Чотири історії про іслам і стереотипи про нього, про пошуки Бога, про відторгнення і про прийняття, про віру на фронті, загалом про те, як це – спробувати зрозуміти іншого. Трибуна.Суми поспілкувалася з імамом, сум’янкою, яка нещодавно прийняла іслам, інструктором з домедички та військовим капеланом, аби дізнатися, як це – бути мусульманами у Сумах.
Рашид
Переклад імені з арабської «той, хто іде правильним шляхом»
— Що вас цікавить? Давайте я вам екскурсію проведу — тут є про що розказати, — говорить Рашид, прочиняючи двері до мечеті — будівлі, яка знайома багатьом сум’янам своїм куполом та характерною баштою-мінаретом із півмісяцем.
Рашид — імам, тобто людина, за якою віруючі-мусульмани слідують у молитві. Він прийняв іслам майже десять років тому, услід за своїм батьком. Із тих пір вивчив арабську мову й своїм головним обов’язком вважає передавати достовірні знання про іслам. Окрім проведення щоденних, п’ятничних та святкових молитов, до обов’язків імама входять ритуали, пов’язані з народженням дітей, одруженнями та похованнями.
Аби стати імамом і очолити мечеть, потрібно навчатися, та головний критерій — бути богобоязливим. Провести ж молитву може будь-який мусульманин, незалежно від його статусу, головне — знати правила.
— Неважливо, якої людина національності, так, в ісламі немає переваги у араба над не арабом. Важлива сама людина та її якості, а не зовнішність чи походження. Різні національності існують не для того, щоб хтось казав, що він кращий за іншого, а для того, щоб ми знайомилися одне з одним, дізнавалися щось нове, переймали гарну культуру інших народів.
У роботі імамом Рашиду подобається те, що він доносить до людей щось добре і закликає до віри у Бога.
***
У дворі поруч із мечеттю розташований звичайний приватний будинок, який раніше слугував для сумських мусульман приміщенням для молитви. Сама ж ісламська громада почала активно діяти у 2000-х, для зібрань спочатку орендували підвали, спортивні зали та бібліотеки, згодом переїхали сюди. У 2015 році відкрили мечеть, на її спорудження пішло більше восьми років, адже всі роботи виконувалися за кошти вірян.
Будівля мечеті двоповерхова, на першому можна відпочити, тут проводять зустрічі, невеликі лекції, спілкуються. На полицях — книги про іслам, імам Рашид наголошує, що тут зібрана саме достовірна література.
— Я кажу достовірна, тому що у наш час розповсюджується неправильна інформація про іслам. Усі, мабуть, чули про терористичні угрупування, але іслам з ними ніяк не пов’язаний, бо те, що роблять ті люди — це проти нього. Іслам — релігія миру, так, у Кур’ані вбивство невинної людини прирівнюється до вбивства всього людства.
Також на першому поверсі знаходиться кімната для омовінь. Мусульмани виконують молитву, відому як намаз, п’ять разів на добу, і для цього їм необхідно мати ритуальну чистоту. Тож вони омивають лице, голову, руки до ліктя й ноги до щиколоток. Чистота — важливий елемент цієї релігії. Так, через те, що під час молитви роблять земні поклони й торкаються підлоги, на вході до мечеті знімають взуття. Саме слово мечеть перекладається з арабської, як місце, де поклоняються Богу.
На другому поверсі, куди ведуть дерев’яні сходи, вся підлога заслана килимами. Вони розташовані рядами: саме так мусульмани вишиковуються за імамом, коли збираються на колективну молитву.
У просторому приміщенні багато вікон і світла. Мусульмани переконані, що Бог — це не об’єкт і не людина, він абсолютно не схожий на свої творіння, тому в мечеті немає зображень чи скульптур.
Саме слово іслам тлумачиться як поклоніння богові. Аллаг, саме так пишеться це слово українською, — це не власне ім’я, а слово Бог арабською, наголошує імам Рашид. Бог в ісламі говорить, але це не букви, не звуки та не якась мова, вона не починається і не закінчується. Головний же священний текст цієї релігії — Кур’ан, написаний арабською через те, що останній пророк Мухаммад був арабом.
Є тут і фото найпершої мечеті у світі — Кааби, що знаходиться на Аравійському півострові. Де б не знаходився вірянин, обличчям і груддю під час намазу він має направитися на Каабу. В Україні це майже південь — 170 градусів. Для того, щоб бачити точний напрямок у мечетях роблять спеціальні поглиблення у стіні, чи як у Сумах — дерев’яну конструкцію.
Імам Рашид відкриває Кур’ан (таке написання передає звучання слова арабською) — як і всі тексти цією мовою книгу треба починати читати з кінця й справа наліво. Кур’ан має 114 сур, тобто глав. Кожен мусульманин має знати лише одну суру арабською, яка займає менше сторінки. Та щоденні молитви складаються не лише зі слів, а з певних дій, поясних та земних поклонів.
— Іноді мусульман запитують — як ви молитесь п’ять разів на день, а коли ви тоді їсте, спите чи працюєте. Та одна молитва займає до п’яти хвилин, це небагато.
Час п’ятиразових молитов змінюється в залежності від пори року і визначається за сонцем. Для зручності мусульмани користуються спеціальними календарями, де визначені часові проміжки для намазу.
Аби віряни правильно вимовляли слова молитви та могли читати Кур’ан, у мечеті проводять уроки арабської, лекції, тлумачення священних текстів. Велика увага приділяється культурі та етиці ісламу й тому, як мусульманин має вести себе у суспільстві. Усі ці заняття є для чоловіків, жінок та дітей, яких починають навчати приблизно з 7 років.
П’ятиразові молитви можна виконувати деінде, а от п’ятнична колективна молитва має відбуватися у мечеті. Для чоловіків вона обов’язкова, жінки ж можуть брати в ній участь за бажанням.
За словами Рашида, немає заперечень, аби жінки й чоловіки молилися в одному приміщенні, за умови, якщо вони поводяться скромно. Та в сумській мечеті для жінок відвели окрему частину кімнати, імам говорить — для їхньої зручності, якщо мусульманкам хочеться поспілкуватися між собою.
Рашид говорить, що один зі стереотипів про іслам — це пригнічене становище жінок. На його думку, це не відповідає дійсності. Як приклад, він наводить те, що одна із сур Кур’ану названа іменем Марії.
— За всю історію людства було дуже багато видатних жінок-мусульманок. Жінка — це особистість і вона займає велике місце в ісламі. Та відповідальності все ж більше у чоловіків, адже вони мають забезпечувати родину, натомість жінка може сама обрати — працювати їй чи ні.
На одній із стін — родове дерево пророків. Їх в ісламі 124 тисячі, хоча відомі імена набагато меншої кількості. Ще одна відмінність мусульманства — тут визнають усіх пророків, не ділять їх на умовно хороших і поганих. На родовому дереві багато знайомих і християнам імен — окрім Адама, тут Ной, Авраам, Мойсей, Ісус та інші, єдине, написання імен дещо відрізняється, адже пішло з арабської мови. Для мусульман пророки — це найкращі люди, за якими вони слідують і яких люблять, але моляться лише Аллагу.
В ісламі два найголовніших свята: Курбан-байрам і Рамадан-байрам. Під час першого у жертву приносять крупну або малу рогату худобу, частину м’яса залишають собі, а інше роздають бідним. Ця традиція відсилає до Авраама, якому Бог наказав принести в жертву свого сина, та згодом повелів замінити його на барана. Інше велике свято — закінчення посту Рамадан, коли протягом місяця мусульмани не їдять і не п’ють від світанку до заходу сонця.
***
Рашид говорить, що до початку повномасштабного вторгнення на території Сумщини проживало багато мусульман самих різних національностей — це араби, турки-месхетинці, чеченці, дагестанці, азербайджанці, узбеки, таджики, тощо. Та починаючи з лютого 2022 року багато з них виїхали. Наразі на п’ятничні молитви до мечеті приходять близько тридцяти людей, на великі свята — більше ста.
— На початку повномасштабного вторгнення ми були у мечеті, тут і почули перші тривоги. Із вікон ми бачили, як вулицею проїжджали танки, бачили перші прильоти. Одного разу ми виконували молитву і почули такий страшний вибух, що подумали, що впав наш мінарет, та усі залишилися на місці.
Під час великої війни мечеть не закривали жодного дня, сюди приходили й не мусульмани, сподіваючись на захист. За словами Рашида, коли людина відчуває, що смерть поряд, коли бачить прильоти, то більше задумується про вічне життя. Загалом же у ці нелегкі часи люди шукають спокій.
Рашид говорить, що у Сумах проявляють інтерес до ісламу, приходять на екскурсії, але іноді й побоюються заходити до мечеті. Його ж завдання працювати зі стереотипами і більше розповідати людям, які сприймають мусульман як щось незвичне.
Іноді непорозуміння можуть виникати через традиційний мусульманський одяг. Жінок можуть не брати на роботу через носіння хіджабу, для Рашида це дивно, говорить, ще кілька поколінь тому жінки носили в Україні хустки і це нікого не дивувало.
Зараз на Рашиді довга сорочка — абая, яку він одягає в мечеті, на голові — тюбетейка. Цей головний убір він носить завжди. Говорить, що через традиційний одяг мусульмани іноді помічають на собі погляди. Він пов’язує подекуди насторожене ставлення саме з необізнаністю, що таке іслам насправді.
— Такі думки можуть виникати лише через незнання, тому ми і намагаємося якомога більше спілкуватися з людьми, розповідати їм про те, хто ми такі. Є релігія, а є практика окремих людей. Тобто якщо мусульманин зробив щось погане, це не означає, що його цьому вчить іслам.
Рашид говорить, що в мечеті намагаються надавати знання та наставляти людей робити більше добрих справ, але у кожного свій вибір. Він посилається на слова пророка Мухаммада, який казав, що мусульманин, як дощ – приносить благо туди, куди потрапляє.
Ольга
Ім’я походить від старонорвезького Helga, у перекладі «свята, благословенна»
Сум’янка Ольга прийняла іслам близько п’яти років тому — вже в дорослому віці. Жінка говорить, що її почали непокоїти питання про те, що буде далі, і з якою метою людина існує на Землі. Вона не могла повірити, що кожен з нас — це лише тіло й що після того, як серце зупиняється, все закінчується.
Ольга шукала відповіді на свої питання, читала Карлоса Кастанеду, дізнавалася про буддизм, іудаїзм та шаманізм. Згодом знайомі мусульмани розповіли їй про основи своєї релігії, вона почала поглиблювати свої знання і зрештою прийшла до мечеті. Через кілька місяців Ольга прийняла іслам.
— Я хотіла чогось справжнього. Мене цікавило, навіщо людина тут знаходиться, куди вона піде після смерті, чи існує рай і пекло, що таке всесвіт і як Бог його створив. У якісь моменти свого життя я не розуміла, що мені робити далі, відчувала порожнечу. Коли ти маєш ціль, маєш знання, це допомагає її заповнити.
Увесь цей час жінка навчається: відвідує заняття та вивчає, що таке іслам, читає священні тексти. Також вона розпочала опановувати арабську мову, аби правильно вимовляти слова молитов, і вже потроху читає Кур’ан. Зізнається, що, можливо, було дивно бачити її на заняттях, де за сусідньою партою сиділи восьмирічні діти, які вже знали більше за неї, бо народилися в мусульманських родинах.
Через прийняття Ольгою ісламу її рідні та друзі розділилися. Одні розуміли її та підтримували, адже це був зрілий вибір дорослої людини. Інші були проти, та згодом почали звикати до змін у її житті. Та є й такі близькі, які досі не приймають вибір Ольги, критикують її та навіть ображають. Жінка ділиться, що це може бути боляче, але на її рішення ніяк не впливає.
— Якщо вони захочуть зрозуміти, чого я це зробила, що я дізналася й куди йду — я розповім.
Ставши мусульманкою, Ольга змінила звичний для неї спосіб життя. Це стосувалося не лише одягу, але й проведення часу. До прикладу, жінка може відмовлятися від запрошень на деякі свята чи зустрічі, де буде алкоголь, заборонене м’ясо або нецензурна лексика. Дехто може сприймати її вибір як прояв неповаги.
— Я не думаю, що хтось гірший за мене, коли відмовляюся від якихось запрошень. Просто я почала отримувати знання і тепер мені вже цього не хочеться пити алкоголь чи носити інший одяг.
Говорить, що на початку зміна способу життя виявилася для неї певним шоком, адже вона звикла до свого кола спілкування, світогляду, одягу, їжі. Пережити це було важко, та в мечеті Ольга зустріла гарних вчителів і нових друзів, серед яких були жінки, які також нещодавно прийняли іслам. Тож вони підтримували одна одну й давали поради.
Із новою вірою її життя не стало набагато легше — вона працює, навчається й допомагає у мечеті, встає на світанку, аби помолитися. Та в неї не виникає бажання повернутися до того, як вона жила раніше. Говорить, нарешті твердо відчула, що знаходиться на правильному шляху.
***
Ольга не розділяє подекуди існуючої у суспільстві думки про пригнічене становище мусульманок — вона вважає це стереотипом. В ісламі у родині, дійсно, головним є чоловік, а жінка слідує за ним. Та Ольга розглядає це не як нерівність, а як розподіл обов’язків, коли чоловік зобов’язаний нести відповідальність та забезпечувати сім’ю, а дружина більше уваги приділяє дітям.
Наразі Ольга працює майстринею з пошиття штор. Її роботодавець віруючий, тому у неї не виникає незручностей із тим, щоб взяти перерву для молитви або носити хіджаб. Поняття хіджабу найчастіше використовується на означення елементу одягу, який прикриває волосся, вуха та шию жінки. Це може бути платок, шарф чи палантин, важливий не сам виріб, а як саме він одягнений.
При сторонніх мусульманки мають одягатися скромно, небажано носити яскравий макіяж, сильні парфуми, прикраси. У колі ж родини або у компанії жінок хіджаб можна не одягати, і решта одягу може бути відкритішою.
У кількох знайомих Ользі мусульманок виникали проблеми, коли їх відмовлялися брати на роботу через те, що вони покривали голову, або ж їм не дозволяли молитися у робочий час.
— Образливо і дивно, коли людина ставить тобі якусь оцінку лише через те, що ти у платку. Коли не хочуть дізнатися, яка ти, що ти умієш, що думаєш. Це як взяти книгу і якщо тобі не сподобалася обкладинка — одразу її викинути, не глянувши, що всередині.
Та Ольга відмічає, що рівень обізнаності й терпимості до людей, які чимось відрізняються від інших, змінюється на краще. Вона впевнена, що від цього виграють не лише мусульманам, а усі люди, бо їх перестануть судити за обкладинкою — національністю, кольором шкіри, зовнішнім виглядом, релігією.
Рамі
Переклад імені з арабської «той, хто кидає спис», у переносному значенні — цілеспрямований
Інструктор з тактичної медицини Рамі Сартаві вже більше трьох років проводить тренінги з домедичної допомоги для військових та цивільних. Наразі він очолює медичну службу ДФТГ № 2.
До оборони Сум чоловік долучився у перші дні повномасштабного вторгнення. Уже 27 лютого 2022 року на прохання командира організував медичний пункт для надання допомоги на місці, де розташовувалося його ДФТГ.
Перші курси з домедичної допомоги Рамі пройшов ще у Кувейті, звідки він переїхав в Україну більше 20 років тому. Із того часу займався підприємництвом і до медицини повернувся лише, коли цього стала вимагати ситуація. Оскільки знання потрібно оновлювати, Рамі пройшов кілька курсів і є сертифікованим інструктором з тактичної медицини.
Перший рік великої війни він навчав лише військових, згодом почав працювати й з цивільними. Говорить, коли у людини є знання, то вона отримує впевненість, це зменшує вірогідність паніки та страху під час небезпеки. Рамі виїжджає допомагати на місця прильотів, також там він вивчає поведінку людей, аби потім на своїх заняттях проаналізувати можливі помилки.
Фото надані Рамі Сартаві
***
Рамі народився в мусульманській родині, його рідна мова — арабська, та говорить, що мусульманам неважлива мова, для того, щоб порозумітися.
— Нам не потрібна мова, нам потрібна віра, щоб ми могли розуміти одне одного. Коли ви знаходитесь у мечеті, неважливо, хто ви, ким працюєте, багатий ви чи бідний. Я заходжу у будь-яку мечеть, щоб помолитися, неважливо, де вона, бо ми — браття.
Із тим, щоб знайти можливість виконати намаз протягом робочого дня, у Рамі складнощів не виникає. Він це може зробити і в приміщенні, і на вулиці, і в машині. Згадує, що під час навчання у СумДУ студентам-мусульманам давали перерву для п’ятничної молитви, вихідні на важливі свята, а в гуртожитку облаштували місце для молитви.
Для Рамі п’ятнична молитва — це символ ісламу, це знак того, що вони не забули одне одного.
— Якщо ми будемо постійно молитися лише вдома, ми не зможемо колективно щось зробити. Імам говорить одну фразу — Аллаг Акбар і всі 1,5 мільярда мусульман роблять суджут — земний поклон. Нас з дитинства навчають бути в колективі.
Рамі вважає, що упередження щодо ісламу з’являються через деякі новини та інформацію в інтернеті. На його думку, важливо розуміти те, що ти споживаєш, каже, що не кожен, хто читає, — уміє читати, й не кожен, хто слухає, — уміє слухати.
Із потреб військових-мусульман Рамі відмічає їжу, адже, їм, до прикладу, не можна їсти свинину, та халялем захисників забезпечують лише у деяких підрозділах. Такі моменти важливі, адже вони про комфорт і потреби людей.
Мухаммед Алі
Переклад з арабської «прославлений, піднесений»
Про потреби захисників-мусульман знає Хаджалі Мухаммед Алі — військовий імам-капелан медичних сил ЗСУ.
Мухаммед Алі народився у міжкультурній родині у Харкові і з підліткового віку активно брав участь у житті мусульманської громади. Він будував цивільну кар’єру, а в 2019 році приєднався до Військового капеланства мусульман України. Разом із колегами виїжджав лінією фронту на Донеччині та Луганщині.
На початку повномасштабного вторгнення Мухаммед Алі став до оборони Харкова, а коли ворога відкинули, знову повернувся до капеланської роботи. Через деякий час він долучився до ЗСУ вже офіційно у якості військового капелана.
Аби стати військовим капеланом, релігійна організація, до якої належить людина, має погодити її кандидатуру, а Державна служба України з етнополітики та свободи совісті видати спеціальний мандат. Згодом кандидат проходить атестацію та може підписати контракт із військовою частиною, яка шукає спеціаліста на цю посаду. В ідеалі капелану необхідна вища релігійна освіта, та поки що до служіння допускаються і люди з середньою.
На Сумщину Мухаммед Алі приїхав майже рік тому, нині він працює у госпіталі та виїжджає на позиції. Якщо до 2021 року, коли в Україні ухвалили відповідний законопроєкт, капелани були волонтерами, то тепер вони офіційні помічники командирів з релігійних справ. До їхніх обов’язків входить соціальна робота, проведення лекцій і заходів із протидії дискримінації у війську, слідкування, аби не принижувалися честь і гідність жодного військового. За словами Мухаммеда Алі, молода капеланська служба розвивається стрімко. Під час сумісних заходів її учасники будують міцні горизонтальні зв’язки, які часто допомагають вирішувати проблеми військовослужбовців підрозділу.
***
До Мухаммеда Алі звертаються не лише військові-мусульмани, а й представники інших конфесій, а також невіруючі люди. У своїх відповідях він, як і будь-який священнослужитель, спирається на священне писання і на історії праведників. Ці тексти переважно не пов’язані зі спокійними і комфортними часами. Так, і в Біблії, і в Кур’ані розповідається про страждання, катаклізми, втрати, смерті та війни.
Якість надання допомоги залежить від особистісних вмінь та навичок конкретного капелана. Якщо він є авторитетом для свого особового складу, то до нього будуть звертатися військовослужбовці, незалежно від свого віросповідання.
Мухаммед Алі у більшості випадків може допомогти представникам будь-якої релігії.
— Іноді мені треба покликати священника конкретної конфесії, аби він провів церковне таїнство. До прикладу, я можу провести конфіденційну бесіду з військовим-християнином, йому після неї може стати легше, але це не буде сповіддю.
За його словами, більшість питань, із якими звертаються захисники, не є суто релігійними. Часто це проблеми у родині військового, непорозуміння з командиром чи побратимами, а також морально-етичні питання, пов’язані з перебуванням у війську.
Займатися прозелітизмом, тобто наверненням людей до своєї конфесії, капеланам заборонено. Мухаммед Алі говорить, щойно капелан почне призивати до своєї віри інших — він втратить довіру, його перестануть поважати у війську.
На його думку, через повномасштабну війну до релігії не стали приходити більше людей, та відмічає, що багато хто почав задумуватися про фундаментальні речі. Коли смерть поряд, люди розмірковують про Бога, про сенс життя, про війну, хоча й не завжди знаходять відповіді.
Фото надані Мухаммедом Алі
***
За час роботи капеланом Мухаммед Алі відмічає значний прогрес у досягненні взаєморозуміння між різними конфесіями в Україні.
— В умовах війни ми маємо неймовірні здобутки у міжконфесійному діалозі. У капеланській спільноті немає якихось суперечок чи конфліктів між представниками різних релігій. Ми ставимо на перше місце найважливіші речі: життя та те, що буде після смерті. Військові це бачать і сприймають, як потенціал до розвитку довіри і поваги. Це дає людині надію на справжній мир в Україні.
За словами Мухаммеда Алі, якщо у підрозділі, де служить православний капелан, є воїн-мусульманин, то він намагатиметься поліпшити його життя. У свою чергу до християн у своєму підрозділі Мухаммед Алі за потреби запрошує християнського священника, аби той провів службу, або ж просить надіслати Біблії чи іншу літературу.
Останній рік Міністерство оборони займається питанням спеціальних халяльних і кошерних сухпайків для армії. Капелан не критикує цей процес за повільність, бо розуміє, що зараз є пріорітетніші напрямки — бойові. Говорить, коли життю людини загрожує небезпека, то ці питання можуть відходити на другий план. Тож військові-мусульмани ще з 2014 року навчилися виходити з положення самостійно: мусульманські організації виготовляють та передають на фронт спеціальну халяльну тушківку. Є підрозділи, де у військових є можливість готувати собі їжу самостійно.
— У їжі для мусульманина проблемою може бути лише м’ясо. Він може їсти, як усі, але відмовитися від цього продукту, якщо він не халяльний. Або ж замінити на рибу.
Мухаммед Алі вважає, якщо мусульманину по незнанню запропонувати заборонену їжу або сказати щось некоректне — це його не образить. Неприємно тоді, коли людина свідомо говорить образливі речі або повторює якісь неправдиві стереотипи. Коли ж люди готові до діалогу, будь-які питання можна вирішити.
