28 жовтня 2020 року Уряд України прийняв рішення про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року.
Документ включає кроки, покликані створити умови для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системній протидії насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з конфліктом.
Ми поговорили Тетяною Мироненко, представницею Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Сумській області про ситуацію з дотриманням прав людини, описаними в Плані, на Сумщині.
Основні акценти
У 2023 році на Сумщині був створений Меморандум про партнерство у межах локалізації резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” та Національного плану дій з її виконання в Сумській області. Підписанти цього Меморандуму — громадські організації, установи та ініціативи — утворили Коаліцію «1325-Сумщина».
«Ми з радістю прийняли ініціативи Коаліції та стали підписантами. Разом із іншими інституціями та громадськими організаціями ми спілкуємося, проводимо заходи, говоримо про виконання стратегічних планів Резолюції на рівні держави та області. У нас багато точок дотику, спрямованих на користь», — говорить Тетяна Мироненко.
Загалом Резолюція 1325 наголошує на важливій ролі жінок у запобіганні і врегулюванні конфліктів та в розбудові миру, а також закликає держави-члени забезпечити більш активну участь жінок на всіх рівнях прийняття рішень в національних, регіональних і міжнародних інститутах, у механізмах запобігання, управління та вирішення конфліктів.
Виклики щодо забезпечення прав цивільних на Сумщині
На сьогодні, за словами Тетяни Мироненко, основним викликом щодо захисту прав цивільних в області залишається безпека.
«Війна змінює наш світ: Сумщина потерпає від обстрілів, руйнується інфраструктура. Безпекові питання виходять на перший план. Ми говоримо й про доступ дітей і молоді до повноцінної освіти, адже немає безпечного прибуття до навчальних закладів. І про економічний розвиток регіону, адже без безпеки починаємо бачити сумні тенденції щодо обстрілів і руйнування бізнесів, релокації підприємств у більш безпечні регіони», — говорить Тетяна Мироненко.
Також серед викликів — доступ до сфери охорони здоров’я, збереження аграрних земель та права ВПО, яких на Сумщині вже більше 100 тисяч.
«Викликів багато, і в силу наших повноважень ми проводимо планові та позапланові перевірки, здійснюємо моніторингові візити, які так чи інакше торкаються тем Резолюції 1325. Моніторимо все, починаючи від місць несвободи — виправні центри, колонії, СІЗО, — до геріатричних пансіонатів, будинків дитини, психоневрологічних диспансерів. Для нас немає значення стать людини, ув’язнена вона, чи ні — ми перевіряємо дотримання прав і умови», — говорить представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Сумській області.
Зважаючи на існуючі виклики, як на рівні області забезпечується захист цивільного населення
На думку Тетяни Мироненко, держава та неурядові інституції змогли оперативно переформувати роботу: забезпечити евакуацію населення, створити місця тимчасового проживання та евакоцентри, де на місці можна отримати й необхідні довідки, й матеріальну та гуманітарну допомогу, гарячу їжу тощо.
«Я вважаю, що кожен робить свою роботу: будує, вводить в експлуатацію, хтось евакуює туди людей, ми — перевіряємо дотримання прав і умов. Але питання в іншому — чи готові ми до нових викликів, які виникнуть із часом. Що ми можемо запропонувати тим, чиє житло зруйноване? Люди не можуть залишитися жити в центрах тимчасового проживання, не хочуть жити в геріатричних пансіонатах, натомість у нас немає соціального житла, і це питання треба вже унормовувати на законодавчому рівні. Ми перелаштовуємося під час настільки гарячої фази збройної агресії, і я вважаю, що, враховуючи рівень викликів, ми витримуємо».
Як жінки Сумщини представлені в процесах ухвалення рішень у питаннях безпеки
Безпека, — говорить представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, — багатогранна: вона і про інклюзію, і про гендерну рівність, і про безбар’єрність. Проте, на сьогодні, на думку пані Мироненко, жінки недостатньо представлені в процесах ухвалення рішень щодо питань безпеки.
«Жінок має бути більше, особливо у владі. Жінка більш обережна, компромісна, продумана. Нам треба навчатися й переймати досвід країн, де жінки широко представлені в управлінні: президентки, міністерки оборони — у цих країнах немає упередженого ставлення».
Питання інклюзії та інклюзивного відновлення на Сумщині
Загалом, процеси відновлення в контексті Резолюції 1325 стосуються забезпечення повноцінної, рівної та значущої участі жінок у всіх етапах відновлення після збройного конфлікту, включно з відбудовою інфраструктури, економічним і соціальним розвитком, гуманітарною допомогою тощо.
«Ми стоїмо перед новими викликами — в країні буде велика кількість людей із інвалідністю й до цього треба бути готовими. Усі процеси відбудови мають враховувати права абсолютно різних верств населення, бути інклюзивними та безбар’єрними. У свою чергу, безбар’єрність — це про можливість бути дотичним до державних і місцевих процесів», — говорить Тетяна Мироненко.
За словами представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Сумській області, проєкти відновлення наразі враховують питання безбар’єрності та інклюзію, але говорити про їхню реалізацію ще важко.
«Те, що будують міжнародні донори та партнери, — автоматично включає питання інклюзивності. Натомість нам доведеться з цим ще зіткнутися. Загально ж, питання інклюзії в області зараз підіймається — створені Ради безбар’єрності, до засідань яких долучаються і представники місцевої влади, і головні архітектори області, і представники Державної міграційної служби. Безумовно, не вистачає фінансування, тож ми говоримо про залучення міжнародних організацій і установ. А також, про зміни в нормативно-правових документах».
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом: захист прав постраждалих
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), залишається одним із найжорстокіших і наймасштабніших порушень прав людини у сучасних війнах.
До 2024 року в Україні не було власного законодавства у сфері захисту прав людей, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК). Лише у листопаді 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією російської федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації». Він набув чинності 18 червня 2025 року.
Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 формує правову та політичну основу для протидії СНПК.
«На Сумщині офіційно зафіксовані три випадки сексуального насильства, пов’язаного з війною, винесено один вирок — заочний. Але насправді випадків набагато більше, адже населені пункти нашої області були під окупацією. Люди, постраждалі від СНПК, не готові говорити про свій досвід. Ми спілкуємося з Офісом генерального прокурора, правоохоронцями, за їхніми словами, коли починаються слідчі дії, постраждалі можуть перестати виходити на контакт і навіть виїжджати», — говорить Тетяна Мироненко.
На сьогодні, в Україні створено кілька громадських організацій, які опікуються жінками та чоловіками, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. На Сумщині діяв Кризовий центр для людей, постраждалих від СНПК, а представників урядових й неурядових інституцій вчили працювати з потерпілими.
«Світ знає — де є збройний конфлікт, там є і СНПК, вони пройшли через це і напрацювали свої методики допомоги й роботи з людьми, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Натомість Україна раніше не стикалася з цією темою, не мала свого закону. Тож зараз ми вивчаємо світові методики та налагоджуємо власні процеси. Офіс уповноваженого працює над темою захисту прав людей, які пережили СНПК, співпрацює з прокуратурою, судами, ця тема завжди на слуху», — говорить представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Сумській області.
Матеріал створений у рамках комунікаційної кампанії «1325 зміцнює країну» за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та Українського Жіночого Фонду.
