«Допомогти ви зараз нічим не зможете, це не в ваших силах. Єдине — не забувайте про нас і максимально розголошуйте про нас».
Таке повідомлення написав один із захисників Азовсталі 25 квітня 2022 року. Наступне прийшло 7 травня, а далі — тиша. Автор повідомлення — випускник Сумського вищого професійного училища будівництва і дизайну. У 15 років він вступив на спеціальність кравець-закрійник, запам’ятався викладачам веселим і амбітним хлопчиною, який шив сукні для мами і старшої сестри. А щойно досяг 18-річчя пішов до війська, як його не вмовляли продовжити навчання.
Нині на одній зі стін училища — мурал на честь цього військового. Йому ж присвячена колекція одягу «На межі», яка в цьому році побувала на показах у трьох країнах і зібрала кілька нагород.
Про те, як війна вплинула на одяг, який розробляють і шиють у навчальному закладі, у тексті сайту Трибуна.Суми.
Про нас, про Суми
Колекцію одягу «На межі» створили студенти училища під керівництвом її авторок і майстринь Ольги Чижової та Людмили Румянцевої. Вони називають її криком, болем і благанням про допомогу. А коли починають говорити про свого учня — захисника Азовсталі — не можуть стримати сліз.
Одяг із колекції створили із автентичного домотканого полотна, яке шукали по всій Україні. Матеріали — льон та коноплі. Коли купували останній рулон тканини у Конотопі, майстринь здивувало, що він нестандартної форми. Виявилося, що його ткала ще прабабуся жінки, яка продавала цю тканину. Тож історія ховається не лише за самими моделями, а й за матеріалом. Так, поки працювали з домотканим полотном, дізналися, що завдяки йому багато жінок із дітьми вижили під час Голодомору. Вони забирали тканину і вироби з неї і йшли зі Слобожанщини до центральної України, аби обміняти їх на їжу.
Льняне і конопляне полотно цупке, з характером. Тож майстрині здивувалися, коли побачили, як по-новому розкриваються їхні моделі у русі, коли сумський хореографічний колектив «Живчик» представив колекцію на виступі в Німеччині. Ольгу і Людмилу зворушила чутлива подача їхнього одягу, під час танцю усі моделі «На межі» ожили і більше відкрилися глядачам.
У лютому 2025 року цю колекцію представили на модному показі в Парижі. У Францію училище запросили в український культурний центр на захід, присвячений секрету стійкості України. На показі зібралися представники дипломатичного корпусу та світу моди з різних країн.
Кожен образ колекції «На межі» тематичний: є присвячений Азовсталі, є із закодованим іменем та молитвами за захисника-випускника училища, є тут і калинові грона, і шипшина, і гострий колючий дріт, і буква Ї — як символ спротиву російській окупації. Якісь деталі переносять у дитинство, якісь змушують сумувати, інші дарують надію.
Майстрині говорять, що назва колекції — про нас. Тобто про Суми, Сумщину, про тих, хто живе на межі не лише територіально, а й на межі фізичних і психологічних ресурсів. В училищі вона для всіх особлива, тому тут прагнуть уваги до цього одягу і розуміння сенсів, які закладали у кожен стіжок.
Колекцію «На межі» створювали в складних умовах — під час відключень світла та постійної необхідності спускатися в укриття, залишалися допізна і часто брали роботу додому, аби ночами вишивати. Студенти ставилися до проєкту з розумінням і також зоставалися після занять, аби працювати разом.
Майстрині говорять, що на початку учням може не подобатися шити одяг, який відрізняється від того, до якого вони звикли у повсякденні. Та згодом приходить інтерес та розуміння, починають горіти очі, коли студенти бачать перші результати своєї роботи.
Цю колекцію розробляли чотирикурсники у театрі мод «Галатея», що існує в училищі з 1999 року й за цей час випустив близько 20 колекцій. Серед них є сценічний одяг, вечірній і базовий. Часто в моделях переосмислюють культурні традиції Сумщини і використовують вишивку, навіть у верхньому одязі. У залежності від стилю обирають тканини — від бавовни до розкішного шовку та оксамиту. Одна з лінійок популяризує безпеку як тренд — речі оздоблені світловідбивною стрічкою, аби пішохід був помітним у темряві.
Ecodenim та адаптивний одяг
Під час повномасштабного вторгнення в училищі запустили напрямок вторинної переробки текстилю — це програма Ecodenim. Сумське товариство Червоного хреста передало в навчальний заклад кілька мішків джинсового одягу, із якого тут почали шити сумки, футляри для окулярів, конверти для столових приборів. Також під час короткострокової програми для ВПО із цих вторинних матеріалів виготовляли домашній текстиль — ковдри та наволочки.
Валерія Докторович, заступниця директора училища з навчально-виробничої роботи, говорить, що використання вторинних матеріалів — це популярний зараз напрямок, який просуває екологічність та стале виробництво.
Перші пошиті сумки віддали волонтерам Червоного хреста, а в грудні цю колекцію повезуть до Мілану на виставку, яка збере майстрів та представників малого бізнесу. Усі джинсові сумки присвячені Сумам — на них розміщена символіка міста.
Ще одним напрямком, який у навчальному закладі розпочали під час повномасштабної війни, стало пошиття адаптивного одягу. Так, тут виготовляли футболки для незрячих людей — вони мали спеціальну вишивку, за якою можна на дотик визначити колір виробу.
Також в училищі відшили піжами зі спеціальними застібками, які зручно одягати і знімати захисникам із пораненнями чи ампутаціями.
Саме із адаптивним одягом студентів і викладачів училища запросили на Ukrainian fashion week, де вони взяли участь у дискусійній панелі та отримали нові знання й знайомства. На заході ветерани розповідали про складнощі, із якими стикаються незрячі люди або люди з ампутаціями. До прикладу, людина хоче зняти на деякий час протез, але в звичайних брюках цього не зробити в присутності колег. Адаптивний же одяг робить життя комфортнішим. Пошиття таких речей дає студентам не лише новий досвід, а й відчуття причетності до важливого — реабілітації та покращення якості життя захисників і захисниць.
Майстрині говорять, що вони поки що роблять перші кроки у розробці адаптивного одягу, щось беруть із інтернету, а також консультуються із ветеранами та медичними працівниками. Незабаром перші піжами передадуть до одного із госпіталів і тоді вони чекатимуть на перші відгуки, аби за необхідності внести у моделі певні зміни.
І пошиття адаптивного одягу, і переробка деніму починалися як короткострокові проєкти, у яких брали участь ветерани, люди з інвалідністю та робітники швейних підприємств міста — так вони підвищували свої кваліфікації. Та згодом ці напрямки увійшли до навчальної програми і зараз їх вивчають близько 120 студентів професії кравець-закрійник.
***
У ніч на 11 вересня 2025 року росіяни вдарили по Сумському вищому професійному училищу будівництва і дизайну двома шахедами, які були начинені шрапнеллю. Обстріл пошкодив навчально-виробничий та триповерховий навчальний корпус, у будівлі здійнялася пожежа. Через удар шахедів у навчальному закладі частково зруйнований дах та кілька майстерень, вибито 217 вікон. Так чи інакше постраждали всі приміщення училища: актова й спортивна зала, гуртожиток, підсобні будівлі. Силами працівників, волонтерів та благодійників приміщення привели до ладу, аби не переривати навчання. Відновлювальні роботи у закладі тривають. Більше про те, як училище пережило обстріл та як продовжує жити далі у тексті Трибуни.Суми «Після двох шахедів. Як відновлюється сумське училище будівництва і дизайну».
