Наприкінці грудня 2023 року на третьому поверсі головного корпусу Роменської центральної районної лікарні закінчили капітальний ремонт. В одному крилі відремонтували відділення ортопедії та травматології, в іншому — педіатричне відділення. Усі ремонти лікарня зробила власним коштом — на гроші, виплачені Національною службою здоров’я, за надані медичні послуги за підписаними пакетами. А тут їх майже 30.
Витрати на ремонт ортопедичного відділення склали 3,9 мільйона гривень, дитячого — 3,4 мільйона.
«Зараз вам покажу свою втіху, — говорить В’ячеслав Стрижак і вказує на одну зі стін у травматологічному відділенні Роменської центральної районної лікарні, де працює завідувачем. — Це художник намалював за моїм ескізом».
На малюнку — символ одужання — людина, яка ламає милицю, піднявши її високо над головою. Колись В’ячеслав Володимирович був у Донецькому інституті ортопедії та травматології, де при вході стояла така скульптура. Вона йому сподобалася, тож коли у 2023 році робили капітальний ремонт у його відділенні, вперше з березня 1976 року — з часу зведення цього корпусу, він попросив про такий малюнок у холі.
Ремонт робили довго, зате — на совість і за всіма вимогами, говорить лікар, щоб за кілька років не довелося переробляти. Тож, з липня по грудень 2023 року ортопедичне ділило приміщення з колегами з відділення невідкладних станів.
«Після ремонту відділення стало зовсім іншим. У нас тут не залишилося нічого старого, хіба мій стіл. Усе решта — щойно придбане, нове. Навіть планування інше — у нас же раніше палати були по п’ять людей, а тепер — по три. І ліжка всі нові, функціональні: підіймаються, регулюються… Одне таке ліжко коштує 38 тисяч гривень», — говорить В’ячеслав Володимирович.
Відділення розраховане на двадцять пацієнтів. Тут п’ять палат загальних, одна — інтенсивної терапії, одна — підвищеного комфорту. У загальних та в інтенсивної терапії розміщують по три людини. В палаті підвищеного комфорту, — два ліжка, телевізор і окремий санвузол. Згідно з нормами Національної служби здоров’я, у всіх без виключення палатах встановлені кондиціонери.
«У палаті інтенсивної терапії у нас лежать післяопераційні пацієнти. Тут підведений кисень, встановлені монітори пацієнта, підключені інфузомати. День-два вони тут, а далі переводимо їх до загальних палат», — пояснює лікар.
У кожній палаті на ліжках є кнопка виклику медичної сестри, а на медсестринському пункті у холі відділення — екран, на який виводиться усього дві цифри: номер палати та номер ліжка.
В’ячеслав Володимирович просить одну з медсестер продемонструвати, як це працює. Щойно вона натиснула кнопку в одній з палат, система видала гучний звук, а на екрані засвітилися цифри три й один — викликає пацієнт з третьої палати, перше ліжко. Якщо медсестра не біля екрана, таке ж сповіщення прийде їй на спеціальний пейджер-годинник.
Після ремонту у відділенні з’явилася також інклюзивна вбиральня та душ для маломобільних пацієнтів та багато нової техніки й обладнання.
Гордість відділення — два мобільних рентген-апарати: один працює у відділенні — робить знімки, переїжджаючи з палати в палату, інший — в операційній, прямо під час втручань. Також для операційної тут мають С-дугу — рентген-апарат, який дозволяє хірургам у реальному часі бачити деталізовані зображення процесу.
До того ж у Роменській ЦРЛ є окреме рентгенодіагностичне відділення з комп’ютерним томографом і трьома сучасними рентген-апаратами.
Усій техніці не більше 1,5-2 років.
Усі ортопеди мають знати цю роботу
У перший же день повномасштабного вторгнення колегу В’ячеслава Володимировича, Руслана Лукича, мобілізували. Аж до жовтня 2023 року він працював сам: і оперував, і був на прийомі. Перші ж чотири місяці взагалі жив у лікарні. Перший — з міркувань безпеки, бо Ромни були оточені росіянами зі всіх боків, а колони їхньої техніки їхали через місто, далі — щоб у разі чого бути напоготові.
«Від 24 лютого я рівно чотири місяці прожив тут, не виходячи з відділення. Додому взагалі не їздив. Так само у лікарні жили медсестри й моя дружина. Тільки вона — завідувачка терапії, тому жила у себе у відділенні. Допомагали друзі, знайомі. Понавозили хто чого, щоб ми тут не померли з голоду», — тепер сміючись згадує той період лікар, хоч і визнає, що то були найскладніші часи за весь період його роботи, з 1999 року.
У травматології, пояснює, іноді не обійтися навіть двома парами рук, не те, що однією — неможливо провести операцію на гомілці чи стегні без допомоги колеги. Звісно, допомагали хірурги, але це лікарі іншої спеціальності, які не завжди можуть передбачити наступний крок.
З жовтня 2023 року у Роменській ЦРЛ працює чотири ортопеди-травматологи: троє у відділенні й один — у поліклініці, на прийомі. А оскільки В’ячеслав Володимирович прихильник думки, що лікар має вміти все, вони чергуються.
«У нас немає поділу, що хтось лише в стаціонарі, а хтось — у поліклініці. Усі ортопеди мають частину поліклінічної й частину роботи в стаціонарі, бо це район — тут треба вміти надати допомогу й новонародженому, й дорослому, й літній людині. Усі мають знати цю роботу», — говорить він.
У відділенні виконують усі види остеосинтезу, окрім вертебрології — з травмами хребта тут не працюють. З поповненням штату почали робити ендопротезування суглобів. З жовтня по лютий вже зробили шість таких операцій. Знову-таки, самотужки таку операцію ортопед виконати не зможе.
«Добре, що прийшли спеціалісти й ми тепер можемо робити ендопротезування шийки стегна. Раніше це була катастрофа, а зараз практично всіх, хто потребує ендопротезування, ми підіймаємо з ліжка на третю-четверту добу», — говорить В’ячеслав Стрижак.
Тепер найбільше пацієнтів у віці 70+
Відділення обслуговує увесь Роменський район і довколишні населені пункти з інших районів Сумської та Полтавської областей. Це близько 1,5 млн людей.
Допомогу тут надають 24/7. Хоч і немає чергувань по лікарні, але є ургенція.
«Після 18:00 ми чергуємо по графіку на дому і, якщо потрібен травматолог, машина приїздить, забирає і їдемо надавати допомогу. Але й травмпункту у нас немає, усі травми йдуть через приймальне відділення», — розповідає лікар.
Оперують у відділенні щодня. За рік — від 500 до 600 оперативних втручань. Після повномасштабного вторгнення пацієнтів стало менше, говорить В’ячеслав Володимирович, тому зараз за рік у відділенні проліковується 1100 — 1200 людей, з яких близько 80% — пацієнти з травмами й 20% — із захворюваннями опорно-рухового апарату.
Сьогодні відділення завантажене переважно пацієнтами старшої групи: середній вік — 70+, травми — здебільшого побутові. Оскільки молодь виїхала, стиль життя цих людей змінився: вони в будь-яку погоду — й у магазин, і на пошту платити за комунальні послуги…
«Дітей стало значно менше. Якщо раніше за рік ми надавали допомогу 80-90 дітям, то за останні два — 30-40. Лише за кордон з Роменської громади виїхали близько тисячі дітей, з ними мами, тітки, бабусі. А ті діти, які залишилися, через постійні тривоги більше сидять вдома чи по підвалах, ніж гасають по вулиці», — пояснює В’ячеслав Володимирович.
Зі зміною стилю життя лікар пов’язує також і те, що збільшилася кількість випадків діагностування захворювань опорно-рухового апарату. Якщо раніше бабусі-дідусі доглядали онуків, то зараз зосереджені на собі й частіше помічають, що в них щось болить, мають більше часу на дообстеження й лікування. Крім того, на території лікарні з’явився приватний діагностичний центр із сучасними апаратами МРТ й КТ, які якісніше виявляють захворювання і пошкодження. Раніше за такими обстеженнями треба було їхати у Суми, а тепер вони є і в Ромнах.
Новостворена реабілітація
Трохи більше як рік тому — 1 січня 2023 року — у Роменській ЦРЛ відкрили відділення післягострої та довготривалої реабілітації. Воно так само розраховане на 20 ліжок, і пацієнтів може приймати зі всієї України.
Завідувач відділення Олег Костров говорить, що штат укомплектований повністю: тут є лікарі-реабілітологи, психолог, логопед, ерготерапевт, фізичні терапевти, їхні помічники та молодший медичний персонал. Так само, згідно з наказами МОЗ, є усе необхідне обладнання.
«На реабілітацію забираємо пацієнтів за чотирма напрямками: неврологія, післятравматичні стани, ортопедія й кардіореспіраторні захворювання. Найбільше — післяінсультних хворих. Зазвичай вони десять днів лікуються в неврології, а потім поступають до нас на подальшу реабілітацію, яка триває протягом щонайменше 14 днів», — говорить він.
Лікар пояснює, що після пандемії COVID-19 таких хворих стало значно більше і це — одна з причин, чому знадобилося відділення реабілітації.
За минулий, перший рік роботи відділення, тут пролікувалося 423 пацієнти, 110 з яких — мали інвалідність.
Палати у дитячому — заповнені
Одночасно з ортопедичним відділенням у Роменській ЦРЛ робили капітальний ремонт і в дитячому відділенні. Тут, окрім палат та маніпуляційних, для маленьких пацієнтів організували ще й ігровий куточок. Також після ремонту тут з’явилася палата інтенсивної терапії з контролем всіх життєвих показників. До неї, маніпуляційної та загальної палати під’єднані сім точок централізованої подачі кисню.
Як і в решті відділень, дитяче обладнали під потреби маломобільних пацієнтів: розширили дверні отвори, зробили пандуси, облаштували санітарні кімнати.
«Пацієнти є, хоч багато дітей і виїхало. Щойно відкрилося відділення, палати всі були заповнені», — говорить завідувач педіатричного відділення Микола Попович.
Пацієнтів багато, перш за все, завдяки внутрішньо переміщеним. У Ромнах є й ті, хто приїхав з Харківщини, Донеччини та Луганщини, але найбільше, звісно, з прикордонних громад Сумської області.
«На здоров’ї пацієнтів дуже відображається те, що їм довелося пережити. Відразу можна відрізнити, коли дитина була в окупації чи під тривалими обстрілами», — пояснює педіатр.
***
Тепер у головному корпусі без капітального ремонту залишилося тільки відділення кардіології. Решта, — реабілітація, хірургія, реанімація, відділення невідкладних станів, — не гірші за ортопедію та педіатрію. Як говорить В’ячеслав Стрижак, усе зроблено під одну лінієчку.
