Що ж відбувається і чому саме зараз? Перед тим як ми почнемо говорити про внутрішні проблеми у країні, слід зазначити декілька фактів міжнародної політики. Ми маємо тримати їх в голові, щоб складалася повна картина світу.
▪ Між Україною і Московією йде війна, будь-яка ситуація, що дестабілізує країну, вигідно виключно Москві;
▪ Сьогодні проходять вибори у США. Найближчих два місяці буде перехідним періодом, хто б не переміг на виборах;
▪ Європа потерпає у регілійно-свідському протистоянні. Щотижня відбуваються теракти;
▪ Лукашенко справляється внутрішніми силами для придушення протестних настроїв.
Коли ми знаємо, що відбувається навколо, саме час поговорити, що ж відбувається у нас в середині країни.
Країна пережила місцеві вибори, з тими результатами, які є. І як би не було гірко, але в частині областей попроходили відверті сепаратисти. А ще в частині областей, вони зможуть сформувати свою більшість в радах. Але на передвиборчій гонці було зрозуміло, що великі гравці розгорнули парламентські перегони. Серйозні політики, ґатунку верховної ради, боролися за місцеві вибори. Одна компанія Пальчевського чого вартувала.
Але ж не було очевидних причин, як можна перезапустити парламент. Чому це має робити президент у якого монобільшість? Тим паче, що рейтинг зростає в ОПЗЖ і це вигідно тільки їм.
А тепер до новин крайніх днів.
47 відверто проросійських народних депутатів (ОПЗЖ та ЗаМайбутнє) зробили подання до Конституційного суду. Той в свою чергу ухвалив відверто антиконституційне рішення. І погрожує прийняти ще ряд рішень, які повернуть країну у часи 2012 року, обмеживши допомогу міжнародної спільноти (як політичної, так і фінансової). Президент реагує на цю загрозу і подає законопроект, який має ознаки неконституційного, але який в свою чергу блокує роботу Конституційного суду. Напередодні, у прямому ефірі, він фактично ставить ультиматум парламентарям, натякаючи на розпуск. Сьогоднішній день показує, що законопроект президента не був проголосований, а це значить, що нас чекає перезавантаження не тільки Конституційного суду, а ще й парламенту.
Політика парламентарів зовсім безвідповідальна. Замість радикального вирішення питання, вони роблять звернення до суддів КС, з проханням(!) піти у відставку.
Чи знав президент про загрозу голосування у Конституційному суді по е-декларуванню? Звісно знав, бо робота як в середині ОП, так і зовнішні експерти, неодноразово на цьому наголошували.
Складаючи факти до купи, можна зробити певні висновки:
▪ Сценарій Москви втілюється в життя агентами ФСБ. За великим рахунком, 47 народних депутатів мають бути підозрюваними у кримінальній справі щодо державної зради.
▪ По суддям, що ухвалили відверто антиконституційне рішення, має бути порушена кримінальна справа.
▪ Парламентські фракції, як і президент, були в курсі цього сценарію. Хтось в нього вірив і активно користувався форою на виборах, а хтось ховав голову в пісок, спираючись на мильну бульбашку, яку називав монобільшістю. Але верхівка політичного бомонду точно була поінформована.
▪ Коментар судді, щодо погроз внутрішнім військовим конфліктом продиктований кураторами з Москви.
Події в країні – це продовження гібридної війни, але у іншій формі. Час і мішені вибрані невипадково. Світова спільнота розгрібає свої проблеми і їм точно не до наших внутрішніх чвар, як це виглядає зі сторони. Натомість події розгортаються дуже стрімко. На будь-яке рішення президента, парламенту – у Москви прорахований свій алгоритм (сценарій). У найближчий час будуть гучні політичні рішення. Але можна сказати точно: військові навчання Кавказ 2020 увійшли у гарячу фазу.
