Україна, Польща, Норвегія, Швеція, Данія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, пішки у Францію та назад до України. У гаманці — 300 євро на двох. Минулого тижня Рома з Ірою повернулися зі своєї подорожі до Сум. З мандрівниками ми поговорили про сімейний автостоп, безвіз та пакування рюкзаків, чергу на кордоні з Польщею, каучсерфінг, цигарки та українську кашу швидкого приготування на європейській заправці.
Як прийшло в голову все залишити та поїхати подорожувати?
Рома: Іра просто закінчила універ, і пиляла мене, типу, звільнися з роботи, звільнися з роботи. Я знав, що скоро врешті звільнюся, тож ми підібрали дати, за тиждень спакувалися і поїхали.
Іра: Ми взагалі мали план почати з Грузії, але потім цей безвіз, і ми такі: “Ну ок, Грузія почекає, а Європка ні”. 11 червня ввели безвіз, ми подумали, що всі зараз вломляться до Європи, а потім буде друга хвиля подорожуючих, тож ми потерпіли два дні та поїхали.
Що брали з собою в подорож, як пакувалися?
Рома: Шмотки, їжу, Іра взяла всі свої баночки.
Іра: Рому просто бісять мої бальзами для волосся. Але вони потрібні, реально, подивись на цю солому (показує на волосся).
Рома: З їжі ми брали каші швидкого приготування, Мівіну, сухофрукти, горішки різні. Ще скотч треба брати. Не знаю навіщо, але треба. Взагалі треба брати все, що не псується, калорійне і щоб можна було поїсти в дорозі.
Який був бюджет подрожі?
Іра: Взагалі у нас не було бюджету. Були 300 євро “про запас”, але ми розраховували, що по 150 у нас запитають на кордоні з Польшею (за правилами безвізу). Якщо б не було цих грошей готівкою, то нас би просто повернули назад в Україну. Із цих грошей ми витратили 150 євро, але ми дуже шикували. Я навіть не очікувала від себе, що можу так витрачати гроші. Коли я в Європі, то зазвичай стаю страшенною скнарою. Ми проїхали половину подорожі і були в плюсі, майже нічого не витратили. А потім минули Скандинавію, де все дорого, приїхали до Німеччини, яка здалася нам супердешевою. Я зірвалася і нагребла всякого.
Важко було перетинати кордон з Польщею? Говорять, з початком безвізу там зараз ажіотаж.
Іра: Почнемо з того, що Ромочка палить. І я не знаю, як йому не прийшло в голову купити два блоки сигарет, а лише один. Ми щиро думали, що на людину розраховується 10 пачок. Ні. Лише дві. Розпихали ми по п’ять пачок цигарок в кишені і рюкзаки та почали сподіватися на чудо, що нас не перевірять. Приїхали ми на кордон, там черга, шість годин у тисняві під сонцем. Жодної організації, просто люди кудись ломляться.
Рома: Відчуття, що ти їдеш в переповненій маршрутці, яка нікуди не їде.
Іра: У черзі я пропустила Рому першого, бо точно знала, що мене пропустять через мою Карту поляка. Так от, Рому запитали, чи везе він алкоголь і сигарети, він сказав, що везе і його кудись повели. У той момент я подумала, що його затримали, адже він віз більше двох пачок, тож за 50-тку спихнула свої сигарети людям, які стояли поруч і пішла на перевірку. А у мене ж всі гроші — 300 євро. Стою на польському кордоні, чекаю, а Роми все немає. У цей час його попросили викинути свої цигарки, та повернули на Українську територію. Я розвернулася і пішла назад. Дорогою виглядаю Рому, у якого розряджений телефон, і бачу, як він ломиться без черги через паркан. Думаю: “Господи, як некультурно, але молодець, спішить до мене”. Я починаю його кликати, підключаю жіночок, які стоять поруч, вся черга кричить: “Рома, Алдошин, Альоша, Антоша”, коротше кажучи, хто що. А Рома не чує.
Рома: Я в цей момент просто закорішив з чуваками зі Львову, ну і вирішив перелізти через паркан до них в чергу. Якраз поруч люди скотчем примотували до себе пачки сигарет, думаючи, що так зможуть провезти більше, ніж дві.
Іра: Я була така зла, просто кричала йому: “Куди ти лізеш? Ти ж без грошей!”. Знала, що він зараз дійде до воріт польського кордону, і його знову повернуть. Це була б катастрофа. Тож я просто передала йому 150 євро через людей, живою чергою, з рук в руки. Розвернулася, і пішла, моливши Бога, щоб до нього ті гроші дійшли.
Рома: На кордоні в мене запитали все: страховку, зворотні квитки, гроші, бронювання готелю. Треба до цього бути готовим і слухняно виконати всі умови. У нас був заброньований готель у Гданську, але коли ми перейшли кордон — ми просто скасували своє замовлення.
Хто продумував маршрут?
Іра: Я була у всіх цих країнах, окрім Люксембургу. Тому я продумувала раціональний маршрут, щоб Ромі було цікаво, щоб ми все побачили за короткий час. Для мене вже мало відвідати одну-три країни, мені треба більше. Ми планували заїхати ще в Швейцарію та Чехію, але змінили свій маршрут в ході подорожі.
Рома: У нас був переломний момент, коли ми не змогли вписатися в Копенгагені, нам ніде було ночувати, ми були надзвичайно втомлені, Іра захворіла. Тоді ми зрозуміли, що пора збавляти темп, трішки виспатись.
За час подорожі на що найбільше пішло грошей?
Рома: На різне. На транспорт ми витратили близько 20 євро. Весь час ми автостопили, один раз скористувалися лоукостом (Ред: бюджетна авіакомпанія), один – дешевим автобусом, йшли пішки. Ну й інколи просто були такі ситуації, коли краще було віддати гроші, ніж платити штраф, або витрачати на це свій час.
Де було найважче стопити?
Іра: У Швеції. Там тяжкий автостоп. Шведи вони просто не такі чуйні, не готові відгукнутися. Вони такі, знаєш, типу: «Не чіпай мене, і я не чіпатиму тебе». Вони тримають дистанцію, тож їм важко забрати до себе в автомобіль незнайомця з дороги. А от наприклад, у Люксембурзі немає сенсу займатися автостопом, там квиток на всі види транспорту на добу (по всій країні) коштує 4 євро.
Де ви ночували? Це був кауч?
Іра: Я багато разів жила на каучі (Ред: гостьова мережа, учасники якої допомагають одне одному з ночівлею), тому у мене дуже прокачаний профіль, там багато відгуків, тож мені легше, ніж іншим знайти місце, де переночувати. Хоча літом це завжди складно. Окрім цього, на сайті зараз увели обмеження – 10 запитів на тиждень, типу, 10 разів ти можеш написати різним людям, і запитати чи не хочуть вони тебе вписати. Нам пощастило, адже перед дорогою я вирішила верифікувати свій профіль за 20 євро. Це означає, що цілий рік я користуюсь сайтом каучсерфінгу без обмежень. Зараз ця послуга коштує вже 50 євро.
Рома: Уперше ми жили у британця в Норвегії. Такий крутий чувак. Йому більше 40 років, у нього вдома проживає чотири собаки та два коти. Думаю, у кожного з нас є друг, який має квартиру, де всі відчувають себе як вдома. Оце в нього так. Я радий, що він був моїм першим хостом.
Були якісь цікаві історії в дорозі?
Рома: Ми їхали з Бергена в Осло і нас підібрав один чоловік. На середині дороги він сказав нам, що хоче поїсти і пригостити нас. Ми заїхали в бургерну, і він просто сказав нам обирати що завгодно. Він заплатив тоді близько 30 євро за нашу їжу.
Іра: У Швеції нас підібрав один фін, який також хотів нас нагодувати. Завіз у піцерію, де ми насипали собі салату, піци, набрали булочок. До речі, треба було їх в дорогу взяти. Потім він привіз нас до себе додому, подарував Ромі пачку сигарет, відвіз нас на заправку, де просив у шведів, щоб вони нас підвезли. Дав нам 20 євро «на всякий випадок», додав нас у Фейсбуці і запостив собі, що сьогодні підвозив українських автостоперів і нагодував. Карма.
Як прийшла ідея створити блог?
Рома: Ми сиділи у нас дома в Сумах, і мені прийшла в голову ідея створити блог в Інстраграмі. Потім ми звичайно ж забули про це. Але нам нагадав наш знайомий, сказав, що буде слідкувати. Це була прекрасна ідея. Нам подобається, що ми не просто їздимо, а маємо в собі якусь внутрішню мету.
Іра: Окрім цього, Інста дуже зручна, зрозуміла, це не Фейсбук, де ми не можемо раму зібрати. Це найбільш популярний майданчик. Для нашого контенту це саме те, що потрібно, адже в дорозі ми все одно робимо фотографії, опрацьовуємо їх, пишемо пару слів і публікуємо, коли є інтернет. Для цього не потрібно записувати окремо звук, монтувати відео, возити ноутбук, підключатися до потужного інтернету.
Круто їздити парою?
Рома: Так, круто, бо з якоюсь незнайомою людиною набагато легше посваритися. А коли ти їдеш з коханою, то її можна просто обійняти, і все – проблема вичерпана.
Іра: Це перевіряє стосунки. До подорожі ми жили разом, але ми не були одне з одним 24/7.
Це прокачало наші відносини. Я люблю подорожувати, але без нього я дуже сумую в дорозі. А коли їдемо разом – сумувати немає за ким (посміхається).
