Правило перше. Не реагувати на хейт
На початку повномасштабного вторгнення Дмитро Дубовик знаходився у Києві і якийсь час не міг повернутися до Сум. Із перших днів великої війни до нього почали звертатися знайомі: комусь треба було знайти плитоноску, комусь полегшені бронепластини. Згодом його допомога Силам оборони стала системнішою, але Дмитро все ще не вважав себе волонтером. Тому і здивувався, коли рік по тому його запросили на відзначення до Дня волонтера.
— На початку я брався за все, що просили пацани. Зараз — уже ні. Найголовніше, що я відійшов від корчів. Є дев’ять кіл пекла по Данте, а на десятому колі знаходяться люди, які займаються корчами, — ділиться Дмитро.
За його словами, у 2022-2023 роках було більше можливостей знайти машину для військових у більш-менш нормальному стані. Тепер же велика ймовірність, що технічний стан автівки буде незадовільним, а коштуватиме вона у кілька разів більше, ніж у перший рік повномасштабної війни.
До того ж, для покупки машин треба бути і виїзним, аби приганяти їх з-закордону, і вправним автомеханіком, аби оцінити технічний стан.
Тож зараз Дмитро переважно займається зборами для закупівлі засобів радіоелектронної боротьби та розвідки, сканерів, дронів. Каже, за цей час вже достатньо розібрався у технічних характеристиках цих приладів. Збирати на такі засоби зручніше й тому, що після покупки можна показати людям і чек, і товар.
— Ти віддав і відзвітував. А з корчом ти будеш вислуховувати, що крадеш гроші, хоча насправді ти в нього вкладаєш свої: аби заправити чи підремонтувати, — розповідає Дмитро.
Як і інші волонтери він стикається із хейтом у соціальних мережах. Люди пишуть образи й підозри у нечесності. До того ж час від часу з волонтерами зв’язуються росіяни і намагаються на них тиснути — погрожують їм та їхнім близьким. Через такі повідомлення дехто може приховувати свої сторінки у соціальних мережах чи зменшувати активність зборів.
— Спочатку я щось доводив, а потім почав просто блокувати. Якщо реагувати на кожен коментар і кожне повідомлення, то швидко емоційно вигориш, — говорить Дмитро.
Якщо людина не довіряє волонтерам, Дмитро Дубовик радить обрати свого друга чи родича, який наразі у війську, й допомагати безпосередньо його підрозділу. Можна щомісяця скидатися своїм робочим колективом та без посередників передавати кошти тим військовим, до яких є довіра.
Правило друге. Потрібно більше часу
Зараз Дмитро чітко відслідковує, що донати залежать від того, коли сум’яни отримують аванс чи зарплату. Збори закриваються, як і раніше, просто на це тепер треба більше часу. Дмитро не бачить якихось серйозних проблем зі збором коштів.
Для волонтерів, як він, які не мають великої медійної підтримки, Дмитро радить робити невеликі розіграші. Так, зараз він взявся за доволі амбітну ціль — розіграш спортивного авто — і поки що зібрана сума не перевищила вартості машини. У розіграші можна взяти участь до кінця червня, мінімальна сума донату — 100 гривень.
Найчастіше Дмитро збирає для військових із Сумського напрямку, а також для сум’ян, які наразі базуються в інших регіонах: на Донеччині, Запоріжчині тощо.
Наразі він працює у компанії, яка підтримує його волонтерську діяльність. До цього були випадки, коли він втрачав роботу через те, що не міг приділяти їй достатньо часу. Збори вимагають чимало: треба все організувати, зробити візуали, звернутися за медійною підтримкою. Так, поширити збори Дмитру допомагали учасники гурту «Курган&Agregat», співак Міша Крупін, репер та блогер МС Петя, комік Василь Байдак та інші.
Також значно допомагають закривати збори друзі Дмитра, які давно живуть за кордоном, але не забувають про Суми.
На його думку, у майбутньому кількість місцевих зборів зменшиться, адже багато хто із його знайомих волонтерів перестають цим займатися. Хтось втомлюється від хейту, хтось — від того, що збори просуваються повільно. А буває й так, що збір йде, а волонтер отримує повідомлення, що екіпаж, для якого вони мали щось придбати, вже загинув. Тож якісь волонтери просто перестають займатися зборами, якісь виїжджають із Сум, а хтось долучається до війська.
Тому Дмитро Дубовик й вважає відзначення волонтерів важливими, адже у складний момент це може стати додатковою мотивацією працювати далі. Самому ж «тримати кукуху» допомагають пробіжки, бокс, зустрічі з друзями та виїзди на природу, де можна не перевіряти телефон.
Правило третє. Допомагати війську
Через те, що місцевих волонтерських ініціатив стає менше, люди будуть все більше донатити саме на великі фонди. На думку Дмитра, допомагати Силам оборони — обов’язково.
— Ти або у війську, або для війська. Якщо є можливість допомагати фінансово — допомагаєш. Якщо немає — можна піти на якесь СТО й допомагати там ремонтувати машини для військових. Можна плести сітки, поширювати збори у соцмережах, писати листи на фонди. Варіантів, щоб допомогти, — тисячі. Якщо тил не буде допомагати війську, то велике питання, для чого взагалі воювати, — впевнений Дмитро.
Він розуміє, що люди можуть емоційно втомлюватися. Помічає, як адаптується психіка: раніше чув вибухи десь за містом й одразу шукав по пабліках, де це. Тепер реагує на обстріли дещо інакше.
У 2024 році поруч із будинком волонтера прилетіла російська ракета. Тоді в його квартирі винесло вікна з рамами, також значно постраждала машина. Допомогли відремонтувати автівку знайомі, які відкрили для цього банку. Це розчулило Дмитра, каже, було краще, ніж на день народження.
На його думку, цивільні мають більше цікавитися життям та побутом військових. Це дасть відповіді на багато питань, найперше про те, що військові й так отримують гроші.
— По-перше, вони ризикують життям 24/7, а по-друге половину зарплати військові віддають на свій підрозділ. Відремонтувати машину, заправитися, щось купити, — говорить Дмитро.
Середній донат на збори Дмитра — це 50-100 гривень. Для нього важлива будь-яка допомога, навіть, якщо це одна гривня. Волонтер закликає переводити на військо різні кешбеки й бонуси супермаркетів та заправок. Або ж взяти домашню скарбничку й віднести монети до банку, де їх порахують й там же можна задонатити на якийсь фонд.
— Найголовніше — допомагайте війську. Хто цього робити не буде, того укусить за бочок вовчок. Не стійте осторонь, — говорить Дмитро.
Щодо того ж, як підтримати волонтерів у Сумах, вважає найпершим кроком — просто не заважати. Та, каже, слова підтримки чи вдячності зайвими також не будуть.
