Верховна Рада ухвалила закон, яким дозволяється трансплантація органів після смерті донора, якщо він заздалегідь дав письмову згоду на це. “За” проголосували 255 обранців, – повідомляє Укрінформ.
Затверджений документ дає дорогу впровадженню системи трансплантології в Україні, вводить посаду трансплант-координатора і запроваджує добровільну згоду на вилучення органів після смерті.
Вилучити анатомічні матеріали (органи, їх частини, тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини, фетальні матеріали) можна, лише якщо людина за життя дала на це згоду.
Дія документу не поширюється на:
- донорство крові та її компонентів і діяльність, пов’язану з їх використанням
- трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів
- аутотрансплантацію
- імплантацію
- вилучення анатомічних матеріалів для діагностичних та наукових досліджень
- діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим МОЗ
- виготовлення біоімплантатів та ксеноімплантатів.
Голова комітету ВР з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець зазначила, що система трансплантації буде розвиватися лише на державному фінансуванні.
Зафіксовано, що жодних комерційних моментів, жодних бізнес-структур, які братимуть у цьому участь, не може бути, – наголосила вона.
Кожна повнолітня людина може дати письмову згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів на посмертне донорство після визначення її стану як незворотна смерть (смерть мозку або біологічна смерть) відповідно до закону.
Вона також має право передумати і змінити рішення, засвідчивши це письмово. Дані про згоду/незгоду вносять в електронну систему в день їх отримання.
Якщо людина хоче, після внесення даних у систему про згоду / незгоду на посмертне донорство, цю інформацію можна занести в паспорт / посвідчення водія.
Кожна повнолітня дієздатна особа може призначити собі представника, який після її смерті вирішить, чи можна вилучити з її тіла матеріали для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.
Якщо людина померла і за життя не повідомила, погоджується вона на посмертне донорство чи ні, і її представника нема у базі, тоді це питання вирішують її чоловік/дружина, або один з близьких родичів: діти, батьки, рідні брати та сестри. Якщо і їх немає, тоді трансплант-координатор питає дозволу у людини, яка зобов’язалася померлого поховати.
У випадку, коли помер неповнолітній, тоді згоду питають у батьків чи законних представників.
Також закон визначає групи людей, які не зможуть бути донорами. Це діти-сироти, люди, особа яких не встановлена, та учасники АТО. Таким чином, поставивши ці запобіжники, ми унеможливили ситуацію, коли “чорна” трансплантологія може стати ризиком в нашій країні під час війни, – підкреслила Богомолець.
З метою запобігання нелегальній трансплантації та торгівлі органами та/або іншими анатомічними матеріалами законом вносяться зміни до Кримінального кодексу України в частині встановлення більш суворої відповідальності за порушення законодавства в частині трансплантації органів та/або інших анатомічних матеріалів людині.
У живого донора може бути вилучено анатомічні матеріали лише за наявності його добровільної та усвідомленої згоди на донорство анатомічних матеріалів, наданої у письмовому вигляді.
Закон набуває чинності через 1 рік після опублікування.
