Нещодавно на сайті Трибуна.Суми вийшов текст «Впровадження гендерної рівності та інклюзії в програму комплексного відновлення Сумщини: опубліковано результати дослідження».
У ньому разом із експертками ми розібрали, що таке Програма відновлення, принципи гендерної рівності й інклюзії та чому важливо дотримуватися їх при плануванні відновлення регіонів.
Після публікації тексту читачі сайту Трибуна.Суми мали змогу анонімно поставити питання до експертів щодо гендеру та інклюзії. На них відповідають психологиня Дар’я Данілова, аналітикиня Олена Купенко, гендерна експертка Юлія Савельєва та експертка Андріана Костенко, членкиня правління громадської організації «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини».
Застосування поняття «гендерна рівність» для нас є інструментальним. Тобто відображає інструмент відповідних досліджень. Враховуємо, що поняття «рівність» — це певний ідеал, який є недосяжним повною мірою, але який задає енергію дії. Коли йдеться про гендерну рівність, маємо на увазі, що інструментом реалізації енергії дії є, зокрема, складання гендерного паспорту громади. У такому документі стать — це лише одна із ознак відмінностей між людьми. Окрім неї також враховано і відображено кількісні та якісні ознаки віку, освіти, професійних груп, економічних статків, стану здоров’я, громадської участі, типу населеного пункту проживання (включаючи ситуацію вимушеного переміщення) тощо.
Наступний інструмент – гендерний аналіз, що відкриває наявні «розриви» в якості життя та реалізації прав представників різних соціальних груп людей. Приклад – більша задіяність жінок у доглядовій праці за похилими членами родини, що гальмує, а іноді просто припиняє кар’єрний шлях жінки. Розуміння «розривів» — це постановка задачі, яку потрібно розв’язати на шляху просування ідеї рівності, — відповідає Олена Купенко.
«Планування відновлення не є можливим без даних про наявну ситуацію. Це стосується не тільки кількості та міри руйнувань інфраструктури, але й кількісного та якісного складу населення громад. Повертаємося до інструменту гендерного паспорту. На початку повномасштабного вторгнення колеги ділилися досвідом, що найбільш точно гуманітарні потреби населення можна було розрахувати в тих громадах, де на той час вже були розроблені гендерні паспорти. Аналогічним чином гендерні паспорти важливі й при плануванні відновлення. На жаль, результати досліджень свідчать, що наразі це не є усталеною практикою в різних регіонах України. Однак приклади все-таки є. Відзначимо Лебединську територіальну громаду. В минулому році місцевим самоврядуванням були докладені значні зусилля для розроблення гендерного паспорту. Ми долучалися до цієї роботи. Наразі ж знаємо, що цей документ активно застосовується в плануванні відновлення та в роботі з донорами», — говорить аналітикиня Олена Купенко.
Інаковість зазвичай сприймається вороже, оскільки ще на біологічному рівні це могло бути загрозою для існування виду. Тому будь-які «інші» першочергово сприймалися як небезпека. Але, ми — люди розумні, живемо не лише біологічним, а й соціальним, тому «вибраковувати» інших, позбуватись їх, означає жити за прадавнім законом, згідно якого «має вижити лише найсильніший». Крім того, ідеї гендерної рівності не вкладаються в консервативні догми, згідно яких все має залишатись незмінним, не осмислюватися, бути сприйнятим як даність – «якщо так було колись, то має залишатись і сьогодні». Водночас, наразі ми живемо в парадигмі науки, філософії, плюралізму думок, які навпаки підтримують критичність мислення. Парадоксальним є те, що прогрес, якому суголосною є гендерна рівність і інклюзія, не всіма підтримується, але при цьому до прогресу у вигляді мобільних телефонів, високих технологій та інших зручностей, противники гендерної рівності та інклюзії зазвичай нічого проти не мають :), — відповідає гендерна експертка Юлія Савельєва.
«Це питання не має точної відповіді. Крім того, наука не береться віднайти точну цифру, оскільки гендер – це про ідентичність людини, а скільки людей – стільки може бути й ідентичностей, адже кожна людина унікальна. Наше прагнення класифікувати людей, розкласти їх на певні типажі завжди можна піддати критиці, тому не шукайте у цьому сенсі істину в останній інстанції. І хоча ми можемо зустрічати дані про те, що гендерів від 30 до 150, базовими залишаються уявлення про ідентичність за жіночим або чоловічим типом. Все інше – різне співвідношення в людині фемінного і маскулінного – від повного заперечення до повного набору ознак, які вважаються жіночими або чоловічими. А також можливість змінності уявлень про себе як про людину, що належить до того, чи іншого гендеру», — говорить гендерна експертка.
Я впевнена, що збитковість не можна пояснити однією єдиною причиною. А полювання на відьом є історичною традицією саме на жінок-відьом списати всі гріхи 🙁 Відомі, успішні і прогресивні компанії продовжують затверджувати внутрішні політики рівності та різноманіття, оскільки іншого й кращого, як творчість ідей, для бізнесу поки що не винайшли. А творити можна лише тоді, коли є багато й різного. Науково доведено, що розквіт і розвиток для компаній і економіки в цілому залежить від рівня рівності і соціальної інклюзії.
Все про гендерну рівність і економіку можна прочитати тут.
Відповідно до Конституції та громадських прав в Україні гарантовано право на мирні зібрання. Проте з огляду на воєнний стан, це право наразі обмежено, — відповідає Андріана Костенко, членкиня правління громадської організації «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини».
«В юридичній площині відсутній термін «примусова мобілізація». Відповідно до законодавства питання мобілізації стосується військовозобовʼязаних, які є як серед чоловіків та жінок. Наприклад, за інформацією речника Міністерства оборони України 120 тисяч військовозобов’язаних жінок оновили дані в додатку Резерв+», — говорить експертка Андріана Костенко.
«Коли ставлять питання таким чином, мені відчувається, що пропаганду сприймають як суто нав’язування якихось думок, ідей тощо. Я не буду деталізувати, що це хибне розуміння самого поняття «пропаганда» і вона може бути дуже різною. Бо, наприклад, є позитивна пропаганда, яка має на меті проінформувати про щось, щоб посприяти соціальній гармонії, підвищити рівень обізнаності про щось, покращити якість життя людей і так далі. Найбанальніший приклад такої пропаганди — пропаганда здорового способу життя.
Але, якщо говоримо про пропаганду як нав’язування чогось, то це вже інше.
Інформування щодо гендерної рівності — це суто просвітницький елемент про те, що таке гендерна рівність, які ознаки порушення цієї рівності, приклади окремих країн, людей, тощо. Тобто це інформація, яка від самого автора подається максимально об’єктивно і без закликів по типу «усі жінки мають працювати в шахтах» — ця теза теж, про дискримінацію. Але, одночасно з тим, чим є заклик «виплачувати заробітні платні відповідно до зробленої якісно роботи, а не статі/гендеру»? Це, насправді, про позитивну пропаганду. Тож, негативна пропаганда — це про заклик до дискримінаційних, абсурдних дій, думок, через які баланс суспільної рівності порушується. Позитивна ж пропаганда має дзеркально іншу мету та функції», — відповідає психологиня Дар’я Данілова.
***
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Європейського Союзу, наданій в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що реалізовує Український Жіночий Фонд. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Інтелект Сумщини». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.
Схоже за темою: Що думають сум’янки про можливе запровадження жіночих купе
