Як впливає на психіку пережите сексуальне насильство, пов’язане з війною? Як спілкуватися з постраждалими, й головне — як їм допомогти?
Відповідаємо на ці питання разом із психологинею громадської організації «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини» Дар’єю Даніловою.
Який вплив на психіку людини має СНПК?
Психологиня Дар’я Данілова зазначає — у людини, яка пережила сексуальне насильство, пов’язане з війною, може сильно знизитися самооцінка, й вона може почати звинувачувати сама себе в тому, що сталося.
Також може посилюватися замкненість, знижуватися довіра до інших, втрачатися тактильність, наприклад, раніше їй/йому подобалося обійматися з друзями при зустрічі, а потім з’явилося уникання доторків. Підсилюється тривожність, скутість тіла тощо. Може з’явитися апатія, змінитися стиль життя.
Ці прояви додатково посилюються через стигму — упереджене ставлення суспільства, яке досі чомусь схильне говорити, що в насильстві може бути провина постраждалого. Усе це додатково ускладнює рішення звернутися за допомогою до психолога, в правоохоронні органи тощо. І саме тому ми маємо такі низькі показники звернень.
Чи варто розмежовувати вплив сексуального насильства від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК)?
Загалом, рекомендується не розмежовувати насильство: будь це гендерно-зумовлене насильство, чи пов’язане з війною. Важливо не виділяти, не пріоритезувати, чи навпаки — не стигматизувати будь-який вид злочину чи його вплив. Із точки зору психології — всі, хто пережив насильство, однаково постраждалі.
Фото із тренінгів Дар’ї Данілової
Як допомогти собі пережити СНПК
Психологиня зазначає, наразі важко вибудувати алгоритм, як допомогти собі чи близькій людині, якщо він/вона пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною, адже в Україні офіційно зафіксовано мало випадків СНПК, і всі алгоритми тільки напрацьовуються. Проте існує досвід інших країн, який можна брати за приклад.
Перше, важливо дозволити собі зрозуміти, що ви не винні. Людина не може бути відповідальною за вчинки інших. Також важливо дати собі час поплакати. Якщо ви готові обговорити ситуацію з кимось — зробіть це, якщо ні — ви маєте право нікому не розповідати.
Будьте готові, що психіка може заблокувати спогади, або дати відчуття, що травматичний досвід стався не з вами. Тож потрібен певний час, аби усвідомити та прийняти цю частину життя.
Коли ви відчуєте, що стає трішечки легше — важливо спробувати поступово повертатися до звичних речей, нагадувати собі, за що ви себе любите й що у вас добре виходить.
Також ви можете обдумати, до кого звернутися за допомогою: до близьких, чи до фахівців? Це будуть фахівці з вашого міста, чи, можливо, варто піти до когось із іншого населеного пункту? Чи хочете ви звернутися до міжнародних організацій?
Загалом, люди звертаються до психологів на стадії, коли вони уже пройшли усвідомлення, виплакалися чи позлилися. Довгий час вони могли нікому не повідомляти про ситуацію, яка сталася, але після першої розмови про пережите СНПК, вони все частіше приходять до роботи з психологом. Також, важливо зазначити, що часом психологічна допомога є єдиною, за якою звертаються постраждалі, й на більше вони не готові.
Читайте за темою: «Постраждалих більше, але вони себе ними не ідентифікують». Експертка про сексуальне насильство, пов’язане з війною
Травма спостерігача. Чому вимушене спостереження за насильством — теж прирівнюється до насильства?
Люди, які були вимушені спостерігати за вчиненням насильства, теж прирівнюються до постраждалих, говорить психологиня. Це про неможливість допомогти людині, якій хочеш допомогти, про неможливість говорити про злочин, свідком якого став. Усе це супроводжується відчуттям провини, і це теж потребує допомоги психолога.
Загалом, на шляху до того, аби більша кількість людей зверталася за фаховою підтримкою, ми маємо формувати усвідомлення, що саме є сексуальним насильством, пов’язаним із війною.
Чим може бути корисний психолог для людини, яка пережила СНПК
Для людини, яка пережила сексуальне насильство, пов’язане з війною, психолог може стати супроводжуючим на шляху до проживання ситуації, яка сталася.
Перше, робота з психологом — анонімна і чутлива: він не ставитиме недоречних питань, буде готовий вислухати й підтримати. Наразі фахівці не мають права повідомляти поліцію про факт СНПК, тож ця інформація в повному обсязі залишиться в кабінеті.
Робота з психологом — повноцінний індивідуальний супровід, і для когось він буде про прийняття, для когось — про те, як жити далі після насильства, для когось — про повернення до роботи, в рідне місто тощо. Разом із психологом можна вирахувати всі ризики, пропрацювати етап звернення до правоохоронних органів чи фіксації злочину у міжнародних організаціях тощо.
Як спілкуватися з людиною, яка пережила СНПК
Як і зі звичайною людиною, яка його не переживала. Єдине, ми не можемо запитувати, як це сталося, а маємо дати постраждалому можливість говорити про це за її/його бажанням.
Також, важливо розуміти, як ми дізналися про випадок СНПК. Якщо ми просто знаємо, що людина пережила сексуальне насильство, пов’язане з війною, але постраждалий нам цього не повідомляв — ми не можемо підіймати цю тему самостійно, і маємо уникати тригерних питань.
Якщо безпосередньо постраждалий поділився з нами цією інформацією — це величезний крок, і важливо розуміти цінність такого вчинку й рівень довіри. Треба дати людині можливість виговоритися, виплеснути всі емоції: сльози, гнів тощо. Не варто знецінювати досвід фразами «Це минулося», «Це було не з тобою», «Далі все буде добре», «Чого ти плачеш, не плач».
Важливо, щоб людина, яка вирішила розповісти вам про пережите СНПК, відчувала, що ви здатні витримати цю інформацію. Якщо постраждалій важко, а ви від почутого дійшли до істерики, це лише погіршить ситуацію. Тож перш ніж запитувати — з’ясуйте для себе, чи готові ви почути відповідь.
Також ми не можемо ставити під сумнів отриману інформацію, проводити власні розслідування, шукати винних — важливо дати людині простір бути собою та розказати свою історію.
Безумовно, ми можемо запитувати, як допомогти, але не маємо накривати постраждалих гіперопікою, на кшталт: «Я піду туди з тобою», «Я зроблю це замість тебе». Супер, якщо людина повертається до власного життя й функціонування, тож не варто забирати в неї цю можливість.
Як допомогти близькій людині пережити СНПК.
Перше, варто пам’ятати про наслідки, які можуть бути у постраждалих після СНПК. І, якщо ми говоримо про фізичне сексуальне насильство, то важливо запропонувати звернутися до медичних працівників і переконатися, чи людині не треба медична допомога. Ви можете супроводити її на цьому шляху, не дорікати, не звинувачувати, не знецінювати – бути опорою й підтримкою.
Пам’ятайте, постраждалі можуть відчувати провину за те, що сталося, — це залежить, у тому числі, від стадії прийняття ситуації. Тож, декому з постраждалих варто проговорювати зі сторони, що це не їх вина.
Має бути тепла опіка — «легка ковдра», яку можна в будь-який момент зняти.
Дуже важливо не примушувати людину звертатися до поліції, це викличе нові внутрішні страждання: «Я не готова, а отже я слабка», «А раптом всі дізнаються» тощо. Те ж саме з послугами психолога — якщо людина не хоче звертатися до фахівця — не змушуйте.
Ви можете звернутися до психолога самостійно з запитом, як допомогти близькій людині пережити СНПК. Це не буде повноцінна консультація й це не означає, що ви зможете якось вплинути на постраждалого, але спробувати варто.
Загалом, ми маємо зруйнувати культуру замовчування злочину й стигматизацію, звинувачення жертви. Тож приклади звернень до психолога допомагають іншим людям дозволити собі теж звернутися за допомогою.
***
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Європейського Союзу, наданій в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що реалізовує Український Жіночий Фонд. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Інтелект Сумщини». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.
#ПрямуємоРазом #РівністьЦеМожливість
