До Дня боротьби зі СНІДом поговорили з сум’янками, які час від часу проходять тестування на ВІЛ.
Чому важливо тестуватися та знати свій ВІЛ-статус, що їх мотивує щорічно робити тестування та як вони наважилися на це вперше — у новому тексті сайту Трибуна.Суми.
Наталія Єсіна, правозахисниця Української Гельсінської спілки з прав людини
Вперше я пройшла тестування на ВІЛ 15 років тому, коли була вагітна сином. Це було обов’язкове тестування в порядку ведення вагітності. Направду, в мене не було якогось особливого хвилювання чи страху, бо знала, що в мене все добре.
Наразі я періодично проходжу тестування, як правило, коли звертаюся за медичною допомогою з інших питань, наприклад, пару років тому було невеличке оперативне втручання. Крім того, іноді подаю гарний приклад іншим під час проведення акцій до певних дат, включаючись в акції-тестування.
Так як я працюю в правозахисній приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини, що надає послуги певним категоріям громадян, серед яких є люди, які живуть з ВІЛ, або знаходяться в зоні ризику, постійно наголошую на важливості тестування.
Мій напрям роботи — просвітницький, тож, коли я роз’яснюю людям важливість тестування, то вважаю правильним також періодично включатися та проходити це особисто.
Наталія, працює в медіа
Із 2016 року я є донором компонентів крові, тож постійно проходжу перевірку на вірусні хвороби. Спершу я допомагала важкохворим пацієнтам Обласної дитячої онкогематології, та вже з початку повномасштабного вторгнення підтримую військових.
Перед донацією донор проходить анкетування, медогляд і лабораторні дослідження. Це важливо, щоб гарантувати безпеку як реципієнту, так і донору. Тестування відбувається в кілька етапів: визначають рівень гемоглобіну — це важливий показник для допуску до донації, проводять біохімічний аналіз крові й аналіз на наявність інфекційних хвороб: вірусні гепатити В і С, ВІЛ, сифіліс. Лише після того, як аналізи та обстеження не виявлять відхилення від норми — можна стати донором. Основна ж мета — допомогти хворим, і не завдати жодної шкоди донору. Вперше свідоме обстеження саме на ВІЛ я пройшла вже у 2017 році.
Тоді громадська організація “Клуб “Шанс” проводила безкоштовне анонімне тестування за допомогою експрес-тестів. Я вирішила приєднатися до акції та перевірити своє здоров’я. Попри те, що я вважаю, що не знаходжуся в групі ризику, й не мала передумов проходити таку перевірку, я трішки хвилювалася за результат. Та добре, що все добре.
Я думаю, що необхідно популяризувати подібні обстеження серед людей, адже ми часто нехтуємо своїм здоров’ям і безкоштовними можливостями перевірки. Насправді, тест на ВІЛ займає 10 хвилин часу, та після нього ви точно будете знати, що з вашим організмом усе добре.
Яна Дейнека, соціальна працівниця
У 2018 році я прийшла працювати соціальною працівницею громадської організації “Клуб “Шанс”. Я консультувала людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом, а також тих, хто почав лікувати наркозалежність замісною підтримувальною терапією. Серед багатьох інших задач було й тестування клієнтів на ВІЛ і вірусні гепатити В і С. Тож мені було цікаво пройти тестування й самій.
Я була дуже горда, що протестуюся на ВІЛ, але й дуже хвилювалася. З одного боку, я розуміла, що не маю особливих ризиків до інфікування ВІЛ, а з іншого — ніколи до цього не робила подібний тест, і не могла знати напевно. Тож було дуже страшно.
Зараз я тестуюся на ВІЛ стабільно раз на рік, але страх не зник.
Я досі кожного разу переживаю. Не знаю, чому так — я щоденно тестую клієнтів організації на ВІЛ, знаю, як їх підтримати, які слова підібрати, щоб заспокоїти. А коли тестуюся сама — б’є мандраж.
На сьогодні, моя мотивація тестування — турбота про власне здоров’я. Я розумію, що знати свій ВІЛ-статус потрібно, щоб, у першу чергу, бути спокійною. Окрім цього, вчасне виявлення ВІЛ і прийом антиретровірусної терапії наразі забезпечують людям повноцінне життя. Люди з ВІЛ отримують безкоштовну терапію, народжують здорових діток і живуть абсолютно нормальне життя. Часи змінилися, й про це потрібно наголошувати — ВІЛ в сучасному світі перестав бути вироком.
Довідково: Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначили 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я. Його головна мета — привернути увагу до проблеми поширення ВІЛ/СНІДу у світі. Щороку Всесвітній день боротьби зі СНІДом проводиться під різними гаслами, що відображають наявні проблеми, пов’язані із захворюванням.
Міжнародним символом боротьби зі СНІДом є “червона стрічка”.
