Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань з’явився у Сумах у 2019 році, коли об’єднали обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом та наркологічний диспансер. Відтоді ці заклади функціонують як відділення одного центру.
Як за останні два роки змінилася робота його спеціалістів, чи вплинуло оточення міста на початку повномасштабної війни на здоров’я пацієнтів і яка ситуація з ВІЛ на Сумщині сайту «Трибуна. Суми» розповіла заступниця медичного директора з питань профілактики та боротьби зі СНІДом, лікарка-інфекціоністка відділення Лариса Панасенко.
Тестування, підтвердження діагнозу та лікування
Дві основні функції відділення профілактики та боротьби зі СНІДом — це тестуванні на ВІЛ та ведення пацієнтів, у яких його діагностовано. Саме сюди направляють пацієнтів, у яких виявив ВІЛ, для підтвердження діагнозу та призначення лікування.
ВІЛ — це хронічне інфекційне захворювання, яке неможливо вилікувати, але, якщо людина щоденно прийматиме антиретровірусні препарати, вона зможе жити повноцінним життям, — зазначає Лариса Панасенко.
Тестування на ВІЛ зараз здебільшого проходить за допомогою швидких тестів, які дають результат за 15-30 хвилин. Його можна пройти за самозверненням — кожен пацієнт має право раз на рік безплатно пройти тестування у свого сімейного лікаря, якщо підозрює щось або відноситься до однієї з груп ризику: вживає наркотики, надає сексуальні послуги за винагороду, є чоловіком, який має сексі із чоловіками. Також тестування проходять чоловіки перед призовом на військову службу та вагітні жінки — за добровільною згодою або за медичними показаннями.
Якщо результат швидкого тесту позитивний, пацієнт направляється до відділення профілактики та боротьби зі СНІДом для проведення точніших лабораторних досліджень.
«Ми проводимо більш точні клініко-лабораторні дообстеження, визначаємо в якому стані знаходиться імунна система пацієнта, адже її вірус пошкоджує найпершою, та призначаємо антиретровірусне лікування. Якщо є необхідність, ми проводимо профілактику супутніх захворювань або спрямовуємо на стаціонарне лікування до профільних закладів», — пояснює лікарка.
Неочевидні завдання
Оскільки антиретровірусна терапія є пожиттєвою, пацієнти регулярно звертаються до закладу для отримання препаратів. Лікарі своєю чергою періодично проводять контрольні огляди, щоб оцінити ефективність лікування та виявити можливі побічні ефекти. Безперервність терапії у цьому випадку є вкрай важливою, тому ще одна мета медиків – зробити так, щоб пацієнти не пропускали прийом ліків.
Ми телефонуємо пацієнтам, коли бачимо, що їхні запаси ліків закінчуються, бо людині важко сформувати прихильність до щоденного прийому таблеток, а тим більше, коли вони пропускають один прийом і не відчувають миттєвого погіршення як, наприклад, із препаратами від тиску. Це може створювати хибне враження, але з часом призводить до розвитку стійких штамів вірусу та зниження ефективності терапії, – пояснює лікарка.
Велику частину роботи відділення також складає просвітницька робота серед населення та лікарів, і координаційна роль.
«На Сумщині, разом із нашим, — вісім сайтів АРТ: у Кролевецькій та Глухівській міській лікарнях, у Роменській, Шосткинській та Охтирській центральних районних лікарнях, а також у Сумах — на базі Клінічної лікарні Святого Пантелеймона та П’ятої міської клінічної лікарні. Таким чином, наш заклад отримує усі антиретровірусні препарати та швидкі тести, й далі розподіляє їх по сайтах за їхніми потребами», — пояснює Лариса Панасенко.
Військові дії та зростання захворювань
На сьогодні близько 1400 пацієнтів в області безплатно отримують антиретровірусне лікування. Частково завдяки фінансуванню з державного бюджету, частково — завдяки міжнародним організаціям, таким як Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією і Надзвичайна ініціатива Президента США з надання допомоги у глобальній боротьбі з ВІЛ/СНІДом у світі (PEPFAR). Лабораторна діагностика, включно зі швидкими тестами, також проводиться для пацієнтів безплатно завдяки тому, що покривається Нацслужбою здоров’я України (НСЗУ).
За словами Лариси Панасенко, військові дії та прикордонне розташування нашого регіону призведуть до зростання захворювань як на ВІЛ, так і на туберкульоз та вірусні гепатити. Це обумовлено активними бойовими діями, збільшенням кількості незахищених статевих стосунків, проявами насильства, які відбувалися на нашій території.
«Наразі загальна кількість ВІЛ-позитивних людей в Україні дещо зменшилася через масовий виїзд, в тому числі й наших пацієнтів, за кордон. Однак, після їх повернення ми очікуємо зростання захворюваності. Уже у 2023 році ми виявили в Сумській області на 38 ВІЛ-позитивних людей більше, ніж у 2022 році, і статистика за перший квартал 2024 року показує збільшення кількості випадків. Хоча, варто сказати, що й кількість тестувань ми збільшити, адже ВІЛ можна виявити лише з їхньою допомогою», — говорить лікарка.
На ВІЛ хворіють старші люди
На сьогодні більшість випадків зараження ВІЛ відбувається статевим шляхом. Майже 83% нових випадків припадають на цей шлях. Особливо це стосується старших вікових категорій пацієнтів.
Молодь завдяки інтернету, соціальним мережам та блогерам має більше інформації про захищений секс і користується презервативами, говорить Лариса Панасенко. А от старше покоління, за її словами, часто сприймає презервативи лише як засіб контрацепції. І коли подружжя вже має двоє-троє запланованих дітей, то небажаній вагітності вони запобігають завдяки внутрішньоматковій спіралі й презерватив не використовують.
«Міграція, закордонні відпочинки та заробітки, до яких українці масово вдавалися ще до повномасштабної війни, посприяли поширенню інфекції серед старших людей», — зазначає вона.
Іншим шляхом передачі ВІЛ може бути кров. Це часто буває у людей, які вживають наркотики ін’єкційно. При переливанні донорської крові зараження відбувається вкрай рідко, бо кров проходить карантинізацію, а донори — тестування на ВІЛ. Також вкрай рідко зараження може відбутися через татуювання, пірсинг, манікюр чи педикюр, говорить Лариса Панасенко, оскільки ВІЛ не настільки стійкий як вірусні гепатити і його легко можна змити проточною водою або миттєво знищити кип’ятінням.
«Пацієнтам надважливо знати свій ВІЛ-статус і якомога раніше діагностувати інфекцію, якщо вона є. Це може врятувати їм життя. ВІЛ не має початкових клінічних проявів, і людина кілька років може прожити з інфекцією, бути її безсимптомним носієм і становити загрозу для близьких. І, перш ніж вона дізнається про свій статус, вірус знищить імунну систему й призведе до серйозних ускладнень, вилікувати які значно дорожче, а іноді й взагалі неможливо», — говорить Лариса Панасенко.
Виклики війни
Про початок повномасштабного вторгнення Лариса Панасенко серед колег дізналася однією з перших. О 05:10 їй телефоном повідомила про це донька. Лікарка спершу відмовлялася у це повірити, але коли вийшла на вулицю вигулювати собаку, побачила нашу бронетехніку, яка їхала в напрямку кордону.
Готовою до повномасштабної війни не була ні вона, ні медзаклад, у якому вона працює. Але відразу ж медики визначили пріоритетом забезпечення пацієнтів препаратами, адже успіх антиретровірусного лікування напряму залежить від систематичності прийому ліків.
Ми обдзвонили усіх пацієнтів області й, за їхньої згоди, домовилися передати препарати через сімейних лікарів, волонтерів, знайомих. Це було складно, зважаючи, що деякі населені пункти були окуповані чи блоковані росіянами, але робили все можливе, щоб не було переривань у лікуванні, й критичних переривань терапії у нас в області дійсно не було в жодного пацієнта, — говорить Лариса Панасенко.
У оточеному місті лікарі виходили на роботу лише на пару годин, щоб проконсультувати пацієнтів, які панікували через те, що закінчувалися препарати.
«Робочий комп’ютер переїхав додому, бо ми обов’язково маємо вносити всю інформацію в медичну інформаційну систему: найголовніше — списання та видачу препаратів. На дверях закладу лишили свої номери телефонів, а ще домовлялися передавати препарати пацієнтам в місті, якщо їм не зручно було добиратися до нас на Білопільську», — пригадує лікарка.
Так само надавати багато консультацій телефоном і брати роботу додому доводилося й тоді, коли почалися блекаути восени-взимку 2022 року. Поки що, з новими блекаутами, тут режим роботи не змінюють. На щастя, усі препарати зберігаються при кімнатній температурі, тому заживлювати холодильне обладнання для цього, не потрібно.
Обмежене фінансування
«Зараз у відділенні працюють два лікарі, дві медичні сестри та один соціальний робітник. Це дуже мало для обслуговування 800 пацієнтів, які живуть у місті, та виконання організаційно-методичної роботи, яку зазвичай фахівці відділення виконують у позаробочий час. Але взяти ще одну людину ми не можемо — цього не дозволяє фінансування пакету Нацслужбою здоров’я України. І це проблема, про яку зараз говорять на загальноукраїнському рівні», — зазначає Лариса Панасенко.
За її словами, на лікування одного хворого з ВІЛ держава виділяє 343 гривні на місяць (близько 4 тисяч гривень на рік). Цього може бути достатньо пацієнтові, у якого ВІЛ виявили на ранньому етапі, і який просто отримує АРТ. Але, якщо у людини розвинулися ускладнення, за ці гроші дуже мало що можна зробити.
Але, попри труднощі, відділення продовжує працювати й надавати допомогу пацієнтам.
Наше завдання — забезпечити безперервність лікування та підтримку пацієнтів. І ми робимо все можливе, щоб цього досягти. Адже це не лише про здоров’я конкретного пацієнта, це ще й профілактика розповсюдження ВІЛ, — підсумовує лікарка.
***
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю сайту «Трибуна.Суми» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
