Як впливає «тиша» — відсутність зв’язку з рідними, які в зоні бойових дій, — на емоційний стан родини військових
Відсутність зв’язку, неможливість поговорити з близькою людиною та переконатися, що з нею все добре, часто породжують підвищення тривожності та зростання рівню загального стресу, що може виявлятися у підвищеній дратівливості та занепокоєнні, апатії, втраті мотивації та віри у власні сили, зниженні концентрації уваги, появі проблем із запам’ятовування. У цей час людина також може втратити інтерес до повсякденних справ і помітити втрату відчуття насолоди від тих речей чи справ, які раніше приносили задоволення. Тривале переживання стресу своєю чергою впливає не лише на наше психологічне благополуччя, а й на фізичний стан загалом і може спричинити розлади сну: проблеми із засинанням, появу нічних жахіть тощо, викликати порушення у роботі травної та серцево-судинної систем, загострити раніше існуючі проблеми зі здоров’ям.
Чому психіці важко переживати стан невідомості
Традиційно у нашому житті невизначеність — це те, від чого люди тікають і ховаються.
Доречно згадати таке поняття як «толерантність до невизначеності» — це те, наскільки ми можемо переносити відсутність повної інформації. Наприклад, двом людям сказали, що за кілька днів відбудеться робоча нарада. Одна людина відразу почне думати: «а коли точно буде захід? а з якого приводу? а що потрібно від мене?». Відразу виросте рівень тривоги, почне страждати ритм життя, а концентрація буде направлена на брак інформації. Інша людина скаже «ок, маякніть мені за 5 хвилин до початку, щоб я підключився». Її діяльність не зміниться від відсутності повної інформації. Отже в кожної людини рівень толерантності до невизначеності різний. Комусь простіше пережити ситуацію з браком інформації, іншому — важливо знати все наперед і важко перелаштуватися, в разі, якщо ситуація піде не по плану. Коли ж ми говоримо про невизначеність стосовно близької людини — це ще важче, бо присутній емоційний компонент.
Як допомогти собі пережити відсутність зв’язку з рідними, які на фронті. Які методи самопідтримки та самозаспокоєння рекомендуються для тих, хто чекає зв’язку, але не може отримати інформації про близьку людину
Намагайтеся підтримувати звичний побут і ритм життя. Безперечно, у ситуації невизначеності може з’явитися апатія та байдужість до всього або навпаки — гіперзбудження. Саме тому важливо вміти ідентифікувати свої емоції та почуття і допомагати собі з ними впоратися. Наприклад, якщо ми відчуваємо, що наближається паніка, спробуйте знайти у кімнаті п’ять речей одного кольору, умовно, зеленого, потім чотири речі, до яких можна доторкнутись, наприклад, металевий кран, дерев’яна шафа тощо, сконцентруйтеся на відчуттях від доторку, три об’єкти, які можна почути, наприклад, робота комп’ютера, годинника, звуки, що долинають з вулиці, два — які можна відчути на запах, наприклад, парфуми, запах кави, запах квітів, одне — відчуйте на смак: яблуко, чай тощо.
Також варто спробувати дихальні вправи, наприклад «дихання квадратом»: знайдіть будь-що, що візуально буде схоже на квадрат чи прямокутник (вікно, телефон, телевізор тощо), зробіть глибокий вдих протягом чотирьох секунд, слідкуючи очима за одним боком квадрату чи прямокутника (об’єкту, який обрали); на чотири секунди затримайте дихання, продовжуйте рухати очима вздовж іншого боку; протягом інших чотирьох секунд зробіть видих і на чотири секунди — затримайте дихання. Такий квадрат рекомендують повторювати приблизно вісім разів, але перш за все варто орієнтуватися на власне самопочуття. Корисною може бути фізична активність, яка приносить вам задоволення. Якщо є можливість, можна приєднатися до груп взаємопідтримки чи звернутися за консультацією до фахівця.
Загалом дуже важливо дбати про свій фізичний та емоційний стани: здоровий сон та харчування, час для справ, що приносять задоволення, дотримуватися балансу роботи та відпочинку, навіть попри ситуацію невизначеності, адже наш організм має обмежені ресурси.
Якщо ми довгий час перебуватимемо в стресі й стані емоційного напруження, це безумовно відобразиться на нашому здоров’ї та самопочутті. Стрес ударить по тому, що в людини на цей момент слабше — в когось це травна система, у інших — серцево-судинна тощо. По-друге, через виснаження можуть з’явитися проблеми комунікації з соціумом чи близькими людьми, впаде працездатність, можуть з’явитися апатія, депресія, тривожні розлади, з якими потім дуже важко впоратися.
Як члени родини можуть підтримувати один одного, щоб зберігати моральну стійкість, коли рідні військові довго не виходять на зв’язок
Підтримка близьких людей надзвичайно важлива, але тут також є свої небезпеки, наприклад, коли замість підтримки хтось із сім’ї починає лише нарікати чи озвучувати найпесимістичніші варіанти. Важливо розуміти, якої саме допомоги потребує людина, а найкраще запитати її про це. Хтось потребуватиме можливості вільно висловити свої емоції, комусь потрібні будуть обійми чи просто близька людина поруч, а не відверті розмови, тому найкраще запитати: «Як я можу зараз тебе підтримати чи допомогти тобі?».
Чого точно не варто робити
Щоб підтримати людину, яка чекає, не використовуйте фрази «я тебе розумію», бо кожен досвід унікальний і ми не знаємо, що переживає інша людина. В жодному разі не потрібно наводити історій інших, як от: «Тітка розповідала, що на такому-то напрямку просто жах», «А дядько казав, що десь хлопці пішли на завдання і не повернулися» тощо. Це зовсім не підтримка, такі розмови лише погіршують стан людини, яка перебуває у невідомості. Також не можна знецінювати переживання та право на емоції: «ти сильна/сильний, ти впораєшся», «комусь ще гірше», «та це дрібниці, а от у сусідки…».
Як соціум має допомагати родинам, які чекають зв’язку з рідними-військовими
Часто знайомі не знають, як спілкуватися з людиною в очікуванні, тому мінімізують із нею контакти, не розуміючи чи доречно, наприклад, запросити подругу в кіно. І найперше, — не потрібно вирішувати за людину, що для неї зараз доречно, а що ні. Тож просто запитайте: «Як я можу підтримати тебе сьогодні?», адже ми не знаємо, чого людина потребує, а хаотичні дії не найкращий варіант.
***
#ПрямуємоРазом #РівністьЦеМожливість #ІнтелектСумщини
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Європейського Союзу, наданій в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що реалізовує Український Жіночий Фонд. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини»». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.
