Анна звернулася до фахівців Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені Шалімова. Там їй діагностували аутоімунний цироз. Через стан печінки лікарі говорили про необхідність трансплантації органу, але родинного донора не було, а вартість пересадки від посмертного донора за кордоном була великою.
Потім почався ковідний час. Анна двічі перехворіла, що значно погіршило її стан.
З січня 2023 року Анна постійно перебувала у шосткинській лікарні: отримувала підтримувальну терапію і чекала на пересадку. Трансплант-координатор Національного наукового центру хірургії та трансплантології зателефонував їй на початку вересня. Родичі 45-річного чоловіка, якому діагностували смерть мозку, дали згоду на посмертне донорство. За імунологічними показниками Єдина державна інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ) визначила саме Анну реципієнтом.
У дорогу зібралися досить швидко. Адже з того моменту, як Анну внесли до списку очікування, біля неї завжди напоготові стояла валіза з усім необхідним. Вночі чоловік відвіз Анну до Києва, а наступного дня трансплант-команда пересадила їй донорську печінку. Процес повернення до повноцінного життя почався після 17 днів реанімації.
Усі ці дні чоловік Анни Дмитро залишався поруч з дружиною. Його вразило те, як трансплантація врятувала дорогу йому людину. Каже — щодня дякує невідомому донору, й навіть сам написав прижиттєву згоду на посмертне донорство. Наразі родина живе звичним життям та будує сімейні плани, які зможе реалізувати після Перемоги.
Джерело: МОЗ
