У когось день весілля буває раз у житті, а у когось – кожного дня. Як це, – коли весілля – це робота? У найромантичніший день року ми поговорили з людьми, які роблять свято для закоханих. Весільні ведучі та фотографи розказали про специфіку своєї роботи спеціально для “Трибуна.Суми”.
Аліна Познанська, весільна ведуча event-агенції “ViVat!”
Якщо зануритися глибоко в історію, то ще мій прадід у скрутні часи виживав тим, що грав на баяні на весіллях. Додому привозив чи то курку, чи картоплю, – на це й жили.
У весільний бізнес мене привів тато. Спочатку я була просто ведучою, а мій чоловік Артем починав знімати відео. Ми дивилися на ці весілля, і розуміли, що це не той формат, який має бути. Молодята замість того, щоб насолоджуватися своїм днем, чомусь вирішували купу організаційних питань. Ми зрозуміли, що треба змінювати якісно підхід, адже раніше в пріоритеті були, в першу чергу, смак, а потім вже краса та емоції, а зараз навпаки – на першому місці мають бути емоції.
Майже чотири роки тому ми відкрили офіс у Сумах, і почали свій шлях як event-агенція. Ми запровадили моду на весільних координаторів, які повністю контролюють процес проведення весілля, знімаючи відповідальність з молодят та їх батьків. Ми перенесли весільний бізнес у площину емоцій. Пам’ятаю, колись ми виголошували подяку батькам, і наречена написала, що в дитинстві вона засинала без казок, адже у її батька було настільки густе волосся, що вона занурювала в нього руку і спала. Це настільки маленька дрібниця, але коли стоїть батько, вже напівлисий, і я нагадую йому цей момент, і говорю, що його волосся було найбільшим затишком та спокоєм для його дитини – він просто плаче.
У кожного з нас є речі, які нас об’єднують: ми всі народилися на цей світ, зустрілися, закохалися. Але у кожного є своя унікальна історія, свої емоції і ті елементи, котрі творять мозаїку щастя саме цієї родини. І це важливо розуміти і показувати.
Як не перегоріти? Треба адекватно оцінювати свої можливості, адже дати емоцію може лише щаслива людина. Можна грати, можна бути актором, але якщо ти хочеш дати глибину, проконтролювати весілля, зняти хорошу картинку – потрібно робити паузи. Потрібно шукати те, що заряджаєте тебе самого, щоб цей заряд потім дати іншим.
Андрій Любченко, весільний ведучий в команді “Primavera”.
Я КВН-щик, і граючи в КВН, я ніколи не думав, що буду проводити весілля та навіть зарікався від них. Але, як говориться: «не зарікайся…».
Спочатку одні друзі попросили провести весілля якось весело та незвично. Потім це ж саме попросили й інші знайомі, які були гостями на попередньому весіллі, де їм дуже сподобалося. І так все розпочалося! Тепер за плечима вже п’ять років проведення весіль та інших заходів.
Кожне весілля роблять надзвичайно особливим саме молоді та гості. Моє завдання лише підтримати їх настрій, задати потрібний темп та ритм свята, та, звичайно ж, наповнити його частинкою своєї душі. Як і будь-який живий організм – жодне весілля не схоже на інше.
Із романтичних моментів, пам’ятаю як на одному з весіль старший зробив пропозицію старшій. Наречена тоді не кидала букет, а розвернувшись, відразу вручила його дівчині, а у неї за спиною вже стояв молодий чоловік з обручкою, квітами та пропозицією руки і серця.
На кожному весіллі для мене найромантичніший момент – це танець нареченої з татом. Я навіть йду ридати на кухню, адже я сам тато прекрасної дівчинки і вже уявляю, як вона швидко подорослішає і мені випаде честь танцювати з красивою нареченою – своєю донечкою.
Віталій Сиромятніков, весільний фотограф.
Моя перша зйомка була у 2015 році. Я майже відразу розпочав фотографувати саме весілля, і за ці роки я відзняв уже близько 85 царемоній.
На весіллях найважливіше сфотографувати всі важливі моменти. Є певний алгоритм: обов’язково потрібно зробити портрети нареченої та нареченого, фотографію в повний зріст, загальні плани, перший танець молодих, танець нареченої з татом, розставити акценти на деталі: букет, обручки, зробити знімки з батьками та гостями.
Найголовніше схопити щирі позитивні емоції. Для цього до кожної пари має бути власний підхід: перед весіллям я з ними спілкуюся, створюю спокійну атмосферу, зустрічаюся. На самій зйомці у мене є свої “прийоми”, які допомагають мені отримати позитив від пари: я жартую, ставлю питання, спілкуюся про життя, – це все психологія. На весіллі люди повинні просто відпочивати, насолоджуватися своїм днем, а не показово давати емоцію фотографу.
На весіллях були різні ситуації: і смішні, і романтичні. Колись наречений одягнув нареченій свою обручку, а вона йому – свою. З весільної зйомки ми поїхали в травмпункт знімати обручку з нареченого, яка перетисла йому палець.
Думаю, щоб не перегоріти потрібно самому розвиватися: їздити на майстер-класи в інші міста, не акцентувати увагу на зароблянні грошей, знімати щось для себе та свого натхнення.
Сергій Чепульський, весільний фотограф
Я фотографую вже 12 років, проте саме весільні зйомки я роблю близько п’яти років. Робити комерційні знімки та заробляти кошти не було моєю метою. Мене цікавило все, що стосується фотографії: були виставки, фотоклуби, перемоги на конкурсах, розвиток художньої фотографії. Потім мені запропонували знайомі відзняти їх весілля. Було надзвичайно страшно. Навіть зараз у мене є легкий страх, адже весілля це велика відповідальність, і другої спроби зробити хороші фотографії вже не буде.
В Україні усі весільні зйомки трішки постановочні: збори нареченої та нареченого, викуп, РАЦС, весільна прогулянка. Усе це розробляється для хороших кадрів, а не за власним бажанням чи сценарієм. І саме через це фотографу потрібно увесь час вигадувати молодим різні “сценки”. На цей момент фотограф стає трішки тамадою, трішки аніматором.
Контакт потрібно налагоджувати з моменту першої зустрічі, і найкраще буде, якщо ви емоційно одне одному підійдете. До кожної пари у мене свій підхід: з кимось потрібно жартувати, з кимось просто спокійно спілкуватися, комусь ставити різні питання.
Щоб не перегоріти потрібно постійно розбавляти зйомки: не можливо постійно знімати лише весілля. Я знімаю в різних жанрах, реалізовую різні проекти, які допомагають мені розвиватися та шукати натхнення.
Із найромантичніших моментів пам’ятаю, як мені зателефонували за день до царемонії та домовилися про зйомку. Це була програма “Шлюб за добу”. Тобто часу на підготовку у мене просто не було, я бачив цих людей вперше. Але це була крута зйомка, ми зустрічали захід сонця на Хімпромівській горі, де він їй зробив пропозицію.
