25 листопада, в Україні відзначають Міжнародний день усунення насильства проти жінок. Цього дня в області стартує Всеукраїнська акція “16 днів проти насильства”.
Про причини жорстокості, синдром жертви, емоції злості, економічне, фізичне та емоційне насильство та протидію їм ми поговорили з Таїсією Луцьковською, психологом Клініки, дружньої до молоді.
Коли ми говоримо про насильство над жінками, то зрозуміло, що все це йде з сім’ї. Діти, над якими вчинялося насильство, в дорослому віці вважають природньою ситуацію, у якій вони є жертвою.
Дитина від народження є принцесою чи принцем, якого потім суспільство та батьки обтесують. Якщо атмосфера в сім’ї є такою, що “Я – ОК’ей” і “Ти – ОК’ей”, то це чинник для створення важливих складових сім’ї: безпеки, турботи, прийняття та любові. Окрім цього, класно, коли є і любов, і справедливість. Така ситуація є здоровою та сприяє зменшенню насильства. Якщо у дитини з народження відсутня безпека, відсутня базова довіра до себе та інших людей, відсутнє сприйняття батьків, то ці люди можуть не мати внутрішніх опор та не зможуть у майбутньому дати відсіч, захистити себе.
Насильство – не лише синці
Насильство – це певні дії, які одна особа здійснює стосовно іншої, порушуючи цілісність її особистості, кордони, права.
Якщо узагальнити, то є три види насильства: фізичне, економічне та психологічне (емоційне).
Мені чомусь здається, що більше всього емоційного насильства. Не важливо навіть якого за ґендером, але саме емоційне насильство є прийнятною характеристикою для наших сімей, входить у наш поведінковий набір.
Емоційне насильство – це відсутність домовленостей, багато контролю, переступання кордонів, неможливість чесно й правдиво відповідати собі на питання “Чого я хочу?”. У звичайній сім’ї людина може сказати: “Я хочу”, “Мені цікаво”, “Я маю намір”. У нездорових стосунках батьки краще знають, що їсти дитині, у що вдягнутися, чоловік краще за жінку знає, куди їй треба ходити, о котрій повертатися.
Я бачила приклади, коли чоловік підозрював жінку у вживанні алкоголю, тож вона мала вчасно повертатися додому й на порозі “дихнути”, щоб він переконався, чи вона не пила спиртне. Це класична ситуація емоційного насильства.
Окрім цього, є позиція, коли “Я – ОК’ей”, а “Ти – зовсім не ОК’ей”, тоді можуть бути словесні образи, фізичні знущання, крик.
У всіх нас є емоція злості, і ми злимося, але нас мало вчать розуміти свій стан. Коли я злюсь, то я ж злюсь на щось конкретне, і за цим є якась моя незадоволена потреба. Коли я навчаюся задовольняти свої потреби, тоді в мене меншає агресивної поведінки. Відчувати злість – це нормально, але бити – не є ОК’ей, цього не може бути.
З приводу фізичного насильства до психологів звертаються менше, хоча воно насправді є. До Клініки за місяць з таким йдуть одна-дві людини. У цьому випадку точно грає роль сором. Говорити правдиво й чесно про те, що відбувається в сім’ї не прийнято. Прийнято уникати, мовчати. Взагалі, в нашій культурі мало прямоти. У нас більше ввічливості там, де треба говорити прямо.
Фізичне насильство – це не обов’язково синці. Це коли тобі не хочеться, щоб тебе стискали, а тебе тиснуть. Це все, що переходить межі твого бажання. Це, звичайно ж, побої, покарання.
Не існує чистого насильства, адже коли тебе фізично б’ють, ти відчуваєш і психологічний біль. Є, наприклад, сексуальне насильство в сім’ї, яке зачіпає і психологічні, і фізичні моменти. Усе залежить персонально від кожної жінки, дивлячись якими установками вона керується. Якщо вона керується думкою, що жінка не може відмовити своєму чоловіку у сексуальному контакті, то для неї не буде глибокого конфлікту. Якщо ж вона усвідомлює, що це проти її волі, що вона не хоче, а її змушують, то це насильство.
Межа там, де я дозволяю. Якщо для мене рука на коліні – порушення кордонів, то я забороняю її туди класти. Якщо хтось порушує межу, то моє завдання не терпіти й мовчати, а дати сигнал, що це є неприпустимим.
Якщо говорити про економічне насильство, то найбільше звертається молодь 18-22 років, які вже почали працювати, але батьки забирають банківські картки та заробітні плати. Вони пояснюють це тим, що, дитина у 20 років не може власноруч розпоряджатися своїми коштами. Це є ілюстрація економічного насильства. Що стосується відносин чоловіка та жінки, то тут значно складніше. Основа класних відносин – це класний контакт і класний контракт. Якщо ми домовилися, що батько заробляє гроші на жінку та дітей, а дружина прибирає, готує, водить дітей у школу, і всім від цього класно, то це комфортна ситуація. Якщо ж хтось заробляє, а хтось вимагає гроші, маніпулює, влаштовує істерики, то це вже нездорові стосунки та сурогат домовленості.
Чому ми говоримо про насильство саме над жінками? Чоловік фізично сильніший. Окрім цього нас з дитинства привчають терпіти. Нас виховують бути ввічливими.
Протидія насильству: допомога фахівця чи терпіння
Зміни проходять тільки через дії. Дії є двох видів: внутрішні, коли я усвідомлюю, і зовнішні – коли я щось роблю. Щоб діяти потрібно усвідомлювати, що ця ситуація є насильством. І класно, коли поруч є фахівець-психолог.
Але як відбувається в житті? Насильство – це мікроситуація, яка повторюється раз в тиждень, місяць, півроку. Є така установка, що якщо вдарив один раз, то буде бити. Це не стовідсотковий факт, але у цьому є раціональне зерно. Для якоїсь людини така поведінка може бути стилем, за допомогою якого він може взаємодіяти. Зрозуміло, що інколи насилля може закорінитися в родині, а жінка буде просто терпіти. У такому випадку треба осилити себе, звернутися до соцслужб, поліції. Не завжди жінці вистачить власного ресурсу, щоб захистити себе.
Є така цікава ідея, що в слові “насилля” є корінь “сила”. І особи, які відчували на собі насилля, можуть або привчитися й терпіти, або діяти за цим же сценарієм. Люди ж, які зазнали насилля, відчувають, у свою чергу, безсилля. І цю пару “насилля-безсилля” потрібно розривати. Для того, щоб відчувати, щоб залишатися в контакті, щоб домовлятися потрібні зусилля. І саме зусилля є здоровою частиною відносин.
За статистикою, на місяць у Сумах здійснюється близько 130 викликів поліції на сімейні сварки. За 10 місяців у Сумах склали близько 30 адмінматеріалів за насильство в сім’ї.
В Україні, згідно з результатами опитування, 22% жінок у віці 15-49 років зазнали фізичного чи сексуального насильства хоча б раз у своєму житті. 90% випадків гендерного насильства вчиняється стосовно жінок, і лише про 30% випадків насильства повідомляється.
