На стіні великий прапор Європейського Союзу, поруч — із підписами — України. Сертифікати з навчання, робочі бейджики та плакати щодо профілактики ВІЛ.
У просторому кабінеті нас зустрічає соціальний працівник громадської організації “Клуб “Шанс” Андрій Гладиш. Вибачається за темноту — планово відключили світло.
Андрій переїхав до Конотопа у 2014 із Алчевська, Луганської області. За освітою — металург, говорить, вивчився за рекомендацією батька. Працював на заводі, проте, завжди відчував — не його.
Вісім років тому, коли почалася війна, мусив їхати з рідного міста.
— Я мав патріотичні погляди. Відразу приїхав до Сумської області, з переїздом допомогли знайомі. Спершу було важко адаптуватися: війна, невизначеність, батьки залишилися на окупованій території. Зараз із близьких там уже нікого немає.

Андрій розповідає, ще у далекому 2004 намагався працювати в сфері профілактики ВІЛ у Луганській області. Спершу вчився фасилітаторству, потім, переїхавши до Конотопу, пройшов курси соціального супроводу під час асистованого тестування на соціально небезпечні хвороби.
— У 2019 році став соціальним працівником напряму профілактики ВІЛ у “Клубі “Шанс”. Із того часу допомагаю людям, які вживають наркотики, — видаю шприци, презервативи, спиртові серветки, проводжу асистоване тестування на ВІЛ, вірусний гепатит С, консультую щодо прийому замісної терапії.
Андрій говорить, що до всіх людей можна знайти підхід.
— У роботі найбільше люблю, коли приходить багато клієнтів, коли є спілкування, певний рух. Ще люблю, коли виходить вмотивувати людину лікуватися, розпочати прийом замісної підтримувальної терапії. У такі моменти відчуваю, що це плюсик до моєї карми. А в карму я вірю.
Щоб зменшити захворюваність
Соцпрацівник стверджує — видавати роздаткові матеріали споживачам наркотиків — стратегічне рішення в контексті протидії поширення соціально небезпечних хвороб.
— По-перше, фінансові можливості наших клієнтів доволі обмежені. Особливо, стосовно додаткових витрат на шприци чи презервативи. По-друге, їх становище погіршилося ще й через початок великої війни. Натомість, хвороби нікуди не зникли, і якщо знехтувати засобами профілактики, можна отримати ряд неприємних і небезпечних наслідків.
Найбільшим попитом серед клієнтів, за словами Андрія, користуються шприци та голки. Менше — презервативи й лубриканти. Тестуються клієнти, загалом, охоче. Проте, на початку його роботи, говорить, було важко переконати людей у користі процедури. Додає: “Люди переживали, чи залишаться ці дані анонімними. Зараз уже знають, що процедура конфіденційна”.

Про людей
Андрій розповідає, більшість його клієнтів — люди старшого віку. Тих, кому до 25 років — значно менший відсоток. Додає, часом приходять сім’ями: чоловік і дружина.
— Загалом, ми говоримо про споживачів психостимуляторів — зокрема, солей. Проте, опійні наркотики не зникли з наркосцени Конотопа.
Працювати з людьми, які вживають солі, складно, — стверджує Андрій. Вони важко засвоюють інформацію, частіше забувають деталі, солі нищать їх фізичне й психологічне здоров’я.
Попри це, говорить, надзвичайно важливо надавати послуги профілактики споживачам наркотиків, незалежно від того, що саме вони вживають.
— Часом тестування на ту чи іншу хворобу показує позитивний результат. І, коли людина дізнається про це — в її свідомості щось змінюється. Головне, правильно подати інформацію, вмотивувати на дообстеження, за можливості супроводити в медичний заклад.
Андрій розповідає, за час роботи йому вдалося переконати кількох клієнтів почати лікувати ВІЛ. Вони знали про хворобу, але не наважувалися чи відмовлялися від медикаментів.
— Ми розуміємо, що людина, яка безперервно приймає антиретровірусну терапію, є абсолютно безпечною в контексті ВІЛ і для своєї сім’ї, і для суспільства. Тому докладаємо всіх зусиль, щоб мотивувати ВІЛ-позитивних клієнтів почати та не переривати лікування.
Соцпрацівник говорить, що найскладніше переконати почати АРТ клієнтів, які приходять в організацію не систематично.
— Те ж саме з гепатитом С. Якщо ми виявляємо недугу, завжди говоримо про важливість дообстеження та можливість безкоштовного лікування. Проте, не всі погоджуються.
Профілактика в оточенні
У перший місяць повномасштабного вторгнення Андрій працював “по дзвінку”. Говорить, враховуючи, що Конотоп був оточений, приходив на офіс за потреби, старався зібрати запити кількох клієнтів і надати їм послуги.
— Не було такого моменту, щоб люди звернулися за допомогою, а я сказав “У нас немає”. Нестачі роздаткового матеріалу не було ані в перші дні великої війни, ані в наступні місяці. Важливо було не переривати програму профілактики, адже її ефективність саме у сталості та доступності послуг. Над цим ми всі й працювали.
За березень і квітень 2022 року Андрію навіть вдалося протестувати 16 клієнтів на ВІЛ. Проте, у травні ця цифра сягнула вже 161. Ще п’ятьох клієнтів у квітні протестували на гепатит С. За ці два місяці Андрій видав більше 5 тисяч шприців і спиртових серветок, 580 презервативів.
Загалом, більшість клієнтів Андрія залишилася в місті. Проте, були люди, які евакуювалися. До слова, за перші два місяці війни на пункт у Конотопі почали ходити чотири нових клієнти.
Зараз Андрій працює у звичайному режимі. І тестів, і роздаткових матеріалів вистачає. Стаціонарний пункт “Клубу “Шанс” у Конотопі діє попри відключення світла.