Заступниця координатора громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Сумах Наталія Єсіна про права людини в Україні, найпоширеніші порушення прав державою та чому потрібно знати, як себе захистити на юридичному рівні.
Ми займаємося тим, що безкоштовно допомагаємо людям дізнаватися про свої права та захищати їх у разі порушень.Ми надаємо первинну правову допомогу, тобто консультацію, та вторинну – допомагаємо скласти заяву, зібрати документи до суду. Також ми проводимо інформаційно-просвітницькі заходи з правової тематики.
За цей рік до нас надійшло 1204 звернення. Більшість з них надіслали жінки – 861 звернення, 341 від чоловіків.
Мені здається, що жінки активніше захищають свої права, часто стають уповноваженими особами по захисту прав від родини. Бувають і справи, коли жінки потерпають від насильства в родині, тоді ми зв’язуємося з установою, куди можна помістити жінку на перший час. У Сумах діє Центр соціально-психологічної допомоги. Ми тісно з ним співпрацюємо, повідомляємо про випадки, коли жінки потребують прихистку.
Узагалі по темі насильства бувають різні випадки та результати: одна жінка знайшла для себе сили розлучитися з кривдником. Це була багатодітна мама з трьома дітьми. Інша тікала від власного чоловіка, який у стані алкогольного сп’яніння чіплявся до неї. Вона телефонувала до нас прямо з поїзда, яким покидала місто. Ми її консультували, пояснювали, як звернутися до поліції, щоб чоловіка хоча б вилучили з родини на якийсь час. Але, на жаль, саме ця історія з жінкою закінчилася тим, що вони помирилися наступного ж дня.
Також був випадок, коли переселенку побив власник квартири, яку вона орендувала. Вона втекла від нього, з дітками ночувала на вокзалі. Врешті прийшла до нас за допомогою. Її влаштували в реабілітаційний центр, згодом вона знайшла роботу. У рамках інших програм ми допомагаємо їй продуктами, вітамінами. Ми намагаємося проводити і соціальний супровід, а не лише правовий захист. Коли у людини вирішуються правові питання, то і психологічний стан стає значно кращим, і соціально їм стає легше адаптуватися.
Частіше за все до нас звертаються переселенці – більше 1000 звернень. Також приходять люди з інвалідністю, які зіштовхуються з проблемами отримання соціальної допомоги. Є і недоотримані суми виплат, проблеми з нарахуванням, документами. Якісь такі проблеми, які можна вирішити на рівні медіації. Ми пояснюємо людині, як записатися на прийом до чиновника, як з ним говорити, щоб він не розвернув тебе і не сказав: “Так, вам в інший кабінет”, – пояснюємо, як грамотно скласти заяву.
Звертаються студенти-переселенці, сироти. Їм зазвичай важливо знати, чи можуть вони отримати безкоштовно кімнату в гуртожитку, запитують про пільги.
Також до нас зверталися з пропозицією працювати з організаціями, які захищають права ЛГБТ-спільноти, але у Сумах таких немає. Є окремі активісти, які допомагають, але все настільки складно з цим питанням. Ніхто відкрито не захищає права ЛГБТ. Насправді люди бояться говорити про свою орієнтацію, про побиття. Дуже з цим тяжко та страшно в Сумах. Якщо до нас звернуться, звичайно, будемо захищати.
Про найпоширеніші порушення прав людини державою
Дуже часто порушуються права про соціальне забезпечення, пенсійне законодавство. Найчастіше це стосується саме переселенців, які виїжджали кудись на більше, ніж 60 днів, і втратили фінансове забезпечення. Але якщо повернутися до права людини на вільний вибір місця проживання, вільне пересування, то можна говорити, що їх права порушуються. Чомусь вони мають бути прив’язані до цього місця, проживати саме тут і тільки так вони отримають пенсію. Можете собі уявити, що для бабусі взагалі залишитися без грошей. У цьому випадку ми допомагаємо їм скласти заяву до суду, показуємо, що пенсія – це право людини, яке вона заробила собі протягом життя, що ніхто не може цю пенсію забрати. Ці справи ми зазвичай виграємо.
Місцеві жителі найчастіше звертаються до нас для встановлення факту недієздатності особи, щоб оформити опіку та піклування над нею. Наприклад, є старенька мати, недієздатна, вже не може сама підписуватися, отримувати пенсію, ходити до банку. Її діти не можуть самостійно представляти її інтереси, тож їм радять оформити опіку. Або ж, звертаються батьки дітей, які мають відповідні захворювання. Їм треба оформлювати опіку, щоб здійснювати юридичні процедури.
Багато приходять людей, які народили дитину на окупованій території, або чиї родичі там померли. У так званих “ДНР” чи “ЛНР” їм видають свідоцтва про народження або смерть, які тут недійсні. Інколи на тій території їм продають свідоцтва “українського зразка” з фальшивими печатками, які все одно є недійсними на підконтрольній території. Ми звертаємося до суду, доводимо факт народження чи смерті, отримуємо нові документи. Наразі це досить швидка процедура, яка може зайняти всього один день.
Але є інша проблема в Україні. Наприклад, у Декларації з прав людини зазначено, що кожен має право на звернення до суду. Але в Україні звернення до суду коштує грошей, адже є певний судовий збір. Наприклад, якщо людину залишили без пенсії, то вона має звернутися до суду з двома вимогами: визнати дії неправомірними та зобов’язати сплатити кошти. Оці дві вимоги будуть коштувати близько 1280 гривень. Де взяти людині стільки грошей, якщо їй припинили виплати? Якщо через суд встановлювати факт народження чи смерті – це коштуватиме десь 320 гривень. Про який вільний доступ йде мова?
До речі, якщо немає коштів на судове звернення, то можна написати заяву до суду, повідомити про складні життєві обставини, і тоді людині скасують судовий збір і розгляд позову може бути безкоштовним. Але це відбувається лише на розсуд суду, тобто залежить від певних чинників, доказів і навіть настрою людини, яка цю заяву розглядає. Ми це активно практикуємо і, на щастя, в справах з пенсіонерами-ВПО вдалося створити певну критичну масу таких звернень з позитивними відповідями.
Рідко люди йдуть до суду через порушення честі та гідності, з якимись дискримінаційними моментами. Це важко довести. Рідко судді йдуть на визнання факту дискримінації, адже це погано, що в країні є такий момент.
У нас на практиці був випадок, коли переселенці недодали виплати по народженню дитини, то це була саме дискримінація, адже родина переїхала в Суми з окупованої території та недоотримала рік виплат так званих “дитячих грошей”. Їм відмовили, пояснивши, що не розуміють, чому саме Суми мають виплачувати їм якісь кошти, хоча вони працюють у нашому місті, платять податки до нашого бюджету, дитина ходить до нашого дитячого садочку. Ми намагалися довести, що це дискримінація, адже так подумати, то жодної подібної справи стосовно місцевих жителів не було. На жаль нам не вдалося виграти цю справу у місцевому суді, але ми обговорюємо питання звернення до апеляції.
Загалом, люди мають знати свої права, щоб розуміти, що вони порушені. Якщо хтось думає, що йому відмовили в послугах, виплатах, певних діях через расову приналежність, релігію, мову чи колір шкіри, місце проживання – і це нормально, то ні. На це треба обов’язково реагувати. Ніхто не може забрати пенсію, побити, катувати чи принижувати.
Якщо людина відчуває, що щось не додали, обмежили, порушили їх права, то треба їх захищати, не стидатися. Тим паче, якщо є можливість зробити це безкоштовно. У Сумах по захист прав окрім приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини, можна звернутися до місцевого центру безоплатної вторинної правової допомогти, а також до деяких громадських організацій, на базі яких діють правозахисники чи юристи.
10 грудня світ відзначав День прав людини. Це – міжнародне свято, що заснували за пропозицією Генеральної асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
