозамовила нової продукції і вийшла на роботу вже в серпні — в іншу палатку.
На її думку, люди зараз не готові витрачати на покупки ті кошти, що раніше. Найпершим купують продукти, оплачують комунальні послуги. Також покупці стають вибагливіші — хочуть чогось новенького й цікавого, а Віта ще не має того вибору, який був до обстрілу.
— Хоча тоді палатки палали, даху і ролети не залишилося й був страшний гармидер, трохи товару збереглося. Це був перший поштовх, що треба продовжувати працювати. Не можна падати духом і опускати руки, — говорить Віта.
Вона вважає, що біда все ж таки обійшла її стороною, адже пожежа не знищила все вщент, як у її колег поруч. А збережені у вогні прикраси надихнули її продовжувати далі.
Гірша ситуація у Наталії, яка разом із чоловіком торгувала дитячим взуттям. Тоді, напередодні 1 вересня, у їхній палатці було все, бо люди готували дітей до школи та садочка. Наразі подружжя не працює, адже не мають коштів, аби закупити продукцію.
— Більш-менш нормальні черевики коштують 700-800 гривень. А нам треба кожної позиції усі розміри — від малесенького і далі. Також окремо для дівчат, окремо для хлопців. Я рахувала — це нереально, — ділиться жінка.
У Наталії було все — від тапочок і босоніжок, до кросівок і зимового взуття. Окрім того, що треба закупити стільки товару, треба платити за торгове місце і податки. А продається не все, тож вони з чоловіком поки не бачать варіантів, як знову почати працювати. Каже — живі і слава богу. Тепер головне дожити до весни, а далі — подивляться.
Тут впав шахед
У серпні 2025 року адміністрація ринку демонтувала більше 10 згорілих яток і на їхньому місці за кілька місяців поставила нові. Поки тривали роботи, підприємці могли собі взяти інші вільні місця.
Нова палатка Алли, яка торгує побутовою хімією, і досі чекає на неї, та жінка поки працює в іншій. Говорить, з тим торговим місцем у неї поки що пов’язані тривожні асоціації і погані спогади. Деякий час цей ряд оминали і покупці, та й досі дехто, проходячи повз, каже — оце тут впав шахед.
Після обстрілу побутова хімія довго тліла і наступного після прильоту дня знову загорілася, тож місце Алли тушили двічі. У пожежі в жінки згорів не лише товар, а й документи на будинок, які вона тут зберігала.
Алла бере товар під реалізацію, тож вийшла на роботу вже в серпні. Нині вона робить менше замовлень, бо переживає, аби нічого не трапилося. Як і її колеги вважає, що вони б мали отримати підтримку.
— Влада постійно каже, що вона за бізнес, але виявляється, що все це лише слова. Бо вони знають, що у нас трапилося, але не допомогли, — говорить жінка.
Клієнти ж проявили до підприємиць багато співчуття — постійні телефонували і питали, як вони, говорили — головне, що вас тут не було, що ви живі. Так само і самі підприємиці підтримали одна одну. На цих рядах вони завжди стояли дружно, та після обстрілу стали допомагати одна одній ще більше. Кажуть, спільне горе їх згуртувало.
