Трибуна

Понад 2 тисячі обідів щодня для тих, хто потребує: як у Сумах працює благодійна кухня

Казан на 250 літрів, 60 кілограмів крупи за раз, кілька змін кухарів і до двох тисяч людей, які щодня чекають на гарячий обід. На базі громадської організації “Плурітон” у Сумах почала працювати благодійна кухня — спільна ідея з благодійним фондом “Іскра добра”. Більше про ініціативу розповідаємо у нашому тексті.

Як усе починалося: від гуманітарної допомоги — до власної кухні

Наразі ГО “Плурітон” у Сумах здебільшого працює як транзитний центр. Через нього проходять сотні евакуйованих: хтось зупиняється на кілька днів, хтось живе місяцями. З початку повномасштабної війни організація займалася і гуманітарною допомогою, і евакуацією, і тимчасовим розміщенням людей. Кухня тут працювала ще до нинішньої колаборації — спочатку World Central Kitchen привозила готову їжу, але її не вистачало. Тому готували й самі, щоб люди могли повноцінно харчуватися. 

Ідея відновити повноцінну роботу кухні для ширшого кола людей визріла поступово. Координатор організації Віталій зв’язався з благодійним фондом “Іскра добра” — заочно вони давно знали одне одного через спільних партнерів. Про співпрацю домовилися швидко.

“Ми зв’язалися з “Іскрою добра”, вони готували обіди для сумчан  у парку “Казка”. Ми попросили знову підтримати Суми і запропонували наші послуги: на нашій платформі готуємо, роздаємо, а вони забезпечують продуктами. Ми забезпечуємо людськими ресурсами, кухарями, електроенергією, кухнею”.

16 лютого кухня офіційно розпочала роботу. Працюють за такою схемою: фонд “Іскра добра” підвозить продукти, “Плурітон” готує і роздає, частину продуктів організація додає і від себе. Перші дні, згадує Віталій, готували до 500 порцій, потім — тисячу, зараз — 1700–1800 порцій щодня. 

“До трьох тисяч порцій нашої потужності має вистачити. Я по динаміці росту розумію, що буде три тисячі — бо все більше людей про нас дізнаються і приходять”.

З ранку до вечора: як влаштований день на кухні

День на кухні починається задовго до того, як стартує видача перших порцій. Зранку на зміну виходять троє-п’ятеро кухарів — залежно від потрібного обсягу. Вони одразу беруться за приготування обідів, які поїдуть до гуртожитків, де живуть евакуйовані люди.

О 11:00 вирушає перший термобокс з їжею. Кожен гуртожиток отримує страви за розкладом, готують також за потребою і для людей, які постраждали від прильотів і тих, хто працює над їх ліквідацією. З 13:00 до 15:00 обіди можуть отримати на базі ГО “Плурітон” всі, хто їх потребує. І так щодня, без перерв і вихідних. Мешканці транзитного центру отримують триразове харчування. Евакуйовані та люди з вразливих категорій — один повноцінний обід на день.

Волонтерка Любов Дяченко працює в ГО вже кілька років, зараз відповідає за роботу благодійної кухні. Жінка розповідає, що намагаються щодня готувати різні страви, аби не повторюватися. Наприклад, сьогодні в меню — горохова каша, завтра — буде гречана. На сніданок стараються приготувати щось солодке — наприклад молочну кашу з фруктами. Також готують борщ, супи, салати, різноманітні м’ясні страви, рибу. За можливості додають компоти, фрукти, печиво. Люба ділиться, вони слідкують за реакцією людей і враховують побажання — навіть такі деталі, як прохання літніх мешканців тушкувати капусту подовше, аби була м’якішою. 

Коли ми заходимо на кухню, троє жінок активно наповнюють лотки з їжею та складають у великий термобокс. Сьогодні на обід – сосиска з гороховою кашею та салат з капусти. 

Пані Люба показує обладнання, на якому готують. Це техніка промислового рівня: казан на 250 літрів, великі електроплити та спеціальні сковорідки. Якщо варять гречку, то засипають 60–70 кілограмів крупи, м’ясо та рибу також готують по кілька десятків кілограмів одразу. Організація не залежить від відключень електроенергії: є власний генератор і резервна лінія живлення. Продукти зберігаються на окремих складах.

Команда кухні складається з трьох різних категорій працівників. Перша — ті, хто оформився через центр зайнятості на суспільно корисні роботи: вони отримують мінімальну заробітну плату від держави. Друга — штатні працівники організації “Плурітон”, яким платить сама організація. Третя категорія — мешканці транзитного центру, які тут живуть, і приходять допомагати на кухні. З ними домовляються індивідуально. Але є обов’язкова умова: спочатку треба отримати санітарну книжку і пройти базове навчання — адже на кухні промислового рівня працювати без підготовки — небезпечно.

“Ми зараз шукаємо партнерів, ведемо переговори з навчальними закладами. Просимо, щоб хтось, хто може провести майстер-клас або навчання, прийшов і на нашій платформі тут це провів”, — говорить координатор Віталій.

Хто може отримати обіди і як зареєструватися

Перелік тих, хто може отримати безоплатний обід, — широкий. Це внутрішньо переміщені особи, багатодітні родини, малозабезпечені сім’ї, люди з інвалідністю, одинокі літні люди. Сім’ї, де батьки чи діти опинилися в складних життєвих обставинах. Люди, у яких вдома електрична плита і немає світла, теж можуть отримати порцію. Направляє за обідами людей і соціальний захист, у “Плурітоні” також є власна база, тож організація обдзвонює тих, хто може потребувати допомоги. 

“Критерії зараз дуже лояльні у нас. Навіть якщо людина не підпадає під категорії, але вона просить, щоб її нагодували, — ми, звісно, не можемо відмовити”, — говорить Віталій.

Щоб не приносити щоразу документи й не приходити всією сім’єю, достатньо зареєструватися один раз. Під час першого візиту із паспортом та іншими документами людину вносять у базу. Після цього будь-який член родини може прийти й забрати одразу кілька порцій — стільки, скільки потрібно.

Гуртожитки й колективні центри, де мешкає багато людей, до недавнього часу отримували доставку. Але через подорожчання пального організація зараз шукає партнерів, які допомогли б із розвезенням. Деякі гуртожитки вже знайшли вихід самостійно: хтось зі знайомих приїжджає на машині й забирає обіди.

Вдячність за турботу

Микола з Юнаківки живе в транзитному центрі вже півтора року. Через серйозні проблеми із зором самому ходити в їдальню важко — їжу приносять прямо до нього. Коли запитуємо, чи подобаються страви, чоловік щиро посміхається: “Дуже-дуже смачно готують. Подобаються салати, пюре. Все робиться виключно добре. Усім би таке харчування”.

Поруч – кімната Наталії, через відчинене вікно яскраво світить весняне сонце, під його теплим промінням жінка вяже гачком різноколірний килимок. Жінка евакуювалася з Рясного поспіхом у грудні 2025 року. Документи на будинок залишилися в погребі — саме там пересиджувала обстріли, і коли прийшов час їхати, часу на збирання майже не було. Жартує, із собою з усього майна привезла головне — своє хобі: любить в’язати різні вироби, дарує їх сусідам по поверху. Нитки, спиці та гачки дали волонтери.

Про жінок, які готують для них, Наталія розповідає з теплом: «Якби вдома було, то колись хотів — тоді й поїв. А тут все по часу і смачно. Дівчатка молодці, завжди все свіже, гаряче. Сніданок десь з 9 до 10. Потім десь в 15–16 обід. Буває, чай-каву ходимо пити на столову. А так і компоти нам давали, і банани, і мандарини, і яблука, і печиво різне. Нещодавно навіть пташине молоко було”.

Є й такі страви, яких чекають: “Вчора сидимо з дівчатами-сусідками й кажемо: ой, пахне, мабуть, буде борщ. І правда — приносять на обід борщ такий смачнющий, дуже зраділи ми”.

Наталія ділиться, трохи сумує за своєю кухнею й іноді хочеться приготувати щось самій — смажену картоплю, наприклад, проте у гуртожитку такої можливості немає.

Пані Ольга теж евакуювалася із Рясного, живе в центрі з грудня. Пам’ятає, що на початку харчування не дуже подобалося, а після того, як “Плурітон” налагодив власну кухню, якість помітно змінилася: “Раніше то погане, то сире нам привозили. А коли почали тут готувати, стало краще. Ми дуже вдячні за турботу про нас”. Жінка одна з тих, хто волонтерить на кухні, аби не нудьгувати, адже допомога там завжди потрібна

***

Координатор організації говорить, ведуть переговори щодо можливого розширення ініціативи на інші населені пункти Сумщини. Зараз же що головне завдання — зробити функціонування кухні в Сумах максимально стабільним, щоб люди могли на неї розраховувати. Паралельно шукають нових партнерів: потрібні ті, хто міг би допомагати з доставкою їжі і ті, хто готовий провести навчання для охочих працювати на кухні. 

А поки — казани киплять, а біля кухні вже вишикується черга за порцією обіду.

Поділитись:

Більше у розділі