Війна це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть і повинні мінімізувати її вплив.
Як говорити з дітьми та підлітками про війну, як допомогти їм зберегти психічне здоров’я, від кого і від чого воно залежить, — розповідає практична психологиня Вікторія Ратєєва.
Це — перша з трьох частин великого інтерв’ю про психологічну допомогу.
Дитячий мозок — дуже пластичний і багато усвідомлює. Якщо батьки замовчують якісь моменти, якщо їм дуже складно в міжособистісних стосунках, дитина може сприйняти все це на свій рахунок, виходячи саме зі своїх вікових особливостей.
Тож для батьків важливо встановити хорошу комунікацію з дітьми, щоб спілкування відбувалося вільно й без обмежень.
Потрібно враховувати вікові та індивідуальні особливості.
Діти до 12 років залежать від авторитету батьків, чи, наприклад, бабусь і дідусів. І від цього залежить, наскільки вільно дитина може спілкуватися на тему війни. Задача батьків полягає в тому, щоб показати, як правильно поводитися, наприклад, під час повітряної тривоги або інших загроз.
Коли почалося російське вторгнення, більшість людей перебувала в гострій емоційній фазі: збуджені, щось робили, кудись бігли. Або навпаки, деякі люди завмирали, нічого не могли вдіяти. Хоча в обох випадках психічні процеси продовжувались. Таким чином працює психіка як у дітей, так і їх батьків.
Звичайно, є спокуса закритися і пережити все наодинці. Проте масштабні кризи, типу природних катастроф, пандемії, війни, краще проживати разом, тоді відчувається єднання з великою кількістю людей і ця синергія підтримує. Ви можете самі обирати, з ким ділитися почуттями, хто вам близький, до кого ви будете звертатися. Тут головне не ізолюватися, адже це може бути певною пасткою.
У таких умовах дитина може поводитися занадто активно, бути перезбудженою, її нервовість може зашкалювати. Задача батьків полягає в тому, щоб пояснити малечі, чому її чи його тіло поводить себе саме так.
У спілкуванні з батьками діти також можуть проявляти агресію. Коли рідні не пояснюють, що відбувається навколо, це може стати причиною агресивної реакції на подразники.
У цьому й полягає задача батьків, психологів, або інших дорослих — пояснити, показати дитині, що відбувається. А також, обговорити природу її агресивного, чи навпаки депресивного стану.
Як говорити про війну з дошкільнятами та молодшими школярами
Дошкільнята й молодші школярі уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють в певній мірі, що відбувається. Тому в них можуть виникати різні питання. На них треба відповідати, робити це зі стану спокою. Сказати, що в нас є сильні захисники, які тримають оборону, що вони нас захищають, запевнити, що дитина у безпеці, адже поруч є дорослі. У жодному разі не лякати й не знецінювати почуття. У майбутньому, непроговорені, пригнічені емоції можуть проявлятися в деструктивній поведінці.
Якщо дитині страшно, скажіть їй: “Я розумію, що тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре“. Обійміть дитину.
Можна вигадати казку про супергероя, який нас захищає. У цій казці проговоріть, як цей супергерой ділиться своєю суперсилою. Намалюйте себе поряд із цим супергероєм. Або самі станьте супергероєм.
Якщо дитина не запитує про війну, то починати розмову не варто. Але можна наголосити — якщо зараз тебе турбують якісь нові думки, хвилювання, питання, то ти завжди можеш прийти й поговорити. Налаштувати та м’яко підготувати дитину. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому, пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною у стані спокою і передаємо цей спокій дитині.
Також може допомогти терапія з піском, ліпнина з глини, пластиліну, художнє малювання, заняття в арт-класах, навіть боксерська груша вдома для того, щоб часом виплеснути зайву енергію. Дитина повинна реагувати своїм тілом і емоціями. Так знімається напруга, щоб в подальшому вона не соматизувалася.
Найкращим способом ефективних комунікацій з дітьми є ігрові вправи. Через гру діти проживають найбільш складні ситуації. Через гру малечі найлегше пережити емоції, які потім можуть консервуватися в тілі. Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі. Діти добре відновлюються саме через гру.
Як говорити з підлітками про війну, і чи варто
Підлітки наразі можуть знаходити більше інформації в інтернеті про те, що відбувається, ніж дорослі. І ця інформація може бути для них травматичною. Тому з ними корисно обговорювати наші перемоги, говорити про те, що в нас вистачить сил і ресурсів, щоб відбудувати нашу країну, що Україна, її села та міста стануть ще гарнішими та ріднішими. Адже зараз формується ще міцніша нація, велика українська родина. Говорити, що вони також можуть зробити свій внесок в перемогу. Наприклад, гарно вчитимуться, бо кожен має робити те, що вміє і може.
Однак є новини (зі сценами жорстокості, вбивств тощо), які дітям не бажано дивитися, через ризик отримати травму. Тож потрібно вчити підлітка інформаційній відповідальності та усвідомленості. Попросіть, аби він не дивився новини, якщо відчуває страх і злість. Але разом із тим треба навчити дитину не пригнічувати власну агресію, яка притаманна підлітковому віку, а екологічно проживати її. Наприклад, говорити: “Я злюся, тому що…” і робити щось, аби ця злість проходила. Вчитися долати та розуміти те, що може відбуватися і не боятися звертатися за допомогою.
***
На сьогодні психологиня Вікторія Ратєєва допомогає людям, які постраждали внаслідок воєнних дій і потребують професійної психо-соціальної підтримки, в рамках проєкту “Психо-соціальна допомога внутрішньо переміщеним особам та іншим постраждалим внаслідок війни у Сумської області”. Його реалізує громадська організація “Клуб ШАНС”. Ця підтримка співфінансується Європейським Союзом та Федеральним міністерством економічного співробітництва й розвитку Німеччини (BMZ) та реалізується GIZ Ukraine.
Попередньо записатися на консультацію можна на пошту ratviktoriya@gmail.com. Всі консультації надаються безкоштовно.
