Забруднення війною не завжди має вигляд вирв і спаленої техніки. На прикордонні Сумщини науковці фіксують менш очевидний, але системний вплив повітряних атак — через атмосферу, ґрунт і харчовий ланцюг. Саме ці «тихі» наслідки війни стали об’єктом дослідження команди Сумського національного аграрного університету.
Докторка технічних наук, професорка, завідувачка кафедри технологій та безпечності харчових продуктів СНАУ Марина Самілик разом із командою запропонувала принципово новий погляд на екологічні наслідки війни. На відміну від більшості досліджень, які зосереджуються на очевидно забруднених територіях — місцях прямих прильотів, полігонах, зонах вибухів чи спаленої військової техніки, — її проєкт аналізує менш помітний, але потенційно не менш небезпечний вплив.
Марина Самілик
«Ми всі й так знаємо, що там, де були вибухи чи бої, є забруднення — це доведено десятками років наукових досліджень у різних країнах. Нас цікавило інше: що відбувається з екосистемою там, де немає прямих бойових дій, але війна постійно “присутня в повітрі”», — пояснює дослідниця.
Ключовим чинником такого впливу, говорить науковиця, стали безпілотні літальні апарати — вид зброї, який у нинішньому масштабі практично не має історичних аналогів. Російсько-українська війна стала першою, де дрони масово й системно використовуються протягом тривалого часу. Як саме вони впливають на ґрунт, рослинність і харчові продукти, досі майже не вивчалося.
Сумщина, зокрема її північні громади, є транзитною територією для ракет, авіаційних боєприпасів і дронів. Будь-який літальний апарат працює на двигуні, продукти згоряння палива потрапляють в атмосферу, осідають на рослинний покрив, проникають у ґрунт, а далі — у харчовий ланцюг. Цей процес має накопичувальний характер, і саме його команда Марини Самілик намагається зафіксувати.
«Ми не можемо довести, що це стовідсотково військовий вплив, тому що проблема в тому, що до війни такі дослідження не проводилися і порівняти ні з чим. Але наша задача була зараз максимально промоніторити, як змінюється екосистема, враховуючи 50-кілометрову зону. Ми взяли три об’єкти досліджень, ділянки, які знаходяться на різній відстані», — пояснює пані Марина.
Територія досліджень. Фото надала Марина Самілик
Дослідження без «очевидного» забруднення
У межах трирічного проєкту науковці обрали три села Миколаївської територіальної громади Сумської області — Улянівку, Товсту та Сульське. Вони розташовані на відстані від 29 до 49 кілометрів від державного кордону з Росією та офіційно не належать до зон активних бойових дій. Тут не було боїв під час окупації Сумщини у 2022 році, не проходила військова техніка, не розміщені полігони, а за офіційними даними не зафіксовано прямих прильотів на ділянках, де відбирали проби.
«Ми свідомо не працювали в місцях очевидного військового впливу. Нас цікавила зона, яка вважається відносно безпечною, але постійно перебуває під транзитними прольотами. І ми передбачаємо, що такий вплив — це накопичувальна дія. Чим довше буде тривати війна, тим більше буде йти накопичення в екосистемі. І як це потім вплине на безпечність сільськогосподарської продукції?», — наголошує професорка.
На кожній території заклали по дві дослідні ділянки: пасовище без аграрного втручання та орну сільськогосподарську землю. Аналізували ґрунт, траву, сіно, а також молоко від одних і тих самих корів приватних господарств, з якими дослідники домовилися про довгострокову співпрацю. Це дозволило максимально точно простежити шлях забруднювачів: від ґрунту — до корму — і далі до продукту тваринного походження.
Фото надала Марина Самілик
Перші тривожні сигнали
Уже перший рік моніторингу показав зростання концентрацій кадмію та свинцю — токсичних важких металів, які в науковій літературі безпосередньо пов’язують із військовою діяльністю. У ґрунтах зафіксовано перевищення не лише міжнародних рекомендацій ВООЗ, а й українських гранично допустимих норм — у понад 200 разів за окремими показниками кадмію.
У рослинності та кормах перевищення часто залишаються в межах українських нормативів, але вже не відповідають рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я. У молоці ситуація ще складніша: навесні всі зразки відповідали нормам, однак із травня, в період активного випасу та інтенсифікації бойових дій у регіоні, концентрації кадмію і свинцю зросли в 10–15 разів порівняно з рекомендованими світовими значеннями.
«Формально, за українським законодавством, це ще допустимо. Але якщо орієнтуватися на міжнародні стандарти, говорити про безпечність уже не можна. Наприклад, вживання молока, забрудненого металами, може негативно впливати на людей, а особливо на дітей. Тому що ці токсичні важкі метали — кадмій і свинець, дуже погано виводяться з організму, вони мають здатність накопичуватися. Тобто, якщо людина постійно буде вживати продукти із підвищеним рівнем цих токсичних елементів, це може негативно вплинувати на абсолютно різні функції організму. Вже є дуже багато наукових досліджень, які стосуються негативного впливу цих металів на організм людини», — підкреслює Марина Самілик.
Водночас дослідниця зазначає, що ситуацію частково стримують ґрунти регіону — важкі глинисті чорноземи. Науково доведено, що в таких ґрунтах біоакумуляція важких металів у рослинах відбувається менш інтенсивно, ніж у кислих ґрунтах. Це може пояснювати, чому рівні забруднення в рослинності та молоці поки що не є критичними. Але що відбувається на територіях з іншими типами ґрунтів — питання відкрите.
Фото надала Марина Самілик
Наступні кроки
Другий етап дослідження передбачає аналіз впливу технологічної обробки молока. Науковці планують у лабораторних умовах виготовляти пастеризоване молоко, кисломолочні продукти та сири, щоб перевірити, чи зменшується вміст токсичних елементів після переробки. Це гіпотеза, яка вже має підтвердження в міжнародних дослідженнях, але потребує перевірки в умовах війни.
Паралельно команда продовжує моніторинг радіонуклідів — цезію-137 та стронцію-90. Поки що їх рівні не перевищують допустимі значення, хоча спостерігаються коливання без чіткої закономірності.
Проєкт розрахований на три роки, тож у 2026 році дослідження триватимуть.
«З квітня знову будуть польові дослідження. Але тепер ми вже маємо з чим порівнювати — з показниками минулого року. Ми аналізуватимемо ситуацію з військовими діями, яка була у 2025 році і буде у 2026-му. Також ми можемо орієнтуватися на такий показник, як кількість сигналів повітряних тривог. Бо, коли повітряна тривога, означає, що у повітрі є ціль. І від цієї цифри ми теж відштовхуємося в своїх дослідженнях. За результатами моніторингу, ми будемо дивитися, які зміни відбуваються, і планувати, як далі громаді відновлюватися після цього впливу», — говорить науковиця.
Марина Самілик підсумовує, їхня мета — не налякати, а зрозуміти. Показати, що війна залишає слід не лише в зруйнованих будівлях, а й у ґрунті, рослинах, молоці. І якщо люди хочуть планувати безпечне відновлення громад після війни, вони мають бачити цю картину повністю.
У іншому нашому тексті розповідаємо, як сумські науковці вивчають зміни у ґрунтах, що безпосередньо постраждали від вибухів та пожеж.
***
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості
українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI,
Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом
«Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно
поглядами авторів і не обов‘язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ
або IRMI.
