До комунальної власності Сумської міської територіальної громади належать дев’ять закладів охорони здоров’я. За наданими на запит сайту Трибуна.Суми даними Управління охорони здоров’я СМР п’ять із них очолюють жінки, чотири – чоловіки.
Керівниць мають Центральна міська клінічна лікарня, Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди, Клінічний перинатальний центр Пресвятої Діви Марії, Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 та Центр первинної медико-санітарної допомоги №2. Чоловіки керують такими медзакладами, як Клінічна лікарня №4, Клінічна лікарня №5, Клінічна лікарня Святого Пантелеймона та Клінічна стоматологічна поліклініка.
Також у Сумах знаходиться 14 медзакладів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст Сумської області. Із них, за інформацією наданою у відповідь на запит до Сумської обласної ради, п’ять очолюють жінки, дев’ять – чоловіки.
Керівниць мають Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни, Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер, Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи, Обласний клінічний перинатальний центр. Чоловіки очолюють Сумську обласну клінічну лікарню, Сумський обласний клінічний онкологічний центр, Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології імені З.Й.Красовицького, Обласну дитячу клінічну лікарню, Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань, Сумську обласну клінічну стоматологічну поліклініку, Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр, Сумський обласний клінічний кардіологічний центр, Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Тож загалом серед 23 медустанов, які знаходяться у місті Суми, 10 очолюють жінки і 13 – чоловіки.
Також ми розглянули районні лікарні на Сумщині: це Конотопська центральна районна лікарня ім. ак.М.Давидова, Охтирська центральна районна лікарня, Роменська центральна районна лікарня та Шосткинська центральна районна лікарня. Згідно офіційних сайтів установ, усі ці медзаклади, окрім Роменської ЦРЛ, очолюють чоловіки.
Серед інших десяти найбільших міст Сумської області шість лікарень очолюють жінки, це Краснопільська лікарня, Глухівська міська лікарня, Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка, Недригайлівська лікарня, Серидино-Будська міська лікарня, Путивльська міська лікарня.
Чоловіки очолюють чотири медзаклади, серед них Лебединська лікарня ім.К.О.Зільберника, Тростянецька міська лікарня, Кролевецька лікарня, Білопільска міська лікарня.
Тож серед 14 лікарень у найбільших містах Сумщини шість мають за директорок жінок і вісім – чоловіків.
Аби розглянути, чи відрізняється гендерний баланс у селах та селищах, ми використали інформацію Тростянецького центру первинної медичної допомоги, яка є у вільному доступі. У 16 селах Тростянецької міської громади знаходяться фельдшерські пункти – медзаклади, у яких зазвичай працює фельдшер або фельдшерка і молодша медична сестра, які надають медичну допомогу на первинному етапі. Усі фельдшерські пункти на Тростянеччині очолюють жінки. Із чотирьох амбулаторій, які містять дані про керівників чи керівниць, одну очолює жінка – у селі Білка, і три чоловіки – у селі Люджа та дві у Тростянці.
Аби дізнатися більше про забезпечення ґендерної рівності в Україні та можливі складнощі, з яким зіштовхуються жінки на шляху до керівних посад, Трибуна.Суми звернулася до правозахисниці, експертки з питань гендерної рівності Світлани Дубини.
Судячи з цифр, ситуація з тим, хто очолює лікарні на Сумщині виглядає досить паритетно, — говорить Світлана Дубина. — Але навіть за рівної кількості жінок і чоловіків залишається питання, які це лікарні і скільки у них ресурсу. Може бути так, що чоловіки очолюють потужніші медзаклади. Також цікава тенденція, що фельдшерськими пунктами у селах керують жінки.
Серед впливів війни на гендерну рівність експертка називає ефект скляної скелі — коли у кризових умовах на керівні посади призначають жінок, а потім, коли чоловіки повертаються, часто жінок зміщують із цих посад, навіть, якщо вони більш фахові.
«Важливо розуміти, наскільки жінки на керівних посадах відчувають себе стабільно, безпечно і наскільки вони забезпечені фінансово: чи отримують такі ж заробітні плати, як їхні колеги-чоловіки, —- говорить Світлана Дубина. — Тому є сенс піднімати ці теми у медіа й створювати дискусійне коло».
За словами експертки, жінкам важче зайняти керівні посади через патріархальні традиції, вони здебільшого мають обов’язки з доглядової та репродуктивної праці. До повномасштабного вторгнення на роботу по домашньому господарству жінки витрачали в день у середньому на 3-4 години більше, ніж чоловіки. Також жінки зустрічаються з ефектом «липкої підлоги», коли довго затримуються на кар’єрних сходинках, тим часом як для чоловіків часто працює «скляний ліфт» — вони швидше отримують високі посади, особливо в соціальній сфері.
«Часто, де є ресурс — там працюють чоловіки, де немає — жінки, — говорить Світлана Дубина. — Динаміка у ґендерній рівності є, та все одно залишаються питання, наскільки більше зусиль треба докласти жінці, аби отримати керівну посаду».
