Мало що звучить так само нудно, як «хороша звичка», але це один із дієвих інструментів, що допомагає вижити у реаліях повномасштабного вторгнення.
Сайт Трибуна.Суми поспілкувався з п’ятьма сум’янами та сум’янками, аби з’ясувати, як вони дбають про своє фізичне та психічне здоров’я, що вносять у свою рутину, аби відчувати себе щасливішими. Сподіваємося, щось із їхнього досвіду стане у нагоді й нашим читачам.
Також ми взяли кілька порад щодо того, як побудувати корисні звички, у психологині Юлії Лесик.
Євген Охріменко, 32 роки, військовий
Насправді все залежить від того, де я.
Якщо ми говоримо про перебування на «базі», то це і нормальне харчування, ранкова руханка, сон і, звісно, особиста гігієна.
Що стосується бойових виходів, то там як прийдеться. Важливий момент — це якісне спорядження, від якого залежить моє здоровʼя на бойових виїздах.
Я завжди підтримую контакт зі своїм сімейним лікарем, час від часу пропиваю курси вітамінів. Не вживаю енергетиків, хоча це й досить поширене явище серед військових.
Щодо психічного здоровʼя, то виручає мотивація, розуміння чому я тут і що маю робити, і, звісно, підтримка родини та друзів.
Планую день-два з майбутньої відпустки виділити на медичне обстеження, щоб виявити потенційні проблеми зі здоровʼям та вчасно на них відреагувати.
Анна Рикун, 25 років, спортсменка, член збірної команди України, чемпіонка світу та Європи, рекордсменка світу з пауерліфтингу
Насправді, фізичне та психологічне здоров’я повʼязані набагато більше, ніж ми можемо собі уявити.
Саме тому мені хотілося б розвіяти міф, який масово продає абонементи та спортивні аксесуари, але не вирішує проблеми. Спорт дійсно допомагає на деякий час впоратися з тривожністю, це є наслідком біохімічних процесів, які відбуваються в організмі під час фізичних навантажень. Та це жодним чином не впливає на причину виникнення тривожності чи будь-якого психологічного розладу, який заважає жити повноцінно і відчувати себе щасливим.
Саме тому спорт і фізичні навантаження варто обирати з огляду на турботу про своє здоров’я та тіло, але в жодному разі не намагатися ігнорувати таким чином ознаки психічного дискомфорту.
Як спортсменка з багаторічним досвідом, я впевнилася у цьому особисто. Поглиблюючи свої знання з психології, я звернула увагу на один із методів, що насправді має бути звичкою суспільства в цілому, — це внутрішня опора на себе. Уявімо, що в житті кожної людини, у її свідомості існує дитина, яку постійно треба оберігати, піклуватися про неї, приділяти увагу, а головне — любити. Таке ставлення ми маємо транслювати по відношенню до себе. Бо кожен раз, коли ми відчуваємо біль, страх, розчарування та гнів, у цей самий час ми якнайбільше потребуємо підтримки і прийняття. У першу чергу, від самого себе. І ставлення оточуючих — це насамперед віддзеркалення нашого власного ставлення до нас.
Отже, натомість, щоб уникати контакту зі своїми почуттями та емоціями шляхом виснажливих тренувань, я раджу свідомо піклуватися і про своє тіло, і про своє психічне здоров’я. Саме тому, моя не нова, але доволі актуальна звичка, один із пунктів у списку планів на місяць, поряд із тренажерним залом, манікюром та стоматологом, це психолог.
Євген Журавльов, 35 років, журналіст
Із хороших звичок у мене щоденні прогулянки від восьми тисяч кроків на радість Всесвітній організації охорони здоровʼя. Також катаюся на роликах 2-3 рази на тиждень, що дає хороше навантаження на багато м’язів тіла.
Не менше півгодини на день приділяю читанню, це позбавляє напруги та стресу. Останній місяць не вживаю алкоголь, бо на наступні два дні маю депресивний стан. До цього міг щось випити через вихідні. Взагалі не палю.
Уже більше чотирьох років випиваю півтори літри води на день. Щодня п’ю зелений чай, кави намагаюся пити не більше двох чашок на день, іноді зриваюся до трьох.
У наступному році хотів би систематично відвідувати психолога і систематично прибирати в хаті 🙂
Оксана Бондаренко, 31 рік, лікарка ветеринарної медицини, сомельє
Для психологічно-фізичної розрядки я гуляю з собакою.
По-перше, це означає, що за будь-якої погоди проводиш час на свіжому повітрі, спілкуєшся з господарями інших собак, вони всі різні, більшу частину бесіди ви обговорюєте своїх улюбленців та робите одне одному компліменти. Собаки — це топчик.
Також мені подобається бердвотчінг — спостереження за птахами, зараз із цим трохи складніше, бо коли ти дивишся в бінокль, люди трохи напружуються. Така активність дуже заспокоює, це також своє комюніті, і пташки — супер, зараз про них є багато інформації.
Щодо спорту, то плавання мене заспокоює, а бокс знімає напругу. Якщо немає секції для дорослих, можна ходити з дітьми. Я зараз ходжу в дитячу секцію з боксу і мені ок, навіть, тяжче, бо у дітей більше енергії.
Ще ходила на малювання для дорослих, мені сподобалось.
Євгеній Яковлев, 30 років, тренер тренажерного залу
Цього року я намагався знайти час для себе та відпочинку, більше спілкуватися з близькими людьми.
Але думки про те, що я не роблю щось корисне, якусь роботу, не давали мені втілити мої бажання, навіть, коли хворів.
Тому вже зараз, не чекаючи новий рік, вихідні я майже повністю проводжу з дружиною, стараюся готувати для неї щось смачненьке і корисне, та просто радувати її добрими справами, щоб вона більше посміхалась
Як тренер, я хотів би знайти можливість для розвитку в своїй професії, здобувати нові знання та навички, вивчати англійську, щоб тренувати людей не тільки з України, більше заробляти і тим самим більше донатити.
Трибуна.Суми звернулася до психологині ГО Проліска-Суми Юлії Лесик, аби з’ясувати, чому корисні звички сформувати важче, ніж шкідливі, та що може допомогти на цьому непростому шляху.
Ми тривалий час живемо в ситуації, яка викликає стреси, тривоги, породжує фобії і панічні атаки. Зараз ми перелаштувалися і, здається, адаптувалися. Справлялися хто як міг: самотужки, з психологом, з друзями, з заспокійливими, з алкоголем. Багато хто, спираючись на поради психологів, а можливо інтуїтивно, зміг застосувати й сформувати для себе ритуали, що наповнювали власний ресурс, — звички, які допомагали зберегти і підтримати ментальне здоров’я.
Як же вдається сформувати звички?
Звичка — це дія, яка, повторюючись багаторазово, доводиться до автоматизму. Звісно ж легше формуються шкідливі звички, ніж корисні. Це тому, що звичка формується на якусь «вигоду».
Наприклад, їсти солодке після кожного прийняття обіду і вечері. Людина зазвичай завжди обирає більш легкий шлях, тому, щоб сформувати гарну звичку, краще обрати те, що не примусить вас себе «поламати».
Коли формування буде відбуватися помірно і з задоволенням, більше шансів на те, що звичка закріпиться і залишиться у використанні. Багато в кого звички не приживаються, адже не завжди легко реалізувати задумане і ввести нове в денний розклад, який укорінився з роками, а для змін треба самоконтроль і мотивація.
Мотивація — окреме питання. Наприклад, коли я прокидаюся вранці і, зробивши пробіжку, розумію, що почуваюся добре весь день. А насправді, рано вставати це для мене дуже важко, то ж почуватися краще і буде для мене мотивацією, щоб встати раніше і вийти на пробіжку. У кожного буде своє, те, що буде особистим рушієм.
У цілому не вимагайте від себе багато, не встановлюйте собі «планку» занадто високо, пам’ятайте, що далекий шлях в тисячі кілометрів починається з першого кроку. Не буває все і одразу, починайте з «маленьких кроків», тобто з посильних планів і завдань. Обов’язково подякуйте собі за те, що вам вже вдалося зробити і досягти.
Важливе значення також мають думки, частіше за все під великою кількістю негативу наше мислення теж змінюється, важливо не потрапити до цієї пастки і намагатися формувати продуктивні думки, тобто на мінус, спробувати знайти плюс. Наприклад, повз мене нещодавно пройшла моя давня знайома і не привіталася, я одразу подумала про те, що її поведінка зухвала, а потім я подумала про те, що можливо вона мене не побачила чи не впізнала, ми давно не бачилися. Через деякий час, ми поспілкувалися і вона розповіла, що на фоні стресів у неї дуже погіршився зір, окуляри вона носити не хоче, а до лінз поки звикає і тому не носить їх щоденно.
