Минулого тижня у Сумах дві дівчини втопили у колодязі кошенят. Вони зняли це на відео. Ролик потрапив у соцмережі і викликав шквал обурення далеко за межами області.
Ми не хочемо розглядати цю подію як інформаційний привід для гарячої новини, а вирішили подивитися на ситуацію з точки зору психології. Тому поговорили з кризовою психологинею Оленою Лузан, аби дізнатися більше про агресивну поведінку підлітків, що робити батькам і як на це має реагувати суспільство.
Підлітковий вік – найбільша криза в житті людини. Це період, коли особа перебуває на стику між дитинством та дорослим життям
У підлітковому віці людина вже сформована та набуває нового соціального статусу, коли є фізична і юридична свобода. Але разом з тим, ще не зовсім відповідальна. Агресія, яка виникає у цьому віці має підґрунтя, котре закладається ще з дитинства.
До шести-семи років батьки закладають той грунт, який або буде міцним, або буде хитатися під впливом соціуму. Якщо батьки заклали потужний внутрішній стрижень, вміння співчувати, співпереживати іншим, вміння відстоювати свої кордони та свою думку, то потім соціуму буде важче вплинути на цю людину. Якщо ж грунт був закладений погано, батьки мало уваги приділяли дитині, то оточення буде формувати її під себе.
Агресивну поведінку можуть підживлювати незадоволені потреби. У кожного в підлітковому віці настає та криза, коли ти не задоволений ні собою, ні батьками, ні школою – абсолютно нічим і ти не знаєш до кого звернутися за допомогою. Також настає час, коли людина починає відстоювати свої кордони. Це може проявлятися у відмові щось робити, носити шапку або їсти кашу, до прикладу. Але це не має переходити в агресивність та жорстокість.
Є випадки, коли підліток транслює жорстоку поведінку сім’ї. Якщо на нього тиснуть або у батьків напружені стосунки між собою. Діти, які агресивно поводять себе в школі не хочуть робити зло, вони просто не знають, як вчинити інакше.
Зазвичай у підлітковому віці людина не розуміє, що поводиться агресивно, тому важливо пояснювати їй, що з нею відбувається в цей час. Потрібно проводити виховні заходи. У підлітка має бути можливість виговоритися і не зазнати осуду. У кожного є така людина, це зазвичай той, кому можна довіряти. Добре, якщо такою людиною буде хтось із батьків. Проте, не у всіх є можливість поговорити із кимось з дорослих. У такому разі підлітки звертаються до однолітків, які також перебувають в цьому самому епіцентрі подій, і рішення в таких випадках приймаються не зовсім конструктивно. Тому дуже важливо, щоб батьки залишались на хвилі довіри зі своїми дітьми.
Члени сім’ї повинні дати дітям знати, що вони поруч, що вони готові вислухати, допомогти і не осудять. Так, є ті, хто в підлітковому віці не діляться з рідними тим, що відбувається у їх житті. Але як показує практика – у разі якихось негараздів, першими до кого вони звертаються є батьки.
Якщо мама і тато не будуть тиснути, то підліток відчуватиме себе комфортно та захищено і не буде боятись звертатися за допомогою.
Не всі підлітки є агресивними, але можуть сприйматися суспільством як такі. Якщо ситуація в сім’ї більш-менш нормальна, то в період дорослішання людина може спокійно себе поводити. Проте коли підліток постійно незадоволений, роздратований, провокує конфліктні ситуації, тоді ми говоримо про те, що в нього можуть бути негаразди вдома: його не чують, пресують, а потреби не задовольняються. Енергію потрібно кудись діти і вона вивільняється таким не конструктивним способом.
Я відчуваю агресію. Що робити?
Агресію не потрібно стримувати в собі. Найкраще в момент емоційного напруження допомагає накручування злості і глибоке дихання. Ви дозволяєте цим емоціям бути, але диханням їх відпускаєте. Є також вправа, коли ти напружуєш м’язи, глибоко дихаєш, занурюєшся в емоцію, а потім розслабляєшся. Потрібно відпускати агресію таким чином, але ніяк не на іншу людину.
Існують способи конструктивного вияву агресії, які можуть допомогти впоратись зі злістю. Потрібно завжди говорити про свої почуття, не боятись сказати батькам “я зараз злюсь” або “мені погано”, аби вони в свою чергу змогли дізнатись про стан та своєї дитини.
Спорт також допомагає вивільнити надлишок енергії. Можна взяти папірець та ручку і виписати те, що дратує. Написання навіть не осмислених слів, а просто чиркання по паперу, також добре знімає напругу з м’язів.
У шкільних психологів є кодекс конфіденційності і якщо у вас більше немає з ким поділитись, я рекомендую звертатися до них. Людині потрібна людина. Жити і чекати, коли психологічні проблеми кудись дінуться – не вихід. З ними потрібно розбиратися і звертатися по допомогу.
Я рекомендую надихатися історіями успіху, для того, щоб зрозуміти, що це лише період у житті. Так, важкий період, але все ж таки він мине.
Як реагувати на підліткову агресію?
Зазвичай, ніхто не розбирається чому підліток так себе поводить. Цю дитину, якій може бути гірше, ніж будь-кому, починають пресувати. Але частіше всього за цією поведінкою стоять негаразди вдома: батьки які б’ють, п’ють, взагалі не спілкуються, не годують і не вдягають, а соціум хоче, щоб ця дитина розуміла інших. У першу чергу, потрібно зрозуміти стан людини, підтримати та допомогти.
Реакція на агресивну поведінку однозначно має бути. Але суспільство має реагувати адекватно. Оскільки ми говоримо про вже свідому людину, то вона повинна нести відповідальність за свої вчинки, проте покарання не повинно бути занадто суворим. Повертаючись до ситуації, що сталася минулого тижня, деякі люди в коментарях пропонували такі способи покарання, що не вкладаються в голові. Але жорстоке покарання нічого не дасть.
Тим дівчатам я б радила звернутися до психолога або психотерапевта. Чому в них немає жалю і співчуття – велике питання. Це не щезне само собою і може ще нагадати про себе у дорослому житті.
Суспільство повинно сприяти реабілітації таких підлітків, а не ставити на них хрест. На моєму власному досвіді, я бачила шкільних хуліганів, які згодом ставали великими гуманістами.
Не можна сказати, що проблемами підлітків мають займатися лише їх батьки, чи вчителі, чи психологи. Ми живемо в суспільстві, не ізольовані одне від одного. Якщо ми хочемо, щоб нас оточували розуміючі, співчутливі, добрі люди, то всі мають над цим працювати.
