Такі дані опублікували на сторінці “Позитивні жінки – Positive Women” у Facebook.
Близько 12% опитаних жінок повідомили про погіршення доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) — життєво необхідних ліків для ВІЛ-позитивних людей. 2% змушені були переривати лікування через складнощі з отриманням ліків у зоні бойових дій, неможливість швидко отримати їх на новому місці, або ж через страх дискримінації, якщо хтось дізнається про їхній ВІЛ-позитивний статус, а 1% жінок за тих же причин припинили прийом препаратів. Для 13% респонденток важчим став доступ до послуг охорони сексуального та репродуктивного здоров’я (що значно перевищує частку тих, для кого він став легшим — 9,1%), здебільшого з цим стикалися жінки з-поміж мігранток та ВПО, йдеться у повідомленні організації.
Окрім того, 7% ВІЛ-позитивних жінок розповіли про те, що важчим став доступ до послуг з психічного здоров’я. Серед розладів психічного здоров’я після початку повномасштабної війни жінки найчастіше переживали страх, тривогу, панічні атаки, безсоння та депресію.
Читайте також: ВІЛ та війна: як змінилася робота фахівців Сумського обласного центру соціально небезпечних захворювань
