Восьма ранку. На дворі весна, скрізь квітучі дерева ще відчувається прохолода після дощової ночі. Біля озера Чеха туманно, а на траві дуже росяно. З різних боків до озера поспішають жінки у спортивному одязі. Бабусями їх складно назвати, бо вони не схожі на тих бабусь, яких ми звикли бачити. Тут — на одній із галявин біля «Чешки» з початку весни й до осені двічі на тиждень вони зустрічаються, аби займатися спортом. Але насправді для них важливіше дещо інше — можливість поспілкуватися, поділитися переживаннями та забути про самотність. Так, саме страх самотності й привів більшість з них сюди.
Щойно вони підходять до вже звичного місця зустрічі, на їхніх обличчях зʼявляється посмішка, жінки обіймають одна одну, називають «моя красуня», все як колись — із подружками у молодості.
«Наш девіз: «Будем вічно молодими», — говорить Галина Жиліна. Жінці майже 80, з початку заснування «Університету третього віку» — 15 років поспіль вона відвідує різні заняття. Спорт у житті її родини був завжди, тож розуміє, наскільки важлива активність. Колись відвідувала заняття разом із чоловіком, проте зараз він хворіє, тож у проміжку між доглядом за ним намагається щодня приходити у колектив.
«А як без руху можна жити? Після занять тут відчуваю прилив здоров’я. Буває, захворію, але теж бігом сюди біжу. Це корисно і для суглобів, і для всього тіла», — говорить пані Галина.
Наталії Гірко — 74 роки. Жінка все життя працювала інженером-проєктувальником, спортом ніколи не займалася. Проте з віком зрозуміла, що для гарного самопочуття їй треба більше рухатися, а також дуже важливе коло однодумців. З 2014 року пані Наталія — одна зі слухачок «Університету третього віку». За цей час не тільки знайшла тут друзів, а й покращила здоров’я.
«Хочеться бути у колективі, тому ходимо. Завдяки заняттям ми маємо постійне коло спілкування. Для нашого віку це дуже важливо. Бо пенсіонери часто замикаються в собі: ні з ким поговорити, нікуди піти. А тут нас ще і просвіщають, завдяки молодим тренерам ми теж почуваємося молодшими. А завдяки спорту у мене гнучкість стала краще і є сили постійно, навіть лікар мій помітив. Це точно краще, ніж на дивані лежати цілий день», — ділиться Наталія.
Заняття спортом в «Університеті третього віку» називають «Групою здоров’я». Тренерка Яна Павлюченко веде їх вже чотири роки. Говорить, що саме цей напрямок має найбільший попит, бо для людей такого віку недоступні заняття у фітнес-клубах чи спортивних залах, тому свої потреби у русі вони можуть закрити тут.
«Коли я йду у відпустку, всі страждають, бо звикли двічі на тиждень до такої активності. Хоча всі вправи вже знають, але вдома не виходить виділити на них час, бо є домашні справи, щось постійно відволікає. Тут ще важливий саме колектив, якщо ти прийшов, то ти вже стовідсотково годину приділиш собі й своєму тілу. Така собі корисна ранкова зарядка», — розповідає тренерка.
***
Історія «Університету третього віку» у Сумах розпочалася у 2010 році з ініціативи створення «Школи пенсіонерів» на базі комунальної установи “Берегиня”, розповіла Ірина Набожна, жінка саме відповідає за цей напрямок роботи в установі. Це був перший крок до великої справи створення простору, де люди поважного віку могли б не лише спілкуватися, а й навчатися, розвиватися, ділитися досвідом і підтримувати одне одного.
Першим тоді почав функціонувати правовий факультатив, де працівники правоохоронних органів проводили профілактичні заняття з питань запобігання шахрайству. Ця тема, як і сьогодні, була дуже актуальною. Вже у 2011 році вийшов наказ Міністерства соціальної політики України про створення «Університетів третього віку» по всій країні, що дало поштовх для офіційного оформлення та розширення ініціативи.
Спочатку в сумському «Університеті» діяло п’ять факультативів, проте з роками з’являлися нові й нові напрямки. Зараз їх вже 15, це: основи медицини та здорового способу життя, креативне рукоділля, група здоров’я, квітникарство, хореографічний факультатив, соціально-правовий факультатив, кулінарний факультатив, група психологічної підтримки, основи роботи зі смартфоном або планшетом, українська мова, мистецький факультатив, краєзнавство та образотворче мистецтво.
Відвідувати заняття можуть люди від 60 років. Зараз у закладі вже понад 400 «студентів», навчальний рік для них триває з 1 жовтня до 30 травня. В кінці року вони отримують сертифікати про проходження курсу.
Крім занять, для учасників організовують спортивні, мистецькі та соціально-культурні заходи. Наприклад, щороку проходить фестиваль «Золотий вік — вік активного довголіття» та конкурс краси «Міс елегантний вік». Проте зараз через безпекову ситуацію та відсутність укриттів не завжди вдається зібратися.
Завдяки спільним заняттям тут знаходять друзів, разом відзначають свята та відчувають себе частиною колективу. А цього літа вперше планують організувати спільну поїздку-ретрит у Карпати.
***
Ще одне із популярних занять серед жінок в «Університеті третього віку» — хореографія. Цей напрямок відкрили близько пів року тому на прохання «студенток». Тепер в маленькій кімнаті замість хореографічного залу учасниці здійснюють свої мрії — вчаться танцювати.
«Бабусі з таким задоволенням приходять до мене, завжди дуже щасливі. Бо танці – це життя, по-іншому ніяк. Вони навіть просять знімати відео і потім вдома повторюють рухи. Буває, що десь і виступаємо з постановкою. Багато хто соромиться танцювати у такому віці, проте тут на заняттях про все забувають і викладаються на повну», — розповідає хореографиня Альбіна Боковня.
Танцювальні заняття проходять під сучасну музику, за годину встигають і провести розминку, і вивчити рухи для флешмобу, а ще потанцювати під «диско».
Зінаїді Тетянченко 80 років. Проте на свій вік вона не виглядає та і говорить, що відчуває себе молодшою.
«Я отримую задоволення від танців. І, виходить, з користю проводжу час. Мені постійно є чим зайнятися, то група здоров’я, то танці, то інші заняття, я багато всього відвідую. Я так вдячна, що я не почуваюся самотньою, у мене весь час чимось заповнений. Хоча живу я сама, діти роз’їхались, чоловік помер. Діти кличуть до себе, а я не можу навіть поїхати, бо як же я пропущу репетицію, чи якісь уроки», — розповідає пані Зінаїда.
***
Тим часом з іншої кімнати чути пісню «Українське сонце зійшло та яскраво світить воно, дорого заплачено, ми їм не пробачимо…».
Це розпочалася репетиція аматорського колективу вокального ансамблю «Червона калина», що теж діє на базі «Університету третього віку».
Учасники колективу постійно вчать нові пісні та готують виступи на різні заходи. Зараз планують участь на святі до Дня героїв, тому вчать патріотичні твори.
У кожного в руках чи на столі блокнотик зі словами та нотами, аби нічого не забути. У репертуарі ансамблю і сучасні й українські народні пісні. Частина людей в молодості співали в аматорських колективах на підприємствах, а коли вийшли на пенсію, знайшли віддушину в цьому ансамблі, бо без музики вже не уявляють своє життя.
Любов Іванівна співає в ансамблі із самого його заснування, вже понад 20 років.
«Ці заняття, як бальзам на душу. Поспіваю і хочеться жити. Це й для здоров’я дуже корисно, я не хворію, коли ходжу сюди. І настрій прекрасний, коли поспіваємо», — ділиться жінка.
Спів також допомагає людям справлятися з переживаннями, говорить керівниця ансамблю Вікторія Торопова: «Буває, що тривога або обстріл був і всі такі налякані, але все одно приходять і просять посидіти поспівати, бо спів відволікає».
Зараз у колективі 17 учасників, серед них є і «старожили» і ті, хто доєднався нещодавно. Тут завжди раді новим голосам, говорить керівниця: «Нещодавно до нас доєдналася жінка з Юнаківської громади. Вона евакуювалася звідти. Випадково прийшла, почула, що ми співаємо і виявилося, що вона там в Юнаківці колись теж була у хорі й ми прийняли її до себе».
Більшість слухачів «Університету третього віку» відвідують заняття з української мови. Адже, у час, коли вони здобували освіту, українську мову не вивчали. Також хотіли б прослухати курс історії України.
«Наше покоління не знає справжньої історії України, тому дуже хочемо, аби нам такі заняття ввели. Бо помремо і не дізнаємося, як же насправді все відбувалося», — говорить Наталія Гірко.
На прохання «студентів» ввели індивідуальні заняття «Основи роботи з телефоном». На таких зустрічах фахівці допомагають освоїти гаджети, когось вчать елементарному користуванню, а хтось хоче навчитися купувати квитки, оплачувати комунальні послуги у телефоні та дивитися відео на YouTube.
Контактну інформацію щодо “Університету третього віку” можна переглянути на сайті КУ “Берегиня”.
***
Для демографічної ситуації України притаманне старіння населення, внаслідок постійного зниження народжуваності. Середній вік українського населення – близько 42 років. Так, на Сумщині, починаючи з 2021 року, народжуваність зменшилась на 23%, повідомили нам в ОВА.
Органи державної статистики втратили можливість отримувати необхідні адміністративні дані в повному обсязі за весь період дії воєнного стану, тож останні актуальні дані датуються січнем 2022 року. Згідно з інформацією, яку надали нашій редакції в Головному управлінні статистики у Сумській області, за останнім підрахунком, усе населення регіону складало 1 033 580 людей. Понад 278 тисяч – це люди старше 60 років. А 50 тисяч із загальної кількості – це люди старше 80 років.
***
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.
