24 лютого 2022 року жителі Білопілля, як і багатьох інших регіонів України, прокинулися від звуків вибухів. Із тих пір російські військові обстрілюють прикордонну громаду майже щоденно. У перший день повномасштабного вторгнення головний лікар Білопільської центральної районної лікарні Юрій Мартиненко зібрав своїх заступників і лікарів, щоб вирішити, як діяти у нових умовах. Обговоривши ситуацію, медики колективно прийняли рішення продовжувати працювати у звичному режимі.
Лікарня надає медичну допомогу жителям всього колишнього Білопільского району. Це чотири об’єднані територіальні громади: Білопільська, Річківська, Ворожбянська і частина Миколаївської ОТГ. Характер надання медичної допомоги зараз дещо змінився, адже з початку повномасштабного вторгнення частина населення виїхала.
Головний лікар розповідає, що на момент повномасштабного вторгнення медзаклад мав певний запас коштів і медикаментів. Тому до початку квітня, поки на території Сумщини знаходилися російські окупанти і були перебої з постачанням ліків, прикордонна лікарня була забезпечена медикаментами і розхідними матеріалами. З часом додалася й гуманітарна допомога від різних благодійних організацій. Зимові відключення світла медзаклад пережив нормально, адже був забезпечений генераторами. Кілька лікарів і медсестер виїхали із Білопілля, та лікарня працювала і продовжує працювати.
Білопільські медики не вперше переформатували свою роботу під нові реалії: на початку пандемії коронавірусу їх лікарню включили в медзаклади «першої хвилі», які малі займатися інтенсивною терапією при COVID-19. Тоді медики надавали допомогу не лише жителям колишнього Білопільского району, а й пацієнтам із Сум, Буринського, Путивльського районів, яких привозила екстрена медична допомога через нестачу місць в інших лікарнях. Тоді під хворих на коронавірусну інфекцію облаштували додаткові відділення у стаціонарі, навантаження, за словами Юрія Мартиненка, було великим, але медики справилися. Під час пандемії лікарня понесла втрати: від ковіду померли два медпрацівники закладу — лікар і санітарка.
30 листопада 2022 року
30 листопада 2022 року Білопільська лікарня пережила масований обстріл з боку російських військових. Тоді зафіксували більше 50 прильотів. Прямим попаданням снаряду було фактично знищено стоматологічний кабінет. Під час обстрілу постраждали майже всі вікна у приміщеннях лікарні. І в стаціонарному, і в поліклінічному корпусі, і в інфекційному відділенні. Під обстріл потрапила стара операційна, патологоанатомічне відділення, харчоблок, лікарняна пральня.
Обстріл відбувався вдень, коли йшов прийом пацієнтів і працював стаціонар. Медичні працівники, які до цього проходили неодноразові навчання, знали, що робити у подібних ситуаціях. Тому увесь персонал і пацієнти лікарні оперативно спустилися в укриття.
«Ми були на апаратній нараді в кабінеті головного лікаря, коли почули перший вибух, — говорить заступниця головного лікаря з медичної частини Ірина Охріменко. — Вибух був дуже гучним, тому вирішили терміново спуститися до укриття. Персонал орієнтував пацієнтів у коридорах, куди їм йти. Підходячи до підвалу, почули другий вибух. Такий обстріл лікарні був вперше, але саму громаду обстрілюють постійно. Ми знали, що робити. Те, що всі спустилися у сховище, врятувало людські життя. Внаслідок того обстрілу у нас не було жодного пораненого медичного працівника чи пацієнта».
Укриття в лікарні частково підготували завчасно, з початком повномасштабного вторгнення його оновлюють, на сьогоднішній день ще тривають ремонтні роботи. До підвалу є чотири входи, туди ж ведуть два нових ліфти. Там є світло, запас води, туалет. У випадку затяжних артилерійських обстрілів в укритті можна надавати медичну допомогу. Є ліжка і переносний розкладний операційний стіл.
Після обстрілу лікарня не припиняла своєї роботи ні на один день. На ремонти не переривалися, а проводили їх паралельно із наданням медичної допомоги. Працювала і поліклініка, і стаціонарне відділення. Поки чекали виготовлення нових вікон, позатягували ушкоджені плівкою, яка не дуже рятувала від холодів, адже це був вже початок грудня.
Найбільших руйнувань зазнав саме стоматологічний кабінет, що знаходиться на другому поверсі поліклініки. Від удару обвалилися стіни, частина покрівлі, винесло двері у кабінеті навпроти. Частина снаряду провалилися через стелю у кабінет ортопеда, який знаходиться поверхом нижче.
Юрій Мартиненко показує нам на телефоні фото зруйнованого стоматологічного кабінету.
Стріляли прямо у лікарню, — говорить він. — Ви бачите, немає ні вікон, ні стін, одні уламки. Осколки були кругом. Це війна, це наш ближній сусід нас так знищує.
Поки відновлювали приміщення, стоматологія переїхала в інший кабінет. Десь за півтора місяці його повністю відбудували. Уся апаратура після влучання снаряду не підлягала ремонту. Та наразі лікарня забезпечена двома сучасними стоматологічними установками, які подарували благодійники.
«Виходити на зміни після обстрілів було страшно, — говорить Ірина Охріменко. — Та як ми робили — прокинувся і йдеш на роботу. Після обстрілів, після вибухів. Так само ми прийшли на роботу 24 лютого. Хоча тоді ніхто не розумів, що відбувається. До постійних обстрілів звикнути неможливо, але ти більш-менш адаптуєшся. Якщо знаходишся на вулиці, працюєш на подвір’ї або городі, і чуєш звуки вибухів, одразу прислухаєшся, куди цей приліт. По інтенсивності, по гучності, розуміємо вже це далеко чи близько. Якщо стає гучніше, біжимо до підвалу, ховаємося».
Як летіли російські снаряди можна і зараз побачити за вибитими секціями паркану навколо лікарні та поламаними деревами. Розбиті скляні елементи фасаду тимчасово закладені гіпсоблоком. Біля будівлі лікарні стоїть установка з рідким киснем для стаціонару. За кілька днів до обстрілу її обгородили залізними щитами, що і врятувало кріоциліндри. Осколки пробили огорожу і конструкцію в кількох місцях, є наскрізні отвори та сколи. Та установка вціліла.
24 березня 2023 року
У ніч на 24 березня 2023 року відбувся масштабний обстріл Білопілля, під час якого загинули дві людини. Було зруйновано приміщення місцевої поліції та школи, ушкоджено сотню житлових будинків. У ту страшну ніч жителі міста до ранку не виходили із підвалів.
Від обстрілу лікарня не постраждала, але вибуховою хвилею знову пошкодило вікна. Старі вікна, які ще не замінили на склопакети, постраждали майже всі. Десь скла немає зовсім і вікно затягнуте плівкою, десь просто бите скло. Частину вікон відремонтували з наявних запасів, частину ще необхідно замінити.
Після обстрілу до лікарні звернулися дев’ять поранених людей. Когось привезла швидка, когось приватний автотранспорт. Лікарів та лаборантів вночі викликали на роботу для надання допомоги.
Я був на зміні, коли привезли поранених — вони були всі крові та бруді, — говорить лікар-уролог Віктор Білоус. — Ми надавали їм допомогу. Коли я обробляв рану і зашивав пацієнта, почув черговий сильний вибух, тоді й повилітали вікна. Звичайно, це заважало, було страшно, але іншого виходу у нас не було — постраждалі лежали на операційному столі. Це було значне навантаження на лікарню. Першочергово обирали важкопоранених, інші чекали. Так і працювали. Медичну допомогу надавали всі, у кого були вільні руки.
Медики згадують, що паніки не було, кожен знав, що робити. Лікарі надавали допомогу, санітарки прибирали бите скло. За їхніми словами, медзаклад був схожий на мурашник, де кожен, не заважаючи одне одному, робив свою справу.
«Ніхто не озвучував, чи було страшно приходити на роботу після обстрілів, — говорить Юрій Мартиненко. Звичайно, що страшно, ми ж такі люди, як і всі. Але ми – медичні працівники і ми повинні бути на місці, бо до кого ж тоді людям звертатися за допомогою. Тому ми ходимо на роботу, продовжуємо надавати і невідкладну медичну допомогу, і планову медичну допомогу, у повному обсязі. До прикладу, зараз є незначний ріст ковіду, наше інфекційне відділення заповнене хворими, вони потребують стаціонарного лікування. Куди цим людям діватися».
***
Ми були у Білопіллі у тихий день Страсної п’ятниці. Єдині звуки, які запам’яталися – це тріпотіння від вітру плівки, якою затягнуті вікна. А ще те, як медики, зустрічаючись у коридорах, вітали одне одного з прийдешнім Великоднем.
Фотограф — Богдан Красуля
Матеріал створений у рамках спецпроєкту «Жити далі. Як відновлюються медзаклади Сумщини після російських обстрілів» за підтримки громадської організації «Media Development Foundation».
