Як стати на програму замісної підтримувальної терапії та перестати вживати наркотики, як не інфікуватися гепатитами чи ВІЛ, де здати експрес-тест або пройти скринінг на туберкульоз? Як прийняти позитивний ВІЛ-статус, як правильно приймати терапію або стати в чергу на лікування гепатитів? Соціальні працівники мають відповіді на всі питання.
Ми поговорили з Антоном Сітнером, соціальним працівником Сумської обласної громадської орагіназції “Клуб “Шанс”, аби дізнатися, як у Сумах працюють з наркозалежними та побачити один день роботи організації.
Антон зранку набирає глечик свіжої води та готує на вході до кабінету одноразові стаканчики. Пропустити цю процедуру не можна – температура на вулиці зашкалює, тож кожен клієнт, забігши по чисті шприци, проситиме холодної води.
Антон Сітнер працює в громадській організації “Клуб “Шанс” вже два роки. Він займається в напрямку профілактики ВІЛ та вірусних гепатитів В і С серед ключових груп населення. Працює з людьми, які вживають наркотики ін’єкційно.
Кожного дня він зустрічає клієнтів організації в пункті видачі шприців. Там вони отримують нові інструменти, засоби особистого захисту, інформаційні матеріали.
Соціальний працівник – це не просто “робочий день з 9:00 до 17:30”. Це допомога, мотивація та особистий підхід.
У травні 2019 року в Україні офіційно зареєстрували 1463 нові випадки ВІЛ-інфекції. З них – парентеральним шляхом інфікування – через голку шприца – ВІЛ отримали 276 людей. При цьому, інформація про ВІЛ не завжди доходить до цільових груп: як не інфікуватися, як пройти тестування на ВІЛ чи гепатити, що робити, якщо результат виявився позитивним, куди звертатися за додатковим обстеженням, чому важливо приймати АРВ-терапію.
Розібратися у всьому цьому та знайти відповіді на питання допомагають соціальні працівники громадської організації “Клуб “Шанс”. Деякі з них, як Антон, працюють над зменшенням шкоди та профілактикою – видають шприци, тестують, консультують. Першими дізнаються про ВІЛ-статус клієнта, першими говорять слова підтримки. Інші – займаються супроводом до гепатоцентру, лікарів фтизіатрів, відділення профілактики і боротьби зі СНІДом Сумського обласного наркодиспансеру для підтвердження або спростування діагнозу. Є соцпрацівники, що ведуть клієнтів, у яких вже підтвердився позитивний ВІЛ-статус. Вони контролюють прийом АРТ, підтримують та допомагають прийняти діагноз. Уся допомога для підопічних організації – безкоштовна.
Сам Антон довго був волонтером організації. Понад півроку допомагав, брав участь у акціях, приходив на тренінги та семінари.
Зараз у Антона свій кабінет. За скляними дверима видно, як він заповнює звіти. Паралельно, до нього йде постійний потік клієнтів: взяти шприци, голки, презервативи, лубриканти, спиртові серветки, брошури, журнали. Поговорити, протестуватися, пройти скринінг на туберкульоз.
День Антона
Найбільше клієнтів приходить в період з 9:00 ранку до 15:00. Далі потік відвідувачів пункту видачі шприців зменшується. Рекорд Антона – 50 людей за робочий день.
До Антона приходять різні клієнти – молоді й поважного віку, чоловіки і жінки, люди з достатком і безробітні. Зібрати, чи розділити їх за групами, інтересами або соціальним статусом неможливо. Ось Вітя. Йому 24. Антон видає йому чисті інструменти, серветки, презервативи. Вітя дуже спішить, складає все в кольоровий пакет і прощається. Коли закриваються двері, Антон декілька разів повторює, що Віті 24 роки – на рік старше за його сина.
Приходять і сімейні пари. Інколи в таких сім’ях один з партнерів або тягне “на низ”, або, навпаки, мотивує відмовитися від наркотиків, стати на замісну підтримувальну терапію.
Для того, аби клієнти знали свій ВІЛ-статус і відповідально ставилися до свого здоров’я та здоров’я своїх близьких, Антон проводить їм асистоване експрес-тестування на ВІЛ, гепатити, робить скринінг на туберкульоз. Інколи передає тест для партнерів клієнтів, аби ті самостійно пройшли його вдома.
І все таки, серед тих, хто приходить до Антона, багато вмотивованих і свідомих людей. Кожен з них, за словами соціального працівника, знає, навіщо сюди йде та якої допомоги потребує.
Також Антон проводить інформаційні заняття зі споживачами ін’єкційних наркотиків. Розповідає, що робити при передозуванні, як протидіяти розповсюдженню інфекцій, наскільки важливо вчасно та стабільно приймати антиретровірусну терапію.
Знайти відповіді на різні, часто незручні, питання допомагають і роздаткові матеріали – література, яку видають у громадській організації “Клуб “Шанс”. У неї, до речі, шалений попит – журнали та брошури розбирають чи не в перший день доставки.
Антон говорить, видавати клієнтам чисті інструменти – важливо. Адже таким чином вони не будуть колотися одним шприцом на всіх, не травмуватимуться старими, заточеними об скло голками, не розповсюджуватимуть хвороби. І ця профілактика вже дає свій результат.
Соціальний працівник має розуміти всі тонкощі роботи з людьми, які вживають ін’єкційні наркотики, з їх близьким оточення та медиками, бути відкритим до спілкування та вільним від стереотипів. Люди, які зіштовхнулися з наркозалежністю, ВІЛ-інфекцією, туберкульозом чи гепатитами, часто залишаються у вакуумі та не можуть відкрито говорити про свій діагноз. Їм потрібна допомога саме таких фахівців, як Антон.
Діяльність, яку здійснює Антон Сітнер у громадській організації “Клуб “Шанс”, стала можливою завдяки фінансуванню від ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» в рамках реалізації напрямку профілактики розповсюдження ВІЛ серед ключових груп населення як пілотування моделі фінансування комплексних послуг в сфері протидії ТБ та ВІЛ на етапі переходу від донорського до бюджетного та від МБФ «Альянс громадського здоров’я», який забезпечує поставки роздаткових, профілактичних та інформаційних матеріалів.
Загалом, в Сумській області, у напрямку “Профілактика ВІЛ та вірусних гепатитів В і С серед людей, які вживають наркотики ін’єкційно” працює 14 соціальних працівників. У Сумах послуги в межах цього напрямку надають 10 фахівців.
Разом вони (станом на травень 2019 року) охопили послугами 5912 людей, які вживають наркотики ін’єкційно.
