Вакцинація — ефективний захист організму від інфекцій. Після введення вакцини організм починає виробляти імунітет до хвороби, який запобігає подальшому зараженню або сильно послаблює перебіг захворювання у вакцинованої людини.
В українському Національному календарі профілактичних щеплень обов’язковою є вакцинація проти десяти небезпечних хвороб. Усі ці щеплення проводяться відразу після народження дитини і є безоплатними. Проте, деякі з вакцин треба повторювати у дорослому віці для поліпшення імунної пам’яті.
«Трибуна» поспілкувалася з заступницею директора Дитячої клінічної лікарні Святої Зінаїди, регіональною тренеркою UNICEF з питань вакцинації та амбасадоркою проєкту «Твій Сімейний Лікар» на Сумщині Наталією Спічаковою про те, як правильно вчинити людині, яка втратила медичну інформацію про свої щеплення, не впевнена, що якісь із них взагалі отримувала чи хоче вакцинуватися від хвороб, які не зазначені у Національному календарі. Також ми запитали про вакцинацію людей із груп ризику та обов’язкові щеплення для військовослужбовців.
Обов’язкові щеплення
Більшість обов’язкових щеплень людина має отримати ще у дитячому віці й вийти у доросле життя зі всіма необхідними вакцинами. Деякі з них надалі потрібно поновлювати.
Якщо людина не має інформації про свої щеплення. Скажімо, це внутрішньо переміщена особа, яка опинилася у новому місті без медичних документів, то це питання можна вирішити двома способами, говорить Наталія Спічакова.
По-перше, за бажанням пацієнта можна зробити аналіз крові на антитіла до певних інфекцій, проти яких його вакцинували раніше. А по-друге, якщо людина не пам’ятає, які щеплення їй були зроблені й чи взагалі вони були, рекомендується провести вакцинацію спочатку. Найпершим, у той же день, коли людина звернулася до лікарні, необхідно зробити щеплення проти дифтерії та правця.
Якщо дорослий пацієнт хоче наново пройти вакцинацію, створити графік щеплень йому допоможе будь-який сімейний лікар. Зазвичай дорослій людині необхідно повторювати щеплення проти дифтерії та правця, але, за бажанням, вона також може вакцинуватися проти гепатиту B і проти кору, паротиту та краснухи, якщо не знає, чи була їй проведена така вакцинація у дитячому віці, — пояснює експертка.
Якщо людина не пам’ятає коли востаннє ревакцинувалися від правця та дифтерії, їй потрібно зробити три щеплення такої вакцини з інтервалом 28–31 день між дозами.
Коли людині потрібно ввести кілька різних вакцин, це можна зробити в один день, але у різні ділянки: праву та ліву руки, праве та ліве стегно. Проте цього не можна робити з живими вакцинами. Живі вакцини вводяться в окремий день. До них відносяться щеплення проти туберкульозу, які не проводять дорослим, чи щеплення проти кору, паротиту та краснухи, які можуть проводитися за епідпоказниками, якщо є спалах однієї з цих хвороб на певній території або за бажанням дорослого пацієнта.
Усі щеплення, що належать до національного календаря щеплень, затверджені наказом МОЗ №595 і проводяться обов’язково, починаючи з народження дитини, в Україні проводяться безплатно. І на сьогодні усі вакцини з цього переліку є у наявності.
Необов’язкові, але рекомендовані вакцини
Необов’язкові, але рекомендовані щеплення проводяться або за рекомендацію лікаря, або за бажанням самого пацієнта. Такі вакцини є платними й потрібно замовляти їх заздалегідь у аптеці .
Ціна на них — дуже різна. Наприклад, вакцина проти грипу коштуватиме до 400 гривень, а проти папіломавірусу — до 6 тисяч гривень за дозу.
Для того, щоб зробити таку вакцину потрібно звернутися до свого сімейного лікаря й отримати від нього рецепт на її придбання. Коли замовлена вакцина надходить до аптеки, пацієнт бере у сімейного лікаря сумку-холодильник для її транспортування. У аптеці також необхідно взяти чек із зазначенням часу, коли вакцину продали. Це важливо для спеціаліста, який проводитиме вакцинацію, адже будь-який імунно-біологічний препарат має чіткі вимоги до зберігання та транспортування.
Необов’язкові вакцини зазвичай рекомендовані людям з певних груп ризику, з хронічними захворюваннями та тим, хто досяг 60-річного віку.
До таких вакцин, зокрема, відноситься сезонна вакцинація проти грипу, проти коронавірусної інфекції чи проти пневмококової інфекції.
Щодо військових, за словами Наталії Спічакової, їм на сьогодні критично важливо мати щеплення проти дифтерії та правця, проти грипу та проти COVID-19, адже ми досі маємо пандемію цього захворювання.
Чи потрібна спеціальна підготовка перед вакцинацією
Перед проведенням вакцинації жодних додаткових обстежень чи аналізів проводити не потрібно. Пацієнт просто звертається до свого сімейного лікаря, щоб він його оглянув і зібрав анамнез.
У день щеплення пацієнт має почуватися здоровим і не мати гострих захворювань — таких, що почалися за день чи безпосередньо у день щеплення. Температура вище 37,5 градусів, підвищений артеріальний тиск і погане самопочуття є протипоказаннями для проведення вакцинації. Щойно людина одужає вона може робити щеплення. Абсолютним протипоказанням для проведення вакцинації є наявність в анамнезі пацієнта анафілактичної реакції на введення попередньої дози тієї ж вакцини, — пояснює Наталія Спічакова.
За її словами, усі медичні та імунобіологічні препарати (вакцини) можуть викликати побічну дію або так звану імунну реакцію. Зазвичай це підвищення температури тіла, біль, набряк, почервоніння у місці введення вакцини. Також може бути втомленість і сонливість. Ці симптоми можуть триматися у людини до 72 годин.
Вакцини вкрай рідко викликають важкі побічні реакції. Зазвичай їх спричиняють медикаменти. Але, якщо раптом після введення вакцини, пацієнт має температуру під 40 градусів і не може її збити, про це потрібно повідомити сімейного лікаря, який проводив вакцинацію і, за потреби, викликати бригаду екстреної медичної допомоги, — говорить лікарка.
Після проведення вакцинації заборон щодо фізичних навантажень чи раціону вакцинованого немає. Людина повертається до свого звичного життя. Єдине — після проведення екстреної вакцинації проти сказу людині забороняється вживати алкоголь протягом 21 дня.
