Його історію розповідає Міністерство охорони здоров’я України.
Ще у школі чоловік найбільше захоплювався біологією, тому вибір професії був очевидним. Спочатку Владислав вступив до Глухівського медичного коледжу, де опанував базові професійні навички, а під час практики – вперше побував у місцевій психіатричній лікарні. Побачене справило сильне враження — хоча тоді він і не здогадувався, що за десять років повернеться сюди вже як лікар.
Після коледжу було навчання у Сумському державному університеті. Лікар зізнається – навчання було складним і вимагало витримки:
Кілька разів я думав обрати спокійнішу професію. Але завдяки близьким людям, які вірили в мене, я дійшов до кінця: закінчив шість курсів, склав іспити й отримав диплом.
Протягом навчання тоді ще студент обирав з-поміж кількох спеціальностей: хірурга, офтальмолога, терапевта, патологоанатома. І лише на останньому курсі остаточно зрозумів, що його покликання — психіатрія. Після випуску два роки проходив інтернатуру в Полтавській психіатричній лікарні. Спершу планував залишитися в Полтаві, але вакантних місць не залишилося. Потім думав поїхати до Києва, та зрештою все сталося інакше.
Владислав дізнався про державну програму підтримки молодих лікарів, яка передбачає одноразову виплату 200 тис. грн для випускників інтернатури, що обирають роботу у сільських та прифронтових громадах. Він скористався цією можливістю і повернувся до рідного Глухова, де працює вже чотири місяці. Лікар каже, колеги зустріли його тепло й усіляко допомагають. Гроші ж хоче вкласти у власний професійний розвиток — навчання, підвищення кваліфікації тощо.
На жаль, сьогодні рідко минає день без звуків вибухів. Ми звикли до цього настільки, що облаштували повноцінне бомбосховище на сто ліжок — лікарі й пацієнти в безпеці. З початком повномасштабного вторгнення кількість людей, які потребують психіатричної допомоги, зросла в рази. Пацієнти, які раніше ніколи не скаржилися на психічний стан, почали відчувати тривогу, безсоння, панічні атаки, нічні кошмари. Особливо прикро, що дедалі частіше до нас звертається молодь — раніше такого не було.
Найчастіше лікар стикається із людьми з посттравматичним стресовим розладом — ПТСР. Проте завдяки сучасним методам лікування й ефективним препаратам багато його пацієнтів повертається до звичного життя.
Автор Вадим Речембей, студент-практикант.
