У серпні 2025 року у Сумах відкрили Ромський освітній центр. Він розташований у мікрорайоні Баранівка й допомагає місцевим дітям надолужити освітні втрати. Окрім того, у закладі навчаються дорослі жінки, також він слугує місцем, куди роми звертаються зі своїми проблемами. Більше про роботу центру та його значення для громади дізналися журналісти сайту Трибуна.Суми.
Кожен доклав руку
Керівниця громадської організації «Ромський жіночий конгрес «Мануша» Ольга Михайленко кілька років намагалася втілити ідею створення освітнього центру. Спочатку вона організувала піврічний проєкт, за яким діти і жінки, які з тих чи інших причин не отримали освіти, відвідували додаткові заняття у школі №5, яка розташована на Баранівці. Говорить, за ті шість місяців «тільки розходилися, а вже треба закінчувати». Тож активістка продовжила шукати фінансування і зрештою благодійники знайшлися. Уже влітку 2025 року орендували будівлю й почали робити у ній ремонт.
Це приміщення, побудоване у середині минулого століття, стояло занедбане, тож кілька місяців місцеві роми збиралися й своїми руками його відновлювали. Будівельними матеріалами, а також меблями, ноутбуками, обігрівачами й усім іншим, необхідним для навчання, заклад забезпечили благодійники.
— Тут живого місця не було, ми знімали все до дранки, стукнеш – щось відпадає, навіть стеля падала, — згадує Ольга Михайленко.
Наразі у центрі немає опалення і водопостачання, а під час сильних морозів наявні електрообігрівачі не можуть достатньо нагріти приміщення. До того ж тут ще треба встановити кілька міжкімнатних дверей — у клас і кабінет психолога. Ольга говорить, що одна із благодійних організацій вже пообіцяла їм допомогти вирішити цю проблему.
За словами керівника громадської організації «Ромське національне об’єднання» Миколи Москальова, вони б могли орендувати будівлю у кращому стані в іншій частині міста, але людям було б незручно туди добиратися з Баранівки, де у Сумах роми проживають компактно.
— Це приміщення якраз у центрі Баранівки, де навкруги живуть роми. Комусь пів вулиці треба пройти, комусь дві вулиці – і вони вже тут. А кудись в центр міста вони б не їздили, особливо багатодітні сім’ї. Хай тут і складніше було, бо довелося робити ремонт, зате логістично – набагато краще, — говорить Микола.
Створенню центру передували обговорення всією громадою. Люди відчували, що діти не знають, що таке справжня школа, мають проблеми із дисципліною та спілкуванням з однолітками та вчителями. До онлайн-уроків підключається до 30 учнів одночасно, не кожен з них має змогу отримати увагу від учителя і встигнути поставити запитання. Також батьки мають контролювати, чи дійсно їхня дитина бере участь в уроці, чи просто увімкнула ноутбук і продовжує займатися іншими справами.
У Ромському освітньому центрі впевнені, що живий контакт нічого не може замінити, адже онлайн-навчання нелегко дається дітям, які ще з часів пандемії не відвідують школу. Через прогалини в засвоєнні матеріалу деякі батьки вимушені наймати репетиторів, а не всі можуть собі це дозволити. Саме для того, аби усі місцеві діти – не лише ромські, мали доступ до освіти, й створений цей центр.
— Ми побачили, що нам це дуже потрібно. Тож коли закінчили ремонт, мені не треба було вішати афішу, що центр відкрився. Кожен знав про це, бо кожен приходив і доклав свою руку до його створення, — говорить Ольга Михайленко.
Наразі проєкт розрахований на 18 місяців, до нього входить оренда будівлі та оплата праці учителів. Це перший в Україні ромський освітній центр і в Ольги Михайленко є мета створити такі заклади у кожному районі Сумської області. Особливо в містах, де компактно проживають роми, до прикладу, у Конотопі, Глухові, Охтирці, Білопіллі. Поки це лише плани, адже за нинішньої безпекової ситуації відкриття таких закладів поки неможливе. Та місцеві роми мають своїх представників у різних населених пунктах Сумщини, куди виїжджають із допомогою, особливо для людей старшого віку та багатодітних родин.
Також за час повномасштабного вторгнення до обласного центру переїхали багато переселенців-ромів із прикордонних міст та сіл.
— Ми їх розмістили по всьому місту, десь у будинках ромів, які виїхали. А куди їм діватися, особливо, коли є діти, дуже важко знайти домівку, — говорить Ольга.
За її словами, до переселенців, не лише ромів, іноді ставляться недоброзичливо і в тому числі це впливає на складність у пошуках роботи.
Все стає зрозумілішим
На стіні у класі висить ромський прапор, на якому синій колір символізує небо, зелений — траву, а червоне колесо — кочовий спосіб життя, яким ще у минулому столітті жили роми.
Дверні отвори завішані ковдрами, аби у клас не заходив холод із вулиці, але в приміщенні все одно зимно. Наразі відсутність опалення — найбільша проблема центру, але тут до неї ставляться із розумінням, адже зараз багато українців зіткнулися з подібними складнощами. Тож чекають весну і вже планують облаштувати подвір’я і встановити спортивний майданчик для дітей.
Також в приміщенні центру є кабінет психолога, який працює і з дітьми, і з дорослими. Ольга Михайленко говорить, що психологічні консультації користуються попитом через те, що люди знаходяться у постійному стресі.
Нині у Ромському освітньому центрі працюють дві групи – одна для учнів з 1 по 5 клас, інша для учнів з 6 по 11 клас. Діти вивчають усі шкільні предмети: українську й англійську мови, математику, інформатику, тощо. Викладають їх вчителі школи №5, до яких школярі вже звикли за онлайн-заняттями. Загалом тут навчаються 25 дітей та 8 жінок. Дорослі відвідують заняття з молодшою групою, адже найперше їхнє завдання — навчитися читати і писати. Завдяки такій можливості жінки значно полегшать собі життя — зможуть заповнити бланк, прочитати папери, які підписують, не загубитися в незнайомому місті. Також це збільшить їхні шанси знайти собі роботу. Ольга Михайленко говорить, що зараз вона не знає дітей, які б не відвідували школи, та раніше траплялися такі випадки, коли ромські дівчата могли не отримати освіти.
Одна із учениць — Єва — відвідує заняття у старшій групі. Зараз дівчина навчається у коледжі, але не пропускає занять в освітньому центрі, аби підтягнути знання із різних предметів.
— Ми ходимо сюди і все стає зрозумілішим. Онлайн — то інтернет переривається, то світло вимкнуть, а тут ти прийшов до учителя, спитав і він тобі все пояснив. Потім вдома можна повторити цю тему і вже все виходить, — говорить Єва.
Навчання в освітньому центрі триває із понеділка по четвер, у п’ятницю ж сюди приходять роми зі своїми проблемами.
— Раніше люди йшли зі своїми питаннями до мене додому, а тепер у нас є спеціальний простір, де можна зібратися. Звертаються і з юридичними проблемами, і з медичними, з різними, — говорить Ольга Михайленко.
На запит громади до центру запрошують юристів, представників соціальної служби чи пенсійного фонду. Тут же допомагають і переселенцям, переважно з відновленням документів.
Микола Москальов говорить, що хоча приміщення центру й невелике, але воно затишне і заходи в ньому проходять один за одним.
— Тут не тільки навчання, це як маленький вулик. Жінки збираються чай попити, поговорити про проблеми. Комусь треба спеціаліста знайти, у когось питання щодо виплат — сіли тут, розібралися що до чого, — говорить Микола.
Діти мають бути грамотними
У Марини двоє дітей, які навчаються у центрі — одна в молодшій групі, інша — у старшій. Говорить, що офлайн діти набагато краще засвоюють і запам’ятовують матеріал. Також в освітньому центрі діти отримують спілкування, з яким зараз складно, особливо через безпекову ситуацію. Так Марина не випускає дітей гуляти на вулицю самих, лише до школи. Говорить, через Баранівку часто літають російські безпілотники, а також голосно чутно звуки обстрілів прикордоння.
У цьому районі немає укриття, тому, коли починається тривога, дітей одразу відпускають додому. Через те, що це приватний сектор, у будинках є підвали або погреби, та жителі сподіваються на справжнє мобільне укриття.
Окрім уроків у Ромському освітньому центрі відбуваються й інші заходи — різні організації проводять майстер-класи, діти малюють, ліплять, роблять поробки та дізнаються важливу інформацію, як то правила мінної безпеки чи як вберегтися від шахраїв у соціальних мережах. Так, на дошці висять паперові янголи із побажаннями, яких напередодні школярі зробили, аби потім передати військовим. У майбутньому тут хочуть організувати гуртки співів та танців.
Активістка Зіта Денисенко навчає учнів ромській культурі. Починає із мовної практики — деякі діти розмовляють ромською мовою добре, деякі — трішки гірше, тож у центрі вони можуть удосконалити свої вміння.
— Найперше — діти не мають забувати свою мову і культуру. Також ми говоримо про повагу до старших – це для ромів головне, приділяємо увагу й тому, що освіта — це дуже важливо. Хоча ми і живемо у прифронтовому місті, але ми стараємося, щоб діти і вчилися, і щоб вони спілкувалися і розважалися, — говорить Зіта Денисенко.
Коли через сильні морози вирішили на тиждень закрити центр, то в спільному чаті і діти, і дорослі писали Ользі Михайленко, що вони все одно прийдуть, що не хочуть таких канікул. Тож щодо того, чи будуть діти відвідувати центр, жінка вже не переживає.
— Освіта у нас має бути в пріоритеті, діти мають бути грамотні. Якщо ми з якихось причин не закінчували університети, то у наших дітей тепер є така можливість. Тож бажання навчатися — це найголовніше, — впевнена Ольга Михайленко.
За її словами, у класі діти починають тягнутися один за одним, хочуть вийти до дошки, хочуть відповідати, а на перерві і після уроків мають спілкування. Жінка впевнена — якби дітям не було цікаво, вони б до центру не приходили.
