Тривожність та «накрут», на жаль, стали непроханими супутниками багатьох українців. Ми запитали у сумчан, як вони справляються з цим станом, і які перевірені способи копінгу можуть порадити.
Аня, 25 років: При тривожності головне робити хоч щось. Можна зайнятися нескладною фізичною активністю, типу йоги або розтяжки; для бігу складніше себе «підняти з дивану». Можна перебрати речі в тривожному рюкзаку:) Почитати книжку, бажано художню, аби споживати інформацію, але не дуже енергозатратно її переварювати, як того вимагає документальна література.
Владислав, 35 років: Зізнаюсь, що моя тривожність швидко адаптується в злість, щось на зразок «найкращий захист – атака», і тому я більше борюся не з тривожністю, а зі злістю. А останню мені один психолог порадив «виганяти» через руки або ноги: тобто через ручну роботу – прибирання по дому, робота в гаражі, вишивання, або через роботу ногами – біг, футбол, катання на велосипеді. Любителі баскетболу тут взагалі в виграші, бо і руки, і ноги задіяні.
Анна, 24 роки: Мені допомагає монотонна робота – рукоділля, прибирання. Головне завдання виконувати одне і те саме, щоб повністю перемкнути мозок на один процес.
Денис, 35 років: Перегляд Фронтової поплави перед сном. Голос Чмута заспокоює, а його ставлення до подій близьке моєму світосприйняттю. А гумор Пана Аноніма і Пана начальника розвідки зе бест. Також допомагають хтивки від #теронліфанс за донат. Спорт і книжки власне для мене не працюють, бо важко концентруватися. Робіть те, про що давно мріяли. Або хоча б мрійте про те, що зробите після Перемоги.
Дмитро, 33 роки: Тривожність пропадає, коли ти розумієш, що на тобі відповідальність не тільки за себе.
Інеса, 27 років: Навесні мені допомагало максимально наблизити свій графік до довоєнного. Мені було легше знаходитися в Сумах і чути вибухи, аніж бути в Черкасах, де все чуже, незнайоме і нагадує тобі про те, що ти вимушена переселенка. Не читати новини і зайняти себе по максимуму буденними справами. Не сидіти на місці, завжди щось робити: похід на ринок, тренування, прибирання, сходити та відвідати бабусю, приготувати їжу, зайнятися городом. А також робити те, на що до війни не вистачало часу.
Станіслав, 39 років: В армії ніколи тривожитися.
Юлія, 37 років: Істина в вині 🙂 А взагалі, я намагаюся читати тільки офіційні джерела інформації, щоб не запускати центр хвилювань у своїй голові. Звісно, в голові прокручений план Б. Куди йти, бігти і що схопити з собою. У мене з’явилося нове хобі – я почала робити намисто. Взагалі будь-яка праця руками, особливо з задіянням дрібної моторики, є заспокійливою. Також власне мені допомагає прибирання та розкладання речей на свої місця. При частих тривогах добре допомагає секс – голова відключається, нервова система розслабляється, м’язи тонізуються.
Катерина, 25 років: Будь-які фізичні навантаження. Допомагає піти побігати, вигуляти собаку десь в ліску, чи просто зробити тренування вдома.
Іван, 21 рік: Дихання, мені подобається методика самоконтролю дихання Віма Гофа. Ти робиш повільний вдих і видих, а потім затримуєш дихання. Допомагає відчути своє тіло і заспокоїтись.
Як ви справляєтеся з тривожністю? Редакції та читачам буде дуже цікаво почитати про ваші способи, тож будемо вдячні за ваші коментарі. Головне не недооцінювати важливість ментального здоров’я, не нехтувати сигналами, які дає ваш організм, та вчасно звернутися до спеціаліста.
Ілюстрації до тексту – https://storyset.com/.
