Вчора, 15 лютого, у світі відзначали Міжнародний день дітей, хворих на рак. За показниками смертності дітей від злоякісних новоутворень Україна займає п’яте місце в Європі. Цього факту має бути достатньо для усвідомлення рівня необхідності доступу до комплексної та якісної паліативної допомоги. Власне, 255 тисяч дітей та 343 тисячі дорослих – саме стільки людей в Україні потребують такої допомоги, проте лише одиниці її мають.
Безпосередньо у Сумах немає ані паліативних відділень, ані хоспісів. Кілька ліжок для дорослих паліативних хворих в обласній лікарні насправді не відповідають жодним стандартам паліативного догляду, тоді як для дітей із діагнозом невиліковно хворі таких ліжок взагалі немає.
Ще у 2016 році була розроблена Програма розвитку паліативної допомоги у Сумській області, яка мала стати поштовхом до змін. Проте нині вона потребує доопрацювання.
З цієї причини у Сумській обласній раді представники обласної ради, управління охорони здоров’я, департаменту соціального захисту, духовенства та неурядових організацій обговорили рекомендації щодо вдосконалення Програми та внесення до неї змін:
«Великий плюс у тому, що ця програма з’явилася і про паліатив почали говорити на всіх рівнях. Ми маємо можливість почути всі зацікавлені сторони, владу і громадськість. Це – передумова для того, щоб ми могли далі рухатися. Я розумію, що треба їхати у міста, райони, ОТГ, спілкуватися там з керівництвом, шукати людей, які будуть відповідати на місцях за виконання Програми. Ми з органами місцевого самоврядування за умови співфінансування маємо знайти можливість виділяти кошти на фінансування хоча б мобільних бригад», – зазначила заступниця голови Сумської обласної ради Тетяна Головко.
За словами заступниці начальника управління охорони здоров’я Надії Лисенко, Програма у тому вигляді, у якому вона є зараз, може забезпечити паліативним пацієнтам лише знеболення, адже замість необхідних щомісяця 3-8 тисяч гривень, виділяється всього 20-30 гривень на рік.
«На паліативну допомогу мають бути закладені ресурси. Заходи, які не фінансуються, так і залишаться на папері. Більше того, принцип надання паліативної допомоги медичними закладами не спрацьовує, він не відповідає нагальним потребам пацієнтів та їх близьких. До того ж, він коштовний і неефективний – це визнано на рівні держави, – зауважив керівник громадської організації «Клуб «Шанс» Олексій Загребельний. –
Є підходи, які працюють у світі і почали з’являтися в Україні – робота мобільних мультидисциплінарних бригад, яких у нашій області немає. Одним із найбільш реалістичних варіантів вирішення цієї проблеми, як на мене, є закупівля послуг паліативного догляду місцевою владою у недержавних суб’єктів надання соціальних послуг».
Найближчим часом у Програму планують внести рекомендації щодо забезпечення знеболення, системи навчання бригад паліативної допомоги, тих, хто на місцях в умовах реформування медицини буде контролювати роботу паліативу, і, власне, щодо створення дитячого паліативного відділення на базі обласного медичного закладу.
