Страх має бути обов’язково. Той, хто не боїться, працює недбало, а значить – втрачає професіоналізм. Так про свою роботу говорить начальник вибухотехнічної служби Національної поліції Сумської області Ігор Черняк. Він вже сім років у цій сфері, проте через постійні «новинки» в озброєнні російської армії, мусить навчатися чи не щодня.
З початком повномасштабного вторгнення через велику кількість різновидів вибухівок у приміщенні служби створили так званий музей, аби збирати там усе, що вдається знайти та знешкодити. У музеї й зустрілися з Ігорем, аби він розповів про роботу у воєнний час.
Про таке ми лише читали в книжках
Тут на стінах, поличках і підлозі – сотні уламків, різні міни та гранати. «Все це створено, аби вбивати, калічити. Це все несло смерть», — говорить чоловік. Немає вибухівки, яка була б більш безпечна чи небезпечна для людини. Навіть будь-який маленький детонатор чи уламок може поранити або і вбити людину.
Музей для збору експонатів на базі вибухотехнічної служби створили для своїх фахівців, аби вони могли вивчати «знахідки» та освіжати в пам’яті їхні конструкції. Також, розповідає Ігор Черняк, вони часто стикаються зі змінами у модифікації вибухонебезпечних предметів, тому тут спеціалісти можуть прийти й наочно все роздивитися. Невдовзі просто неба планують зробити музей і для крупногабаритних вибухівок: частин від безпілотників, ракет і бомб.
Хоч розмінуванням сумські вибухотехніки почали займатися ще у 2014 році після початку бойових дій на Луганщині та Донеччині, проте таких масштабів, як у 2022 році, тоді не бачили.
Не було такого різноманіття вибухівок. Тоді ми лише чули, читали в книжках, що є такі види. Значної кількості, зібраної тут зброї, немає на озброєнні в Україні, її почали виготовляти вже після 90-х років. А зараз після 2022 року ми їх і бачимо і знешкоджуємо на нашій території, — пояснює Ігор Черняк.
Сумських вибухотехніків часто відправляють на ротації та для обміну досвідом в інші регіони. Більшість того, що зібрали в музеї, фахівці знайшли та знешкодили після звільнення Сумщини, Київщини, Харківщини та Херсонщини від окупантів.
«Бувало, що в день ми знімали десятки й сотні різних мін. Росіяни застосовували як ручне, так і дистанційне мінування, це і міни-пелюстки, і протипіхотні міни та пастки. Зараз взагалі ж війна перекваліфікувалася на війну дронів, тож вони з дронів обстрілюють і мінують території», — розповідає Ігор.
Коли розміновували деокуповані території, фахівці знаходили дуже багато пасток і в будинках людей, і на подвір’ях. Найчастіше вибухівки були замасковані під предмети побуту, тож під час таких зачисток треба було обстежувати кожен будинок і кожну кімнату в ньому.
Архівні фото надав Ігор Черняк
Кожен раз працюємо, як вперше
У вибухотехнічній службі є групи, які працюють в оперативному режимі, виїжджають на виклики та повідомлення від громадян, які виявили підозрілі предмети. А є групи, які займаються плановою очисткою певних територій чи місць, які визнали небезпечними. Фахівці їдуть на місце, обстежують, якщо знаходять щось небезпечне, то оцінюють, сортують і вивозять на місця підриву.
Через постійні обстріли та близькість бойових дій у прикордонні Сумщини, на частину територій вибухотехніки не можуть виїжджати. Проте, якщо ситуації критичні, то фахівці все ж ризикують та їдуть. Наприклад, були випадки, коли бомби чи снаряди падали на подвір’ї цивільних людей у прикордонних селах, туди поїхали сумські вибухотехніки й потрапили під повторний удар. Кілька фахівців отримали мінно-вибухові травми.
У ті населені пункти, де безпекова ситуація дозволяє працювати, виїжджають на кожен «приліт». Спеціалісти оглядають місцевість, шукають залишки вибухонебезпечних предметів, і потім визначають, чи несуть ці знахідки якусь загрозу й чи треба їх знешкоджувати.
Буває, що шахеди, ракети, бомби, які прилітають, не вибухають. Вони є вкрай небезпечними, бо не спрацювали штатно, не досягли цілі й можуть вибухнути в будь-яку хвилину. Найчастіше знешкоджуємо безпілотники, від маленьких FPV-дронів або на оптоволокні або на радіокеруванні до великих — гербер та шахедів, — говорить Ігор Черняк.
При огляді вибухівки фахівці встановлюють, чи можна підірвати її на місці, чи треба везти на спеціальний підривний майданчик. Частину знахідок відправляють на експертизу.
Аби не втрачати уміння, вибухотехнікам потрібно регулярно виїжджати на виклики. Також фахівці мають відчувати страх, пояснює Ігор, бо без нього не буде обережності в діях.
Навіть, якщо ми вже сто разів цей предмет обстежували й знаємо його повністю, все одно працюємо так, наче бачимо його вперше, — говорить Ігор Черняк.
Під час нашої розмови в Ігоря дзвонить телефон, надійшов виклик про знайдену гранату. Тож групі необхідно збиратися і за пару хвилин виїжджати на місце.
Сам чоловік ділиться, що тема зброї та вибухонебезпечних предметів цікавила його завжди, тож вирішив, що його знання мають допомагати людям зараз, тому він тут.
Нехай побачать як воно виглядає не на картинках
Із початком великої війни один із напрямків роботи вибухотехніків — це заняття для цивільних людей. Навчають як дорослих, так і дітей в школах та садочках. Ігор Черняк пояснює, що це неабияк важливо, щоб люди бачили наочно як виглядають ці предмети й розуміли, що їх не можна чіпати.
«Ми хочемо, аби вони не з картинок чи інтернетів, а саме наживо побачили ці вибухонебезпечні предмети й розуміли, якої шкоди вони можуть завдати й аби не було спокуси взяти їх до рук. Діти ж зараз живуть в такий час, що мають розуміти з самого раннього дитинства, що є такі предмети, які можуть вибухнути. Ми приносимо на тренінги зразки вибухівок і наголошуємо: зараз ви це все можете подивитися, пофотографувати, але якщо ви десь щось знайшли, не беріть це до рук ні в якому разі».
Російська армія постійно вдосконалює свою зброю, робить все для того, аби вибухонебезпечний предмет точно не розрядився та вибухнув. Є й такі вибухівки, що реагують на світло чи рух, тож цивільним бажано навіть не підходити близько у разі знахідки, а одразу телефонувати на 102.
Спеціалісти вибухотехнічної служби, аби працювати, мають відповідні сертифікати та досвід. Також обов’язково вдягають спеціальні вибухозахисні костюми. Для безпечної роботи зараз почали використовувати роботизовані комплекси та наземні дрони. Є й дистанційні маніпулятори, що дозволяють фахівцям не підходити близько до небезпечної ділянки. Для обстежень великих територій застосовують машини розмінування та металошукачі. Також є прилади, які можуть частково зруйнувати та знешкодити знайдений предмет, після чого спеціалісти відвозять решки на полігон.
Після закінчення війни вибухотехнікам знадобляться роки, аби обстежити та розмінувати всі території, ділиться Ігор Черняк. Адже Сумщина — одна з найбільш забруднених вибухівкою область через велику протяжність кордону з Росією в понад 560 км.
***
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
