Діти були щасливі, що до них приїхали, приділили увагу, щось привезли – говорить Тетяна. – Варто пам’ятати, що є родини з певним статусом: малозабезпечені, ВПО, багатодітні – на них зазвичай більше звертають увагу. А є сім’ї без статусу, але це не означає, що їм живеться набагато легше.
Окрім речей та їжі, які сум’яни приносили волонтерам,зібрали більше 15 тисяч гривень, на які волонтери докупили необхідні продукти.
Мене порадувало, що були люди, які приходили, запитували про потреби родин із прикордоння, і поверталися з необхідними речами, – говорить Тетяна. – Наприклад, прийшла бабуся, якій 87 років, вона запитала, чого не вистачає, а потім принесла повну сумку круп, макаронів, цукерок.
До прикордонних сіл відвезли теплий одяг і взуття, побутову хімію, ліхтарики, пауербанки, іграшки, продуктові набори, які складалися з олії, круп, консерв, печива, чаю та солодощів.
Тетяна говорить, що на її заклик відкликнулося багато сум’ян, але, на жаль, деякі люди приносили речі в неналежному стані: порвані, покриті пліснявою, брудні.
Я розумію, що достаток у всіх різний, але є речі, які не треба нести, – говорить Тетяна. – Образливо думати, що нібито людям у селі можна привезти що завгодно. Там люди нічим не гірші.
Наступну поїздку на прикордоння Тетяна Крикун планує на початок грудня.
