27 червня російська армія атакувала місто Суми трьома швидкісними реактивними БпЛА. Від одного з ударів зазнала пошкоджень КУ «Центр матері та дитини». Від уламків травмувалися дві жінки та двоє немовлят, які знаходилися у закладі. Журналісти сайту «Трибуна. Суми» відвідали Центр матері та дитини, аби дізнатися, як працівники та отримувачі послуг пережили обстріл, та як повертаються до звичного ритму життя.
Все не настільки й страшно
Влучання сталося зранку у суботу, коли з працівників на зміні була лише чергова адміністраторка. Також у приміщенні знаходилися дві жінки та двоє немовлят. Жінка з двома півторамісячними доньками була у своїй кімнаті. На момент вибуху одне з немовлят лежало у ліжечку, інше мати збиралася годувати. Дітей та їхню маму після прильоту госпіталізували — вони постраждали від уламків скла. Одразу після цього працівники передали їм дитячі суміші та найнеобхідніші речі, адже мати поїхала до лікарні без нічого.
Інша жінка, чия дитина на момент обстрілу знаходилася в дитячому таборі, була сильніше травмована уламками. Її відвезли до лікарні, де наклали шви. Ця жінка — переселенка із Білопілля, яка кілька років тому вже зазнавала поранень від російського обстрілу у себе вдома.
З боку, де відбулося влучання, у приміщенні Центру матері та дитини вибиті всі вікна. Також від вибухової хвилі постраждали міжкімнатні двері та вікна з іншого боку будівлі. Осколками посікло стіни, меблі та побутову техніку. Від кріплень відірвалися водонагрівачі, упали раковини, пошкодилися пральні машинки й розбився один з телевізорів. Також пошкоджень зазнали підвіконня, плитка й стелі, а одна зі стін пішла тріщинами. Зараз у закладі тішаться тому, що збереглося: так, в ігровій кімнаті вцілів телевізор, який нещодавно подарував спонсор-іноземець.
У кімнаті, яка зазнала найбільших руйнувань, проживала вагітна жінка. У день обстрілу її не було на місці — вона відвідувала свою орендовану квартиру, з якої збиралася невдовзі переїжджати до Центру матері та дитини. Ще одна жінка з двома дітьми із сусідньої кімнати у день обстрілу поїхала із закладу на вихідні.
Директорка Центру матері та дитини Тетяна Бересь згадує, що коли вперше зайшла до приміщення після обстрілу, почала плакати. Та згодом на місці зібрався весь колектив і вони почали прибирати та виносити сміття.
— Щось потрошку прибирали, виносили і зрозуміли, що все не настільки й страшно, — згадує Тетяна.
Волонтери забили вибиті вікна плитами ОСБ, а іншими роботами займався колектив закладу. Жінки просили своїх чоловіків та родичів допомогти знімати віконні рами чи виносити будівельне сміття.
На момент обстрілу у закладі проживали 14 людей: п’ятеро жінок та їхні діти. Загалом Центр розрахований приблизно на 20 осіб. Поки у закладі не замінені вікна, він не зможе приймати отримувачів послуг. Тож жінки будуть жити у родичів або ж їх розмістять в інших закладах.
— Жінки з нами на зв’язку, вони вдень приходять, але ночувати тут неможливо. Ще й світла та води не було кілька днів. Нам найперше треба вікна замінити. В ідеалі нам би хотілося усе й одразу оновити, щоб було гарно, та будемо рухатися потихеньку. Головне, що всі живі, — говорить директорка.
Знаходять свій старт
У кабінеті, де працює психологиня Марина Кісліцина, також вибило вікно й пошкодилися меблі, техніка й матеріали для роботи.
— Трішки наводимо лад зараз. У нас є пісочниця — просіяли пісок, бо все було в склі. Ляльки, іграшки, усе, що треба для занять з дітками, повилітало в коридор, — згадує Марина.
Вона показує, що не постраждали від вибуху лише метелики, які звисають у кабінеті зі стелі. Каже, скло і досі вигрібають по кутках кімнати й намагаються все повернути до життя. За її словами, наразі все виглядає значно краще і заходити до приміщення вже не страшно.
У день обстрілу Марина також прийшла до Центру, аби допомогти.
— І мами, і наші фахівці всі були налякані. Ми намагалися одне одного підтримати. Навіть, якщо ти психолог, коли заходиш і бачиш таке — важко. Поплакати встигли всі, — згадує психологиня.
Так само постраждав кабінет соціальної педагогині Альони Абрамець. Двері до кімнати посічені осколками, а техніка та документи були засипані склом від вибитого вікна.
У своїй роботі Альона проводить заходи, оформлює документи й супроводжує жінок у вирішенні різних питань. Жінки, із якими вона працює, це переважно самотні та багатодітні матері, жінки, які постраждали від домашнього насильства. Більша частина з них наразі ВПО.
На думку Альони Абрамець, хоча вони й стали вразливішими під час повномасштабної війни, але й отримують зараз більше підтримки, порівняно з тим, як було раніше. Для жінок вразливих категорій проводять курси й навчання від різних організацій, хтось з них отримує нові професії.
За словами директорки закладу, зараз Центр матері та дитини здебільшого заповнений і вільні місця бувають не завжди. Загалом же жінки мають право перебувати тут до пів року.
— Ми не намагаємося тримати тут жінок довго. Багато хто знаходить тут свій старт і потім переїжджає. Є у нас випадок, як одна жінка переїхала до Львова і тепер її діти там ходять до школи, а не займаються онлайн, — говорить директорка.
Інша жінка із п’ятьма дітьми мріяла переїхати до родичів за кордон, та не мала коштів на дорогу та виготовлення закордонних паспортів. Працівники Центру матері та дитини знайшли благодійний фонд, який покрив ці витрати.
Фахівці закладу продовжують підтримувати зв’язок із тими жінками, які в них проживали. Деякі з них досі приходять сюди на заходи.
Насамперед у закладі планують замінити вікна й двері. За попередніми підрахунками, на встановлення нових вікон потрібно близько 200 тисяч гривень. Директорка також наполягатиме, щоб усе скло заклеїли бронеплівкою, аби у разі повторних обстрілів убезпечити мам із дітьми. Адже власного укриття в Центрі немає, тож під час повітряної тривоги сховатися можна лише в коридорі.
Після обстрілу в колективі дійшли висновку, що всім працівникам необхідно пройти курси з домедичної допомоги. Водночас пережите ще більше згуртувало команду. За словами працівників, вони стали дружнішими, уважнішими одне до одного й завжди готові прийти на допомогу.
