Поставили кілька питань психологині громадської організації «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини» Крістіні Сахно про те, хто такі комбатанти та як із ними правильно комунікувати
Чим досвід комбатантів відрізняється від досвіду інших категорій людей, зокрема цивільних
Комбатанти — це люди, які належать до збройних сил держави, мають право та беруть участь у збройному конфлікті. Іншими словами — це військовослужбовці, добровольці, які захищають цілісність кордонів країни й цивільне населення.
Досвід комбатантів є унікальним і дуже специфічним, зокрема через те, що військові перебувають у ситуації прямого ризику для життя. Окрім цього, участь у бойових діях накладає свій відбиток — може змінювати цінності, уявлення про добро і зло, життя та смерть, створювати певні умови для емоційного спустошення, підвищеної дратівливості чи безсоння.
Цивільні теж страждають від війни, проте їхній досвід інший — вони мають більш пасивну загрозу для життя й попри те, що відчувають страх, стикаються із переселенням, втратою дому тощо, природа цих психологічних процесів іншого характеру.
Що важливо знати родичам і друзям комбатантів, щоб підтримувати їх без зайвого навантаження або травмування
Родина є найближчою до комбатанта й першою зустрічає чинних військових чи ветеранів удома. Тож важливо правильно надати підтримку, щоб комбатант/комбатантка не опинилися в ситуації непорозуміння чи ізоляції.
За час перебування військового поза домом, ймовірно назбирається багато побутових справ і рідні можуть захотіти вирішити їх відразу, але пам’ятайте, що домашні обов’язки не мають тиснути. За потреби, людині можна дати час на відпочинок і відновлення: якщо є фізична можливість — проводити спільні заняття спортом, виходити на прогулянки. Не варто критикувати партнера, якщо за час відпустки чи після повернення не вдалося відразу виконати всі поставлені домогосподарчі задачі.
Проте, буває, що родина дуже чекає військового/військову, й дочекавшись, оберігає від усіх побутових справ — це теж не є позитивним рішенням.
Важливо дослухати до партнера, не відмовлятися від допомоги, але й не обтяжувати щільним графіком. Не прискорюйте події, не давайте поради, дозвольте військовому самостійно знайти спосіб адаптації до мирного життя. У разі ж, якщо з’явиться запит на адаптацію від самої людини — реагуйте на нього й допомагайте шукати шлях.
Як соціум має взаємодіяти з військовими, щоб не нашкодити та не обтяжувати
Найкраща комунікація з військовими — це подяка за захист, уважне слухання й дотримання особистих кордонів. Не перебивайте людину та не ставте незручних питань, які можуть викликати флешбеки. Не нав’язуйте власні цінності, адже у комбатантів вони вже сформовані, уникайте стереотипів, створюйте умови підтримки й відновлення.
Повернувшись із зони бойових дій чи завдання, комбатанти можуть сприймати все по іншому, можуть хотіти ізолюватися й побути наодинці. Важливо вчасно це розпізнати й діяти за потребами людини.
Як правильно запитати у комбатанта про його досвід без порушення його особистих меж або створення дискомфорту
Суспільство та його ставлення — це психологічний тил для військового. Якщо ми дотримуватимемося певних правил, будемо обізнаними щодо комунікації з військовими, то зможемо сформувати певну обстановку для успішної реабілітації та адаптації.
Дозвольте людині самостійно вирішити, чим вона хоче з вами поділитися. При цьому, краще не питати особистих речей і говорити про теперішній стан — «як ти зараз?». Замість жалю показуйте пошану й дайте знати, що на вашу підтримку й присутність можна розраховувати. Будьте відкритими, але не тисніть на людину.
Не давайте порад, особливо тих, які не відповідають реаліям, накштал «просто відпочинь і забудь про це», «перестань про це думати», не кажіть «я тебе розумію» — цивільні не можуть до кінця усвідомити, що відчувають військові й з чим вони стикаються під час участі в бойових діях.
Що може свідчити про те, що комбатант потребує психологічної допомоги, і як в такому випадку правильно діяти
Це можуть бути різні фактори: проблеми зі сном, пробудження в тривозі, перепади настрою, неможливість сформувати порядок дня в цивільному житті. Може з’явитися потреба допомоги з доволі звичними для цивільних справами: оформлення документів, запис до лікаря тощо. Коли людина перебуває на фронті, деякі речі можуть забуватися, наприклад, яка маршрутка їде з дому до лікарні. Натомість, постають нові виклики, на які перемикається вся увага й ресурси.
Також можуть з’явитися психосоматичні скарги: слабкість, втрата апетиту, панічні атаки, різкі зміни в поведінці, в емоціях. Може бути байдужість і апатія, навіть до близьких і до захоплень, які раніше приносили задоволення.
Якщо ви фіксуєте ці стани в близьких — можна запропонувати підтримку, за потреби — порадити звернутися до когось із спеціалістів: психологів, психотерапевтів, лікарів. Можна звернутися до Центрів ветеранської підтримки, громадських організацій, які опікуються військовими.
Важливо, щоб суспільство й родини військових мали ресурси, які можна запропонувати комбатантам, а вони, своєю чергою, мали з чого обирати.
Чим може соціум допомогти в адаптації
По-перше, не уникати теми військових: говорити, висвітлювати в медіа, проводити спільні заходи. По-друге, сприймати військових і ветеранів/ветеранок, як повноцінних членів суспільства, враховувати й підлаштовуватися під виклики, пов’язані з їхнім досвідом.
Важливо створювати підтримуюче середовище для учасників бойових дій, мати громадські ініціативи для ветеранської спільноти, наприклад, місця, де колишні комбатанти можуть спілкуватися, займатися мистецтвом, спортом, здійснювати волонтерську діяльність і долучатися до громадської. Можливо, проводити навчання для працівників соціальної сфери, роботодавців про те, як спілкуватися з військовими.
Найголовніше, щоб суспільство бачило комбатантів і ставилося до них із повагою.
Як громадські організації можуть сприяти розвитку соціальної підтримки для комбатантів після повернення з війни? І як працює ГО «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини» в цьому напрямку.
Громадські організації можуть створювати інформаційні кампанії, популяризувати ментальне здоров’я, організовувати ветеранські простори, покращувати умови для адаптації комбатантів удома та створювати певні можливості у сфері зайнятості для ветеранів — через мікрогранти, додаткове чи навчання іншого фаху тощо. Також важливими є програми соціальної підтримки, на кшталт «Ветеранського спорту».
Громадська організація «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини» залучалася до аналітичної діяльності, зокрема вивчення потреб ветеранів. Після цього були створені дві спільноти — група взаємодопомоги для дружин ветеранів, діючих військових і рідних, які мають невизначену втрату. Друга група взаємодопомоги була створена безпосередньо для ветеранської спільноти й надавачів послуг: центрів зайнятості, центрів учасника бойових дій, департаменту соціального захисту населення тощо.
Із першою групою ми спілкувалися й розглядали різні психологічні аспекти, у тому числі, як спілкуватися з дітьми про батьків-захисників, як говорити з партнерами при поверненні чи під час відпусток, шукали особисті ресурси для жінок, у яких чоловіки комбатанти, адже вони теж мають свої переживання.
Із другою групою ми організовували зустрічі для розгляду різних життєвих кейсів і шукали рішення ситуації від державних чи комунальних установ.
Також ми розробляємо інформаційні кампанії й співпрацюємо з Сумським державним університетом, при якому створено Центр ветеранського розвитку, за підтримки ООН закуповували медичне обладнання для реабілітації ветеранів.
***
#ПрямуємоРазом #РівністьЦеМожливість #ІнтелектСумщини
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Європейського Союзу, наданій в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що реалізовує Український Жіночий Фонд. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини»». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.
