Згідно з результатами спільного дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, яке вони провели наприкінці 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення близько 61% українців долучилися до волонтерської діяльності: близько 10% допомагали фізичною роботою, 31% — фінансово, 20% — і фізично, і фінансово.
На Сумщині, згідно з даними U-Report, волонтерством займається 28% опитаних. З них 59% приєдналися до волонтерського руху після початку повномасштабного вторгнення, 26% займаються волонтерською діяльністю понад три роки, а 15% — від одного до трьох років.
Серед тих, хто волонтерив і до повномасштабного вторгнення, 38% опитаних відповіли, що стали волонтерити більше, 15% — на тому ж рівні, що й раніше, 8% — менше, ніж раніше. Основні причини — психологічне виснаження та брак вільного часу.
Щоб зробити волонтерство більш сталим та, в тому числі зарадити з психологічним виснаженням, громадська організація «Простір рівних можливостей» за підтримки Проєкту USAID «Зміцнення громадської довіри» (UCBI) відкрила Центр підтримки волонтерів «235 м²».
Які перші результати роботи центру, які проєкти вже реалізували, а які — в розробці, з якими проблемами зіштовхнулися на цьому етапі та які ризики у центру попереду розповіла голова ГО «Простір рівних можливостей» Оксана Мальченко.
Як з’явився центр і які його задачі
Центр підтримки волонтерів у Сумах з’явився замість давно омріяного місцевими активістами молодіжного центру, який планували відкрити ще з 2019 року. Але це тимчасово. У перспективі цей центр стане молодіжним, проте не в найближчі два роки. У 2023 та 2024-му основний акцент його роботи — підтримка волонтерського руху і волонтерів.
Виходячи з цього, основних задач у центру — дві: проводити освітні й розважальні активності як молодіжний центр та створити тут осередок волонтерського руху. І друга задача, говорить Оксана Мальченко, в рази складніша: волонтери — переважно дорослі зайняті люди й не будуть витрачати час на щось, що принесе їм мало користі.
Тому, перш ніж проводити якісь заходи, команда громадської організації опитала знайомих волонтерів і склала перелік активностей, які могла б робити для них прямо зараз. У вересні ж вони планують провести велике дослідження, як серед волонтерів у Сумах, так і в області. Зараз розробляють його методологію та продумують механізм, щоб опитати саме волонтерів і щоб результати опитування можна було застосувати для планування роботи центру.
«Коли ми задумували цей проєкт, то хотіли створити місце, де волонтерські групи, які є в Сумах, могли періодично збиратися, проговорювати спільні проблеми, щось спільно планувати та реалізовувати. Бо зараз ми бачимо один одного лише у фейсбуці», — говорить засновниця простору Оксана Мальченко.
Що в центрі є вже зараз
Зараз у центрі діє кіноклуб, клуб настільних ігор та йога. Також тут регулярно проходять лекційні та практичні заняття з психології. Ведуча підбирає теми, які могли б зацікавити і тих, хто волонтерить, і тих, хто ні. Надалі розглядають можливість цей формат перетворити на групу підтримки або клуб за інтересами.
Також тут проходять тренінги з домедичної допомоги. Зараз інструктори експериментують з форматом, намагаючись розділити заняття за темами (кровотеча, дихання, опіки тощо), а не проводити одне кількагодинне.
Найближчим часом у центрі започаткують нічний кіноклуб. Проводитимуть його з п’ятниці на суботу, щоб долучитися могли люди, які працюють, і не можуть приходити серед тижня. І вже є домовленість з викладачкою курсу з фотографії.
Психолога, який надаватиме індивідуальні консультації волонтерам, поки не знайшли, але пошук в цьому напрямку ведеться чи не найактивніше.
Скільки людей відвідало заходи центру
У липні у центрі провели понад 30 заходів, на кожен з яких прийшло не менше як десять людей. Але, зауважує Оксана, деякі формати передбачають саме таку або й меншу кількість учасників. На кіноклуб, наприклад, в середньому збирається 15-20 людей, на лекції з психології приходило і 20-25.
Зараз колектив центру буде аналізувати, хто ці люди і який у них запит, які формати продовжувати робити, а які замінити на щось нове. Так у центрі вже протестували і вирішили відмовитися від формату дитячого денного табору.
«Ми провели табір денного перебування для дітей місцевих волонтерів та активістів, щоб вони хоча б 14 днів могли спокійно попрацювати, а їхні діти були під наглядом і робили щось змістовне. Запит на це шалений. Але ми більше не будемо робити таборів. Це хороша історія, але не наша. Ми робитимемо щось інше», — пояснює Оксана.
Методистка «Сумського обласного центру відпочинку, оздоровлення, туризму та військово-патріотичного виховання» Марина Круподерова говорить, що сама ще не була відвідувачкою центру, але вже спілкувалася із засновниками щодо подальшої співпраці.
«Ми організовуємо заходи, але свого приміщення, де б їх можна було проводити, у нас немає. Тому ми говоримо про те, щоб організовувати щось спільно. Це принесло б нам навіть кращий результат, адже ми зможемо охопити більшу кількість учасників, поєднавши наші аудиторії. Крім того, зараз дуже цінно знати, що ти не один, а центр дає це відчуття, пропонуючи волонтерам не лише навчання та розвиток, а й спілкування та взаємопідтримку», — говорить Марина.
Не лише для волонтерів з Сум
Засновники центру розраховують залучати волонтерів не лише з міста Суми. Принаймні раз на місяць тут проводитимуть великі заходи, на які запрошуватимуть волонтерів зі всієї області.
На осінь уже заплановані великі обласні освітні заходи зі сфери психологічної безпеки та одноденний тренінг із безпекових питань від «Української волонтерської служби»: цифрова, фізична, психологічна та мінна безпека.
«Під освітніми заходами ми зараз маємо на увазі саме такі. Ми хочемо навчити волонтерів корисних, прикладних речей. Мінна та вибухова безпека — якраз те, що для них актуально, зважаючи скільки у нас в області зараз небезпечних предметів. Особливо на прикордонні», — пояснює Оксана.
І додає, що на інші освітні заходи чи тренінги сьогодні запит мінімальний. Люди зосереджені на тому, що вони вже вміють робити найкраще, і єдине, що їх цікавить — як цю діяльність продовжити на триваліший час і не вигоріти. Тому задача центру — надати психологічний супровід, ознайомити з безпековими питаннями й дати можливість підтримувати один одного, відчувати себе частиною спільноти через мережування та приналежність до свого роду волонтерського клубу.
Координаторка дружнього простору для жінок та дівчат «Вільна» Ірина Пархоменко говорить, що нових людей зустріла уже на відкритті центру. Зараз, за її словами, і наш регіон, і країна загалом перебувають у ситуації, коли у волонтерів дуже багато роботи і багато з них переживають емоційне та психологічне вигорання.
«Цей центр — місце сили для людей, які є рушіями змін у громаді. Це можливість для активних представників суспільства звернутися за допомогою фахівця, приділити час своєму фізичному та психологічному здоров’ю або просто зібратися разом, щоб надалі якісно взаємодіяти та співпрацювати один з одним. Я вірю, що це сприятиме появі нових ініціатив і, в цілому, позитивно вплине на розвиток нашої громади», — говорить Ірина.
Хто тут працює і хто проводить заходи
Штатних працівників центру — троє: керівник і два адміністратори. До грудня тут також є бюджет на гонорари тим, хто проводить заходи. Та платитимуть не всім. Оплата передбачена для спеціалістів з експертизою, як от психологів, а також там, де для пошуку чи навчання волонтерів треба багато часу та зусиль.
«Бюджет нам потрібен для того, щоб спробувати різні формати за відносно короткий період часу. Так ми зможемо визначитися, на що є попит в людей, що відповідає концепції, а від чого слід відмовлятися. Маючи бюджет ми можемо запрошувати спікерів і надалі розуміти скільки нам потрібно фінансування на проведення та розвиток тих форматів, які мають попит і показують свою ефективність. Решту ми теж можемо залишити, якщо їх проводитимуть на волонтерських засадах», — говорить Оксана.
Зараз така історія з йогою. Засновники центру не передбачали подібної активності, але прийшли відразу два інструктори, які захотіли проводити тут заняття. Якщо виявиться, що це те, чого потребує цільова аудиторія, на яку розраховують у центрі, заняття з йоги залишать і навіть візьмуться за облаштування душової. Поки ж цей формат — тестовий.
«Є речі, які зробити безплатно і якісно неможливо. Ті ж тренінги з мінної безпеки. Якщо нам везти в Суми «Солом’янських котиків», то щонайменше ми маємо оплатити їм дорогу, погодувати та поселити. Так само зараз з психологами. Нам їх навіть за гроші складно знайти — не те, що на волонтерських засадах», — пояснює засновниця центру.
Є формати, де вже зараз із тренерами та лекторами домовляються про оплату частини навантаження, іншу частину людина виконує на волонтерських засадах. Це, говорить Оксана, спосіб балансувати. Щоб, з одного боку, втримати людей, а з іншого — вибудовувати історію волонтерства у цьому центрі.
Заходів з платним входом тут проводити не планують з двох причин: по-перше, це не бізнес для заробляння грошей, по-друге, Оксана вважає це неетичним по відношенню до донора.
«Не виключаю, що можуть бути поодинокі випадки, коли ми запросимо зіркових гостей, але поки ми такого не плануємо. Єдина річ, про яку завжди говоримо нашим відвідувачам, — щоб вони не забували донатити. У будь-який фонд, якому вони довіряють. Бо сам факт того, що вони можуть прийти до нас на заходи, свідчить про те, що десь інші люди зараз покладають за це життя», — пояснює Оксана.
Фінанси та люди — два основні ризики
Найперший ризик центру пов’язаний з його фінансовою нестабільністю. Грантова підтримка у рамках проєкту «Зміцнення громадської довіри» розрахована до 1 грудня 2023 року. Далі — або шукати новий грант, або думати про способи заробітку. Щоправда, у першому варіанті також закладені ризики.
«Організації, які заводять грантові кошти в Україну, завжди мають якісь пріоритети. У 2010 році це було лідерство, потім — публічні бібліотеки, тоді — антикорупція та журналістські розслідування. Зараз молодіжні центри в пріоритеті, але як довго це триватиме ніхто не знає. Тому ми не можемо бути впевненими, що грантовий ресурс буде доступним для нас постійно», — говорить Оксана Мальченко.
Зараз центр розглядає можливість на платній основі надавати приміщення для проведення освітніх заходів іншим організаціям. Звісно, у той час, коли тут не проводять свої. Таким чином він міг би спробувати заробляти гроші на орендну плату.
У простору є свої конкурентні переваги як для воєнного часу. Хоч тут і не йдеться про укриття (а у подібних просторах у Сумах їх немає ніде), але є приміщення кухні, яка не лише знаходиться за двома стінами, а й одна з них має товщину в 60 сантиметрів. Плюс через вентиляцію з неї можна потрапити у ліфтову шахту і вийти з приміщення.
Другий великий ризик пов’язаний з людьми.
«Я можу хотіти що завгодно проводити, мати тисячі ідей, але коли справа доходить до того, що потрібні руки, ми зіштовхуємося з двома моментами: багато тих, хто міг би щось робити для інших, або служать або завантажений роботою в інших проєктах. Я розумію, що нам і самим треба навчити нових людей, але це вимагає часу і сил», — говорить Оксана.
Готові відкривати такі центри в громадах
Якщо якась із громад Сумської області хотіла б відкрити подібний центр, громадська організація «Простір рівних можливостей» може з цим допомогти: приїхати, проконсультувати, чомусь навчити.
«Насправді, якщо говорити про організацію, а не про центр підтримки волонтерів, то нас більше цікавить саме робота з громадами. У Сумах вже є багато якісних ініціатив. Тоді як в громадах не відбувається нічого», — пояснює Оксана Мальченко.
Такий досвід організація, яку вона очолює, торік мала у проєкті зі створення «Центрів неформальної освіти». Вони допомогли з відкриттям та оснащенням таких просторів у дев’яти громадах Сумщини, а потім, ще пів року, супроводжували їхню роботу. Тепер вони працюють і розвиваються самостійно.
Показовим для Оксани є приклад співпраці з прикордонною Зноб-Новгородською громадою, якій торік у місцевому клубі також допомогли відкрити «Центр неформальної освіти». Тепер клуб чи не єдине місце де постійно збираються люди. Завдяки цьому, там, за всіма правилами, зараз будують бомбосховище.
Альона Корнієнко — координаторка центру неформальної освіти у Тростянці і одна з тих, хто почав співпрацювати з ГО «Простір рівних можливостей» у серпні 2022 року. Завдяки цій співпраці у її місті вже рік діє Центр неформальної освіти.
«З молоддю Тростянецької громади ми вже кілька разів відвідували новостворений центр підтримки волонтерів. Брали участь у тренінгах, грали в ігри, слухали психологічні лекції. І ми будемо приїздити ще, бо знаємо, що багато корисних і цікавих заходів ще попереду», — говорить Альона.
Загалом організація співпрацює з одинадцятьма громадами Сумщини. Плани на найближче майбутнє — стати партнерами щонайменше з усіма 19 прикордонними громадами. Надалі — можна і з рештою.
«Ми відкриті до будь-яких пропозицій. Ми шукаємо нових друзів, колег, партнерів, хоч це людина, хоч організація, хоч громада. Нам зараз хочеться робити щось нове і просувати нові обличчя. Тому якщо є люди, які шукали де б їм спробувати себе у новій діяльності, запрошуємо до нас», — підсумовує Оксана Мальченко.
