Близько десяти років імпровізації в Сумах та її реалізації як соціального проекту. Гумором та сміхом сумчан реабілітують під відкритим небом у парку Кожедуба, адже там щовівторка збирається соціальний театр вуличної імпровізації “Стимул”. На сходах парку за хвилину можна стати Трампом, ловити акул, полювати на медведів чи торгувати в АТБ. Про сумський імпровіз, реабілітацію АТОвців, перезавантаження та позбавлення емоційних блоків ми поговорили з реалізатором проекту соціального театру Владом Биваліним.
Соціальний театр вуличної імпровізації — що це? Звідки та як давно?
– Виходить, що близько 9-10 років тому Саша Бонд, колишній КВНщик, актор команди “ТикеТихо” побачив, що в Німеччині є так штука, як імпровізція. Як висновок, він вирішив запровадити імпровізацію і в Україні. Почали вони з КВНівської компашки, потім він поширив це на студентську спільноту, тож у Сумах почали створюватися окремі осередки імпровізу. Просто насправді його компанія розділилася, він почав проводити імпровізації на Банківській, хтось у СНАУ, СумДУ і т. д. Це було реально масово і багато людей брало в цьому участь, потім Саша поїхав в АТО, і ця лінія обірвалася. Але буквально нещодавно (десь у лютому) був “Електро Лектор”, де Бонд виступав в якості тренера і розповідав, здається, про емоціональний інтелект. Тоді він загорівся відновити імпровізацію в Сумах.
У чому соціальність цього театру та ідея?
– Першочергово, Соціальний театр вуличної імпровізації базується на ідеї підключати АТОвців та переселенців. Тобто, люди їдуть в АТО, повертаються, їм складно акліматизуватися, соціалізуватися, спілкуватися з іншими людьми, вони, так би мовити, втрачають сенс життя. Їм незвично бути тут після тих умов, які були в АТО. Театр імпровізації допомагає людям більше розслабитися, поспілкуватися з новими людьми, знову повернутися в соціум. Цікаво, коли до нас приходить полковник, справжній серйозний військовий, та грається, як дитина.
Як проходять ваші зустрічі?
– Спочатку розминка — це рухові вправи, щоб розслабитися та скинути все, що назбиралося за тиждень. Я намагаюся якось емоційно людей розвантажити. Зі сторони це дико нагадує якусь секту, коли ми збираємося в кружок та робимо ці вправи, але чим більше ти розслабишся під час розминки, тим легше буде на імпровізації. Під час цього люди знімають з себе всі блоки та дозволяють собі більше, ніж можуть в реальному житті. Далі основна частина — різні імпровізовані ігри та сценки. Взагалі, вся суть імпровізації, по-моєму, в тому, що актор може підлаштувати історію під себе.
Які умови гри?
– Є певні рамки, які затверджує ведучий, є певна ситуація та актори. Окрім цього, між ними має бути конфлікт, щоб ситуація набрала оберти. Наприклад, нещодавно ми імпровізували ситуацію “Бойскаут та радянський піонер відбилися від екскурсії в лісі”. І треба було знайти вихід. Таких прикладів багато: безлюдний острів, полювання на акул, не пропускають в аеропорту. Купа історій насправді, головне, щоб був конфлікт і спільна мета.
Є якісь правила імпровізації? Що не можна робити?
– По суті, правил в імпровізації не може бути, адже це тільки твоє уявленя та фантазія. Але є умовні правила, яких краще за все притримуватися. Не можна намагтися жартувати, бо ти починаєш думати, відволікатися. У момент, коли імпровізатор не думає глядачу стає особливо смішно, адже виникає ситуативний гумор — є ситуація, в якій ти живеш, і коли закінчуються думки, то ти починаєш нести нісенітницю, і саме вона є найцікавішою. Окрім цього, імпровізатор завжди має відповідати “Так” та підтримувати будь-які пропозиції від іншого актора, адже словом “Ні” він відразу обламує сюжет та заганяє все в глухий кут. Максимум, що можна відповісти — це “Так, але”. Наприклад: – “Я хочу полювати на ведмедя”. – “Так, але у нас немає зброї”. – “Так, але нам потрібні гроші, щоб купити зброю. Тому давай ловити рибу, яку продамо та купимо зброю”. – “Так, але тут поруч немає озера, тому давай підемо працювати в магазин”. – “Так, але тут є тільки АТБ” і т. д. Більше того, вся твоя гра має бути на партнера, адже чим кращі умови ти для нього створюєш, тим краще грати тобі. Варто слухати партнера, щоб будувати логічну та цікаву імпровізацію, не перебивати, плюс до всього твоя особиста репліка не має розростатися на величезну тираду.
Скільки приблизно людей приходить на імпровізацію?
– Зараз нас уже зібрався своєрідний кістяк — близько 10 осіб, і є ті, хто просто інколи приходять. Наприклад, минулого разу нас було 20 чоловік. Чесно, це дуже круто, коли ти граєш, прохожі бачать, що щось не так, підходять, цікавляться. Доки у нас ще не було банеру, то люди просто не могли зрозуміти, чим ми займаємося посеред парку. Тепер хоч видно, що ми театр імпровізації. Взагалі, у нас дуже різна вікова категорія: від 5 до 60 років. Дуже цікаво спостерігати за їх взаємодією, як та що вони думають про різні ситуації.
До речі, чому така локація, та саме Кожедуба.
– Там людно, кожен прохожий може долучитися до гри. Людям цікава імпровізація, вони підходять, часто залишаються грати з нами, повертаються через тиждень. Це якийсь новий рух у Сумах, який для багатьох залишається чимсь невивченим. Я все одно знаю, що це зайде сумчанам, і зараз імпровіз поширується дуже вірусно.
Уже маєте якісь плани та ідеї на майбутнє? Наприклад, де збиратиметеся взимку?
– На цьому рівні Соціальний театр вуличної імпровізації — це більше соціальний проект, який дарує людям перезавантаження, радість, хороші емоції, посмішки. Але ми хочемо зібрати свій кістяк та почати імпровізувати в більш театральній формі. Тобто хочемо перевести це все на сцену, адже за цим реально дуже цікаво спостерігати. Щодо зими, то ми перейдемо в приміщення “Фонду Суми”, де будемо грати. Окрім цього, хочемо ще запустити онлайн трансляцію у Фейсбук, можливо завести канал на Ютубі. Загалом, мріємо збирати театр, виходити на новий рівень.
