За останні десять років у світі набрала широку популярність японська анімація. Люди почали активно захоплюватися культурою країни вранішнього сонця: брати участь у різноманітних тематичних фестивалях та зустрічах, влаштовувати косплей-шоу. Про те, як в нашому місті існує і розвивається аніме-культура розповіла Хані – учасниця сумського аніме-клубу.
Світлини для тексту зробила фотографка Марія Ткач. На них — Аліна. Вона ще одна учасниця аніме-клубу. Її захоплення – косплей – перевтілення в персонажів різних серіалів, мультфільмів чи ігор. Сьогодні Аліна позує в образі Юзуріха Інорі (“Guilty Crown”).
Про Хані
– Для початку розкажи про себе.
– Мене звати Хані, я заступниця директора аніме-клубу “Anime Way”. Я стала нею приблизно два роки тому. Так вийшло, що попередньому заступнику довелося поїхати, тож цю посаду запропонували мені.
– Що входить в твої обов’язки?
– У принципі, те саме, що і в директора: слідкувати за всіма косплеєрами, танцівниками, вокалістами, слідкувати за вчасною оплатою приміщення, перевіряти сценарії, писати їх, якщо є якісь ідеї.
– Тебе це не навантажує?
– Я не проти, бо це досить цікаво. Тим більше, в період карантину це стало набагато простіше.
– Ти сказала, що тебе звати Хані. Це твій псевдонім?
– Так, це псевдонім, який з’явився ще до того, як я стала заступницею клубу. Спочатку в мене не було якогось нікнейму, я виступала під своїм справжнім іменем. Але потім мені потрібно було собі щось вигадати, бо в мене з’явилася більш серйозна команда. Я стала частіше співати на фестивалях, тож мені потрібен був псевдонім.
– Яка історія твого псевдоніму? Про що він?
– По-перше, “honey”перекладається з англійської як “мед”. А по-друге, це ім’я корейської співачки з групи EXID.
– Скільки років ти захоплюєшся аніме?
– У мене в дитинстві був телеканал, який показував різні аніме, а це був десь 2009 рік, тож приблизно з цього часу.
– Крім аніме, що ще тобі подобається?
– Я також люблю корейську культуру, але я стала захоплюватися нею набагато раніше, ніж аніме. Це було, коли в чарти тільки починали виходити найпопулярніші корейські пісні (k-pop) і їх транслювали музичні канали.
– Що тебе цікавить більше за все? Ти розповіла, що крім перегляду аніме займаєшся також вокалом і виступаєш на сцені, можливо, є ще щось?
– Крім того, що я співаю, в мене ще є своя команда, ми часто виступаємо з хореографією. Ні один з наших фестивалів не пройшов без нашого виступу.
Про аніме в Сумах
– Як ти потрапила до аніме-клубу?
– Це досить цікава ситуація. Був 2012 рік, у мене тоді з’явився комп’ютер, і я вирішила зареєструватися ВКонтакті. На мене вийшла наша директорка Лєна, тоді в нас існував лише один-єдиний клуб, і мене туди взяли як звичайну людину. Клуб був просто за інтересами, не більше. Ми приходили, обговорювали щось, деякі грали в японську гру “Го”, хтось просто дивився аніме і таке інше. Потім одна наша дівчинка поїхала за кордон, а там в аніме-клубах можна брати участь лише з 16 років, тож вона привезла цей досвід сюди. На той момент мені виповнилося десь 14. І організатори вирішили, що учасників молодшого віку відсіють. Я пішла з клубу, але потім десь через рік чи півтора зі мною знову зв’язалася Лєна, і сказала, що з’явився новий клуб “Anime Way”. От так воно і почалося.
– Прихильники k-pop в Сумах займаються чимось? Наприклад, також об’єднується в клуби?
– Так, у нас таке було. Я вже не раз організовувала концерти, були k-pop random dance, це коли вмикають приспів випадкової пісні і той, хто знає, танцює його. Зараз наші заходи пов’язують і k-pop, і аніме, щоб об’єднати ці дві сфери.
– Ти можеш розповісти детальніше, як ви займаєтеся організацією фестивалів?
– Це завжди робиться за місяць-два. Ми пишемо сценарій, репетируємо з усіма номери і сценки, обговорюємо, що кому робити, як робити, де яку музику вмикати. Так, наприклад, ми проводили в Сумах вечір японських мультфільмів і косплею до Хелловіна, святкування Танабати, Нового року тощо.
– Де ви берете гроші на організацію всіх цих заходів?
– Коли ми створюємо афіші, ми на них вказуємо вартість участі. І потім з цих грошей сплачуємо. Або ж беремо частину грошей з магазину. У нас є магазин, раніше в ньому продавали лише аніме-товари, але так як з’явилося багато прихильників k-pop, які приходять до нас на фестивалі, ми додали ще й тематику k-pop.
– Як ви популяризували ваші заходи? Досить складно знайти людей різного віку, з різними захопленнями та змотивувати їх прийти.
– У нас є партнери. Коли ми організовуємо захід, ми відносимо їм афішу. І так, через інших, люди дізнаються, що буде якийсь фестиваль або спільний перегляд і вирішують його відвідати. Ми намагаємося залучити якомога більше людей, і щоб їм було дійсно цікаво. Просто подивитися аніме, наприклад, або поспівати чи потанцювати.
– У вас є якась мета?
– Зазвичай всі думають, що прихильники аніме – нехлюї, які ніде не працюють і нічого не роблять. Наша мета – довести, що це неправда. Показати, що ми дійсно працюємо і стараємося, робимо все, що в наших силах. Ми не спимо ночами, пишемо сценарії, ставимо хореографію, я вчу пісні, хтось грає на інструментах. Так ми намагаємося показати свої зусилля.
– На твою думку, як в нашому місті розвивається аніме-культура?
– Стосовно нашого міста це досить спірне питання. Багато людей приходять, наприклад, на якийсь фестиваль, їм щось не сподобалось і на наступний раз вони вже не прийдуть. Тож розвиток такий собі. Мені здається, розвиток – це коли ми матимемо можливість робити в Сумах такі фестивалі, як, наприклад Honey Fest в Харкові. Ми намагаємося націлитися на такий рівень.
– Крім вас, в Сумах хтось ще займається організацією аніме-заходів?
– Заходи на тематику аніме робимо тільки ми, більше ніхто не хоче цим займатися. Вся оця паперова тяганина, пошуки приміщення, інші труднощі. Цим займатися не хочуть.
– Чи помітила ти різницю в ставленні людей до аніме, коли ти тільки починала свою діяльність в клубі та зараз?
– Різниця дійсно велика, тут не посперечаєшся. Якщо до цього в мене було не так багато впевненості в тому, що я роблю, то зараз я не боюся показувати щось, і я бачу, як до нас в принципі приєдналося більше людей, і всі вони приходять із задоволенням.
Про аніме в Україні
– Чи відвідувала ти аніме-заходи в інших містах України?
– На аніме-тематику – ні, а от k-pop – так, відвідувала. Кожного року в Києві проходить захід, куди приїжджають фанати корейської культури. Серед них є прихильники аніме, але там все націлено саме на k-pop. Там я була.
– Чи помічаєш ти якісь відмінності між Сумами та іншими українськими містами в плані аніме- та k-pop-культури?
– Так, і дуже сильно, тому що у нас в місті зібрати, наприклад, кейпоперів дуже складно. Стереотипно люди думають, що корейську музику слухають лише школярки, яким подобаються симпатичні корейські хлопці. Анімешники також здебільшого сидять вдома, просто дивляться аніме або читають мангу (японські комікси). А в інших містах, наприклад, Харкові або Києві, коли організовують якийсь захід, збирається майже все місто. Тож різниця між нами дуже велика.
– Як ти думаєш, які причини цього?
– Я вважаю, що причина лише одна – побоювання, бо у нас в Сумах для багатьох це щось незвичне, дивне і неприйнятне. Тому прихильники аніме або k-pop просто бояться осуду.
– Суми менші, ніж Харків або Київ. На твою думку, це впливає на те, що люди бояться відкрито говорити про свої захоплення?
– Я думаю, так. Наприклад, якщо сказати десь не в тому місці про своє хобі, то з тебе можуть посміятися.
– Чи часто ти стикаєшся з такою реакцією?
– Взагалі-то, за останній час я не раз із цим зіткнулася, але я вже звикла. А ось інші…
– Чи хотіла б ти щось донести до людей, які так само, як і ти люблять аніме, але соромляться сказати про це?
– Я би просто хотіла сказати, що боятися нічого, адже нас дуже багато і ми тримаємося один за одного, захищаємо та підтримуємо кожного.
